Особняк Януковича став домом для українських біженців

Автор: Лінда Кінслер

"Межигір'я", заможний особняк колишнього Президента України Віктора Януковича, завжди нагадував парк відпочинку, а тепер він на нього перетворюється. Відвідувачів, які хотіли б оглянути приватний зоопарк усуненого від влади лідера або ступити на борт макету іспанського Галеону, тепер вітають на екскурсії по території в 350-акрів за невелику плату. У дощовий день на цьому тижні діти з шкільними екскурсіями бігали між численими фонтанами маєтку, проносячись повз відвідувачів, які вдивлялися у дерев'яні вікна будинку. Маєток уособлює собою все, що було хибним з президентством Януковича: процвітаюча корупція, жадібність і амбівалентність до людей. Це місце, де Янукович і його керівники безпеки планували напади на українських журналістів та готувалися до брутального розгону мітингувальників на Майдані.

Відразу за воротами особняка зовсім по-іншому виглядають катастрофічні наслідки адміністрації Януковича. Десятки охоронців, завгоспів і персоналу з технічного обслуговування жили в будинку для прислуги, який примикає до особняка. Тепер, коли Янукович пішов, те ж саме зробили більшість його штатних співробітників - але будинок для прислуги не порожній. Протягом декількох місяців біженці з Криму, східної України і навіть кілька з Росії займають це приміщення. Сім'ї розмістилися у вільних, майже не облаштованих односпальних кімнатах, і сумки з одягом та іграшками складені на купу в приміщеннях загального користування. Вони всі очікують на одне і те ж: допомогу уряду та офіційний статус біженців.

Інна Померлау, архітектор з Сімферополя, протягом десяти днів живе у Межигір'ї з її шестирічною донькою, Оксаною. Померлау відмовилася приймати російське громадянство у квітні, коли всі жителі Криму були змушені обирати між Росією та Україною. Після цього, за її словами, стало надзвичайно важко мешкати в Сімферополі, де вона прожила все її життя. "Життя в Криму дуже складне. У даний момент неможливо отримати роботу", - сказала вона. Таксі не приїжджає до її будинку, її український страховий поліс більше не дійсний, і україномовна школа її дочки була закрита згідно з новим російським законодавством. Її мати і батько прийняли російське громадянство і залишилися в Криму, де вони отримуватимуть підвищені пенсії, які Росія пообіцяла окремим кримчанам. "Люди похилого віку залишаються в Криму, молоді від'їжджають, говорить Померлау. - Ніхто не хоче російських дипломів". Вона сподівається врешті-решт остаточно переїхати в США і віддати свої дочку до школи. "Я не можу прийняти російський паспорт на даний момент і я його не хочу", - каже вона. 

В ООН заявляють, що близько 10 тисяч українців, переважно кримчан, було переселено в державу. Кореспонденти, що висвітлюють бойові дії на сході, підрахували, що близько 40 відсотків цивільних Донецька, Луганська, і Слов'янська залишили свої домівки. І хоча український уряд започаткував програму надання допомоги кримським біженцям, немає допомоги для тих, хто переселився зі сходу. Як пише Максим Еріставі, особи, переселені зі сходу, знаходяться у складній ситуації, будучи біженцями у власній країні. На даний момент багато біженців змушені розраховувати на допомогу сил самооборони київського Майдану; ті, з ким ми спілкувалися в Межигір’ї, провели кілька днів на Майдані, де волонтери допомогли забезпечити їх житлом. У четвер, коли я оглядав один з будинків, де мешкали біженці, надворі встановили дитячий майданчик. Коли я запитав у резидента, чи вона знає, хто заплатив за конструкцію, вона зазначила, що націоналістична група Правий сектор допоміг її родині.

Тим часом у четвер Прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв заявив, що 4000 українців попросили притулку в Росії. "Українська влада відмовляється побачити гуманітарні проблеми. Вони навіть говорять про відсутність біженців. - Це неправда", - сказав Медведєв. Але ця кількість, майже безсумнівно, перебільшена - схоже, що факти свідчать про те, що все більше і більше людей намагаються залишити Росію, ніж в'їхати до неї. Як написала Маша Гессен у Нью-Йорк Таймс минулого місяця, всі розмови в Москві ідуть про еміграцію до США, Європи, або Ізраїлю.

А деякі російські біженці також переселяються до України. Євген Ананьєв, 30-річний молодий чоловік з Краснодарського краю, що в Росії, прибув у Межигір'я з дружиною і 10-річним сином два тижні тому. У його рідному місті "життя було поганим", - каже він. "МВС [Міністерство внутрішніх справ Росії], ФСБ [Федеральної служби безпеки] та інші - єдине, що вони роблять - це змушують людей до мовчанки та спокою". Він був головним свідком у справі вбивства в Краснодарі, в якому міліціонер вбив одного з його сусідів, говорить Ананьев. "Міліціонер прийшов до мене в будинок і намагався відговорити мене, щоб я не був головним і єдиним свідком у суді. А через місяць, дев'ять чоловіків з собакою прийшли і перевернули все з ніг на голову у моєму домі. Вони відключили водопостачання до мого будинку… Мені доводилося носити воду з віддалі 100 метрів".

Як громадянин Росії, що шукає притулку в Україні, Ананьєв знаходиться в особливо складній ситуації. Але, тим не менш, він радий, що знайшов примарний притулок на території України; його двома основними сподіваннями є те, щоб Президент США Барак Обама запровадив третій раунд санкцій проти Росії і щоб Україна надала йому статус біженця. Опершись на вхід до будинку для обслуги, в якому він зупинився, він посміхався, показуючи фотографії на своєму мобільному телефоні. Це була обкладинка журналу Таймз, на якій був зображений суворий погляд Путіна, під яким було написано: "Прем'єр, президент, цар". Це видання побачило світ якраз у той момент, коли Ананьєв та його сім'я влаштовувалися в "Межигір'ї". Один цар змусив їх залишити Росію і вони знайшли притулок у покинутому будинку іншого.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.