Сьогодні Україна напередодні найважчого для країни опалювального сезону за всю історію. Теплоенергетикам, яким і так держава обмежує споживання газу, ліміти на блакитне паливо будуть урізані ще на 30%.
Крім того, першочерговим питанням є не скільки обмеженість поставок енергоресурсів, скільки невміння ефективно розпорядитися енергетичним потенціалом.
Україна, яка споживає у загальному балансі більше 60-70% імпортних енергоресурсів, є однією з енергозалежних країн Європи. І цьому багато в чому сприяє не їх відсутність, а неефективне використання. Остання обставина багато в чому визначалося тим, що до недавнього часу вартість енергоносіїв для України залишалася однією з найнижчих серед європейських держав.
Зупинимося на такому важливому аспекті цієї проблеми, як житловий фонд і ступінь його енергоефективності. Практично дві третини всіх площ українського житлового фонду розташовуються в межах міст і переважна більшість житлових «квадратів» знаходиться у приватній власності.
Житлова придатність
У відповідності з показниками на 1 січня 2014 року в Україні налічувалося 1,94 млрд кв. м жилого фонду, інформує Держстат. При цьому 93,7% цих площ є приватними, 4,9% - комунальними, а державі належить 1,4%. Також варто зауважити, що в гуртожитках і нежитлових будівлях розташовується лише 1,8% усього житлофонду. До міського житла належать 64% або 700,7 млн кв. м.
Квартир в Україні налічується менше 20 млн, з яких 37 % складають двокімнатні, 32,8 % - трикімнатні, 19,3% - однокімнатні, а чотирма і більше кімнатами розташовують 10,9% квартир. Крім того, майже 5 млн (або 0,4% від усього житла) квадратних метрів офіційно визнані застарілими та аварійними. Близько 115-120 тис. осіб проживають в потенційно небезпечних квартирах.
Значну частину житлового фонду України (близько 72 млн кв. м., тобто 23%) становлять будинки перших масових серій 50-60-х років, які морально застаріли, мають ряд конструктивних недоліків і не відповідають сучасним нормам. Енерговитрати на їх утримання та забезпечення комфортних умов проживання перевищують сучасні нормативи в 2,5-3 рази, невиправдано великі експлуатаційні витрати на послуги з опалення, водопостачання.
У результаті протягом багатьох років було планомірне відновлення і підвищення експлуатаційних характеристик житлового фонду та інженерної інфраструктури міст. Стан житлового фонду є таким, що затримка з проведенням відновлювальних робіт ще на 5-10 років може призвести до необхідності знесення будинків в обсязі понад 30% від існуючого житлового фонду. В цих умовах одним з важливих напрямів вирішення житлової проблеми, є реконструкція житлових будівель, оскільки до морального зносу додається фізичний знос конструктивних елементів і інженерних систем, що прискорює загальний процес старіння.
Історична ретроспектива
Проаналізуємо, як змінювалося стан житлового фонду в історичній ретроспективі. Житловий фонд за періодами зведення можна умовно розділити на кілька категорій розподілити наступним чином:
Дореволюційні (побудовані до 1917 року). Відмінності житлового фонду цієї епохи - цегляні стіни товщиною до метра, високі стелі (3,2-4,5 м) і вікна. У будинках до 8 поверхів, на кожному поверсі по 2-3 досить просторі квартири.
«Сталінки» (1920-ті - середина 50-х): високі стелі (3-4 м), цегляні
стіни товщиною від 0,65 м і більше, просторі під'їзди, широкі сходи. В основному це будівлі висотою від 2 до 13 поверхів. На одному поверсі - 2-4 квартири з окремими санвузлами і окремими сміттєпроводами.
«Стара цегла» (середина 1950-х - 80-х). Мова йде про цегляних будинках, будівництвом яких знаменувався правлінням Микити Хрущова. Офіційною датою їх «народження» вважається 1955 рік. З фасадів будинків «надмірності» зникли, стіни «схудли». Так з'явилися дешеві будинки-коробки, які надалі планували замінити повноцінним житлом. Тому будівлі будувалися з малим запасом міцності і масою недоліків: невеликою житловою площею, низькими стелями (2,5 м), маленькими кухнями і коридорчиком, прохідними кімнатами і сполученими санвузлами.
Панельні будинки чи «хрущовки» (1950-90-і): у цій групі представлені старі панельні будинки, типові панельні будинки, поліпшені типові панельні будівлі радянського періоду і панельні будинки періоду незалежної України із залізобетону або керамзитобетону. Всі ці споруди - масове житло з недорогих матеріалів, до яких переваг можна віднести високу якість одиничних панелей зовнішніх стін з можливістю обробки (в заводських умовах) різними мозаїками, плитками тощо. До мінусів цієї технології необхідно віднести стики між панелями, які утворюють містки холоду. З плином часу вони руйнуються, і це порушує тепло- і звукоізоляцію будинку. Будівлі даної групи зводилися поверховістю від 3 до 22, мали тонкі стіни, чотири і більше квартири на поверсі, висоту стель 2,5-2,75 м.
Сучасні цегляні будинки (після 1991 року): Ці багатоповерхові цегляні будівлі почали зводити вже в період незалежної України. В результаті поверховість у них виросла під 30, стелі «збільшилися» до 3 метрів, став великим метраж квартир. На сьогодні це найбільш прогресивне і дороге будівництво: будинки мають сучасні комунікації, необхідну для життя інфраструктуру, автономні комунальні системи і служби і передбачають індивідуальну планування та оздоблення.
Приблизна частка будівництва житлових будинків з різних технологій огороджувальних конструкцій в Україні становить 5% для монолітних і панельних будинків, багатошарова конструкція з застосуванням газобетонних блоків - 42%, багатошарова конструкція з використанням поризованого бетону - 21%, суцільна цегляна кладка - 7%, конструкція з навісними вентильованими фасадами - 4%, багатошарова конструкція з використанням елітних будівельних матеріалів - 14%, суцільна цегляна кладка з використанням елітних будівельних матеріалів - 2%.
На стінові огороджувальні конструкції припадає від 45% до 55% загальної площі зовнішніх огороджувальних конструкцій житлових будівель. Потенціал енергозбереження за рахунок модернізації зовнішніх стінових панелей складає 18-20% світлопрозорих огороджень - 23-25% від загального, стінових панелей - 18-20%, покрівлі - 3%, підлоги першого поверху - 2%, інженерних систем опалення та гарячого водопостачання до 30%, системи вентиляції - 20%.
Енергоефективні рекомендації
При виборі заходів, спрямованих на підвищення теплозахисних якостей огорож, необхідно враховувати термін служби будівлі до і після його реконструкції, потенціал енергозбереження, термін окупності, а також кліматичну зону, в якій знаходиться об'єкт, що реконструюється. Важливою складовою є правильний вибір і розрахунок теплозахисних матеріалів. Поряд з застосовуваними технологіями, для підвищення енергоефективності будівель і споруд при їх реконструкції, в Європі використовували технологію конструктивного утеплювача. Як відомо, одним з кращих теплоізоляторів є нерухоме повітря. Конструктивний утеплювач містить зовнішню і внутрішню обшивки, між якими встановлено теплоізолюючий елемент.
Показник питомих теплових втрат у житлових будинках для України в середньому дорівнює 350 кВт год, в той час як у Німеччині - 204 кВт год, для будинків старої забудови, і 164 кВт год для нових, у Швеції - 70 кВт ч.
Проведення теплової санації зовнішніх огороджувальних конструкцій є необхідним, але не достатнім фактором, при якому підвищується не тільки енергоефективність будівлі, але і створюються комфортні умови проживання. В цілому оновлення житлових будинку перших масових серій можна розділити на декілька рівнів залежно від ступеня складності:
- без зміни проектного рішення житлового будинку з виконанням реконструктивних робіт з відновлення надійності несучих конструкцій і підвищення експлуатаційних якостей;
- без зміни типового проектного рішення, але з частковою переплануванням і відновленням експлуатаційних якостей будівлі;
- зі зміною структури квартир без збільшення будівельного об'єму будівлі шляхом об'єднання квартир в межах секції і їх перепланування;
- зі зміною структури квартир, збільшенням обсягу будинку за рахунок прибудови та надбудови поверхів;
- зі зміною структури квартир, збільшенням об'єму будівлі за рахунок розширення корпусу і надбудови кількома поверхами.
Модернізація житлових будинків без зміни будівельного об'єму не вимагає значних матеріальних витрат і становить від 25 до 40% відновної вартості житлового вдома, при зміні структури квартир - 35-50 %.
При виконанні робіт з модернізації та реконструкції жилих будівель особлива увага має приділятися підвищенню експлуатаційних характеристик і, в першу чергу, зниження енергоспоживання за рахунок підвищення теплотехнічних параметрів огороджувальних конструкцій, впровадження системи автоматичного регулювання споживання тепла і його обліку, а також утилізації тепла вентиляційних викидів.
Анастасія Люк
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
