Відома українська письменниця і журналістка Громовиця Бердник бачила знаковий сон про Крим та схід України. Жінка вважає, що цей сон навіть не попередження того, що буде, а констатація.
Громовиця – дочка знаного фантаста Олеся Бердника, сама ж багато спілкувалась із нині мертвим мольфаром Нечаєм. У ніч на неділю їй наснився сон про кордони України.
“Немов переді мною – чистий старовинний пергамент, і я мусила малювати на ньому карту України. Я знала, що мушу дуже детально промалювати східний кордон і дуже хотіла намалювати Крим… але червона фарба розтікалася, і не хотіла тримати контур… а я знала, що це дуже важливо – намалювати східний кордон і домалювати Крим…
Божі млини мелють повільно, але розмелюють все до кінця. Є таке іспанське прислів’я.
Це не попередження новому ґаранту. Це констатація.
Колись мій батько писав звернення до першого й другого Президентів України – що буде, якщо вони не… До слова, від адміністрації першого Президента була реакція – звідти батькові подзвонили і спитали, що таке “Еґрегор Нації”.
Ющенку вже не було кому зробити попереджень – тільки такі божевільні й впевнені у свох візіях, як мій батько, могли прямо говорити ґарантам, що буде з державою і з ними, якщо вони не…
Ющенка ніхто не попередив, що відбувається, коли людина бере на себе повноваження говорити і заключати договори з Еґрегором Нації, а саме це він і зробив у ті “помаранчеві дні”, коли надів козацький перстень на руку і дав обітниці, які навіть не мав наміру справляти (а може, й мав намір, та не склалося, бо бажання і воля до дії – це різні речі). Але тоді договір не був скроплений кров’ю – тому Ющенко просто став “випадковою постаттю в історії України” (с) О. Бердник.
Нинішній ґарант отримав президентський жезл з рук Небесної сотні, його пост оплачений кров’ю, – не будемо рахувати кількості, вона не важлива. І тому він буде відповідати за свої вчинки і свої дії – за всіх попередників, і не тільки часів незалежної України. Так завжди буває – кривава жертва найдієвіша і договір, скріплений нею, найсуворіший. Він змушує розплачуватися за найменшу провину перед Нацією, і не тільки саму людину, але й її рід – до “сьомого коліна”.
Рід Рюриковичів за криваве хрещення Русі розплачувався поступово і систематично – аж до Іпатієвського підвалу.
Це не попередження новому ґаранту. Це констатація. Відповідати доведеться.
І в кожного є та хустинка, яку щоночі кладуть у Вічності…
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
