загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

"Купальський сонцеворот"

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

„....Один раз на рік, за народним повір'ям, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль, йому відмикатимуться самі всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він може закохати в себе будь-яку дівчину..... Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне всього лиш одну мить і пильно охороняється від людей чортами...”

Літній календар стародавніх слов'янських свят вінчає колоритне молодіжне свято Купало. За віковими традиціями, його відзначали в дні літнього сонцевороту, коли день найдовший, а ніч найкоротша.

Купало – бог, що очищає тіло та душу від хвороб, наставляє молодь на радісне та щасливе життя. Його зображають красивим юнаком, одягнутим в білі шати, прикрашені квітами. На голові вінок з таких же прекрасних літніх квітів, бо Купало опікується теплим літом, польовими квітами та плодами. Купала називають Богом плодючості і зображають з відповідними ознаками, що символізують чоловічий початок та запліднюючу силу. Наші предки вшановували юного бога нарівні з Макошшю, Перуном, Велесом.

Слов'яни вірили, що саме в дні літнього сонцестояння трави набувають найсильніших лікувальних властивостей, тому в цей час їх збирали, щоб висушити та використовувати для лікування та захисту від темних сил. Цього дня дівчата плели вінки з польових рослин та обдаровували всіх оберегами з трав. Трави, які збираються на Купала, мають лікарські та оберегові властивості. З них робили відвари, ними окурювали хворих та будинки, підпалювали і кидали у піч під час грози, вживали їх, як любовне зілля та для багатьох інших потреб. Звичайно, головну роль відігравала папороть, з цвітом якої були пов'язані численні легенди. Найбільш відомим повір'ям була розповідь про те, що квітка цієї чудодійної рослини дає своєму власнику дар бачити під землею скарби та мати чародійські знання.

Незмінних атрибутом традиційного святкування є невелике дерево, що уособлювало собою настання літа. Його прикрашали різнокольоровими стрічками. Під це дерево на початку святкування ставили ляльку-образ Ярила та дари – їжу, напої. Ярило в даному випадку виступав як символ родючості та дітонародження.

Оскільки святкування тривало з вечора до глибокої ночі, хлопці заздалегідь повинні подбати про дрова, які підуть на два головних вогнища – ритуальне, де спалюють ляльку Ярила, та на Купалець, довкола якого і розгортаються всі веселощі та через який стрибають хлопці з дівчатами.

Власне гуляння починались раннього вечора. Славлячи Ярила, молодь спалювала ляльку цього бога. Це символізувало закінчення весняної пори та перехід до літа. Після ритуального спалення починався розпал святкувань – водіння хороводів навколо прикрашеного купальського дерева. Оскільки цього дня вшановують водну та вогняну стихії, прийнято купатись та стрибати через вогонь. Вогонь символізує чоловічій рід, а вода – жіночий.

За традицією, всі присутні на купальському святі повинні приймати активну участь в усіх обрядах, виконувати усталені правила та звичаї.

Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь (Купалець), який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння". Спочатку через вогнище стрибали найстарші хлопці, потім – попарно, хлопець з дівчиною. Важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

Хто не стрибав, співали пісні. Пізньої ночі вогонь розкидали по поляні, затоптували його ногами, бо ці рештки купальського вогню є чарівні. І коли відьма чи упир або вовкулака дістануть щось із цього вогню, можуть заподіяти зле людям.

Традиція очищення вогнем надзвичайна давня. За слов'янськими народними віруваннями, вогонь спалює все погане, що накопичилось за рік, і той, хто стрибнув через вогнище, і не один раз, а хоча б тричі, позбавиться негативних нашарувань. Існує віра в те, що спалювання одежі хворої людини повинне прогнати недугу.

Пізніші церковні ідеологічні нашарування скасували найважливішу складову купальського свята – сексуальну. Купало – це свято кохання та вибору пари для подальшого одруження, майже всі обряди та ігри цього дня стосуються саме інтимної сфери життя. Ще під час підготовка до гулянь хлопці та дівчата обирали собі пару, але до часу не оголошували свій вибір. Вже коли наступав час стрибати через вогнище, тоді двоє повинні були зробити це спільно. Чим вище вони стрибнуть, тим щасливіше буде спільне життя, вірили наші предки. Поєднанням жіночого і чоловічого основ виступали також обряди пускання вінків за річковою течією, спускання з гори к воду запаленого колеса, пошук квітучої папороті. Після галасливих веселощів ці пари мали можливість усамітнитись в лісі, причому нічого аморального тут не було – навпаки, це мало означати, що молодь обрала собі пару і вирішила скріпити свої почуття «актом кохання» . Але пізніше православна церква не сприйняла такі традиції і заборонила «соромницькі» обряди.

З обрядом сплавляння плетених вінків нерозривно пов'язане запалювання свічок, тривалість горіння яких визначала міру щастя та довголіття, яке чекало ту дівчину, яка сплела та спустила на воду вінок. На вогник зазвичай намовляли свої потаємні бажання, прохання. Чим довше плив вінок, тим щасливіше повинне бути сімейне життя молодят. Якщо він тонув відразу, дівчина засмучувалась – нареченого доводилось чекати ще довго…

За повір'ями давніх слов'ян, купальської ночі не можна було спати – оживає та стає небезпечною різна нечисть – вовкулаки, відьми, домові, лісовики, мавки.

Коли забави стихають, всі сідають за святкову вечерю, славлячи народження літнього Сонця.

А коли рано вранці з'являються перші промені світила, всі радіють і вітають його. Такий от він, день юного бога Купала, що припадає на період літнього сонцевороту.

На основі інформації з інтернет-джерел

Маслак С.М., голова Асоціації сприяння розвитку туризму Зміївщини

До списку новин