загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Полуницю вирощують у старих відрах та ящиках

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сусідка фотографується біля полуниці Ігоря Федоришина. ”Фотографуються, пригощаються, але в себе експеримент не повторюють”, — каже садівник

Вистроїв грядку вгору, — вінничанин46-річний Ігор Федоришин показує на ­відра з дірками, з яких росте полуниця. — У мене 8 соток землі. На ній 80 сортів винограду й садочок маю. Полуницю вже у відрах посадив.

На землі одне на одному стоять четверо відер. На своїй дачі поставив 15 таких колон.

– 60 відер пішло. Збирав їх по сусідах. Вони ремонти робили, а мені відра з-під фарби віддавали. Оці пластмасові — білі. А як хто захоче посадити в металеві чи якісь темні, то треба пофарбувати білою масляною фарбою. Сонце не буде жарити на корінь.

Нижнє відро порожнє. Воно відділяє колону від землі, щоб ягоди не падали, були чисті й не гнили від вологи. Дно кожного відра має дірки, аби ґрунт "дихав". Дірки-гнізда для полуниці зробив шахматкою. У кожному відрі по вісім дірок, в які посаджені кущі.

Ґрунт замішував із чорнозему, перегною та піску. На шість лопат землі брав дві пере­гною й одну піску. Треба, щоб ґрунт не спресовувався. Можна й перепрілою тирсою пересипати. І додавайте ще літру попелу. Це калій, полуниця його любить.

Між відрами з полуницею поклав по два прути арматури. Підтримують їх, щоб не давили на нижні. Тоді не просідає ґрунт, не розвалюється конструкція. На верхньому відрі стоїть 5-літровий пластиковий бутель з-під води. У нього шприцами встромлені старі крапельниці. Трубочки ведуть до кожного куща полуниці.

Налив у бутель води й не заглядаю три-чотири дні. Сама собі поливається. Дуже вигідно тим, хто щодня на дачу не може їздити. Отаке можна й на балконі поставити. Місця мало займає. Я зі своїх колон до 40 кілограмів ягід знімаю. Можна й більше, але в мене є ремонтантні сорти. Після першого врожаю наступні квіти обриваю, щоб рослина відпочила. Вже з третіх — знов ягоди. Може до Нового року плодоносити, якщо в тепло занести й поставити біля вікна. Любить світло.

Полуницю у відрах не треба полоти й сапати. Кущі пускають вуса, з них також звисають квіти та ягоди. За ними відер влітку майже не видно.

Цієї весни попробував замість відер пластмасові ящики з-під овочів. На дно постелив шмат мішка від цукру, щоб земля не просипалась. Ящики виставив на дошку, яку поклав на відра. Наче на лавочці стоять. Під ними ще можна якусь квітку посадити.

Ящики стоять впритул один до одного вужчими боками. З кожного ширшого боку ростуть по два кущі полуниці. Поверх ящиків іде шланг із крапельним поливом.

Дуже зручно підживлювати. Вкинув чого треба в бочку з водою — і все. Хвороби не перекидаються, бо кожен ящик живе окремо один від одного.

Садити полуницю в ящиках рекомендує тим, хто займається промисловим вирощуванням ягід.

На зиму накривають фольгою  для батарей

Колони відер із полуницею Ігор Федоришин розбирає щоосені. Розставляє їх в ряд на землі й накриває.

Восени полуниця крізь отвори в дні відер набирається від землі тепла. Взимку, щоб коріння не вимерзло, звісно треба накривати. Я беру фольгу, яку кладуть між батареями й стіною для теплоізоляції. Укутую та прикладаю, щоб не піднімалась, всередину не завівав вітер із морозом.

Якщо зима сніжна й морозна — зверху прикидає снігом. Утеплена з осені полуниця йде весною в ріст на два-три тижні раніше за ту, що зимувала на грядці у відкритому ґрунті.

Автор: Мирослава МИГИДЮК

До списку новин