загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Будьте обережні: маленькі зелені чоловічки

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Коли на початку цього року за підтримки Москви у Криму з'явилися озброєні люди, ЗМІ назвали їх "зеленими чоловічками". Сьогодні члени НАТО повинні запитати себе, як вони реагуватимуть, якщо такі солдати почнуть з'являтися у Латвії та Естонії.

Під час кризової ситуації Україна стала свідком цікавого феномену: появи в Криму і на території східної України професійних солдатів в військовій формі на російський кшталт з російською зброєю, але без розпізнавальних знаків. Українці придумали термін: "маленькі зелені чоловічки", коли ці люди спочатку зявилися на контрольно-пропускних пунктах, а потім захопили стратегічні точки на Кримському півострові.

НАТО має продумати, що це може означати для безпеки Альянсу, зокрема, як відреагувати на ситуацію, якщо «зелені чоловічки» з'являться в Естонії та Латвії.

Зелені чоловічки з'явилися в Криму наприкінці лютого. Відповідаючи на запитання журналістів на прес-конференції 4 березня про солдатів і їхнє на вигляд російське обмундирування, президент Володимир Путін спростував інформацію про те, що вони громадяни Росії, назвавши їх "місцевими загонами самооборони".

Незабаром правда вийшла на поверхню. 28 Березня Путін привітав у Кремлі російських офіцерів за проведення кримської операції. Міноборони Росії випустило медаль за "повернення Криму", присвячену перемозі. У телемарафоні 18 травня Путін визнав, що в Криму були російські війська.

У тому ж телемарафоні, глава російської держави спростував інформацію про те, що вояки, які у квітні розпочали захоплення будівель у східній Україні, були громадянами Росії. У той час, як значна кількість озброєних сепаратистів в Донецьку та Луганську безсумнівно є представниками місцевого населення, деякі з них за виглядом та поведінкою були дуже схожі на «маленьких зелених чоловічків»: російських військовослужбовців, які так ефективно захопили контроль над Кримом. Чи не підтвердить Путін дещо пізніше той факт, що російський військовий персонал був задіяний також і у східній Україні?

Чи кине Путін виклик безпеці і солідарності НАТО?

Зробить він це, чи ні, а НАТО має продумати наслідки від такого явища, як «маленькі зелені чоловічки», зокрема для країн Балтії: Естонії та Латвії. Етнічні росіяни в кожній з цих країн складають близько чверті населення. У той час, як більшість, здається, задоволені життям (порівняно невелика кількість етнічних росіян за останні 20 років  вирішила залишити ці країни і повернутися до Росії) чимало з них ще не отримали громадянства.

Це може не спровокувати високу ймовірність розвитку подібного сценарію, але це точно не нуль шансів. Москва регулярно скаржиться на ставлення до етнічних росіян у країнах Балтії, і Путін відстояв своє право втручатися в справи інших держав для захисту етнічних росіян і російськомовного населення, незалежно від їхнього громадянства.

Путін, крім того, відкрито показує своє невдоволення діями Альянсу. Він міг би спокуситися ідеєю проведення операції зі своїм "правдоподібним спростуванням", яка б кинула виклик безпеці членів НАТО і підірвала солідарність та авторитет Альянсу. Порівняно невеликі інвестиції, які Москва зробила в підтримку збройного сепаратизму, безсумнівно посіяли хаос в східній Україні.

Сьогодні члени НАТО повинні були б провести обговорення стосовно того, як Альянс реагуватиме, якщо, скажімо, солдати без розпізнавальних знаків, за підтримки місцевого населення, захотіли б захопити міську адміністрацію в східній Естонії, просто біля кордону з Росією. Першим питанням було б: чи вважатиме НАТО цей інцидент внутрішньою проблемою, з якою Естонія впорається сама, або розглядатиме його як можливість задіяти Статтю 5, що вимагає розглядати подібне як напад на всіх.

Запобігання шкідливому впливу

Члени Альянсу, швидше за все, не приймуть твердого рішення щодо того, яким чином відреагувати, з огляду на відсутність реальної ситуації. І все ж було б корисним попередньо обговорити думки, які б в подальшому скеровували рішення. Це могло б пришвидшити прийняття рішення в НАТО в умовах кризи в реальному часі. Швидке реагування було б важливим кроком для припинення (і завершення) окупації, перш ніж ситуація погіршилася і поширилася на інші міста, як це сталося в східній Україні.

Це буде непроста дискусія. Деякі союзники також можуть зайняти позицію, що за відсутності переконливих доказів російської причетності така криза вважатиметься питанням внутрішньої безпеки, яке повинні вирішити власні сили безпеки та міліції Естонії. Щось подібне може розчарувати естонський уряд, але для Талліна було б незайвим це знання.

Якщо ж, з іншого боку, союзники по НАТО виявлять схильність розглянути подібну ситуацію як прецедент для застосування Статті 5, Альянс повинен обговорити, яка реакція буде доцільною і відповідно спланувати її. Це ж обговорення включатиме план, яким чином НАТО має допомагати силам безпеки Естонії.

Українським силам безпеки, вочевидь, не вистачило компетентності особливо після того, як місцеві силові структури фактично були розвалені. Один з варіантів для планування спецоперацій: при залученні поліції та за підтримки спецпризначенців було б доцільним ізолювати захоплену будівлю; відвести можливий натовп демонстрантів якнадалі від місця проведення операції; відключили електро-, газо-, водопостачання і каналізацію; і далі вижити окупантів.

Місцеві збройні сили Естонії (або Латвії) ,безсумнівно, будуть здатними виконати таку операцію власними силами. Але попереднє планування та залучення НАТО примножило б їхні потенційні можливості. Також це надіслало б важливий політичний сигнал: по-перше, повідомлення про підтримку самим урядам, які потенційно можуть стати жертвами атаки «зелених чоловічків», а по-друге, повідомлення для Кремля, що така тактика не спрацює проти членів НАТО.

Стівен Пайфер, старший науковий співробітник Інституту Брукінґса, колишній посол США в Україні.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин

До списку новин