У виборі населенням напряму інтеграції – до ЄС чи Митного союзу — є регіональні відмінності, однак все суспільство об’єднує запит на антикорупційну реформу, свідчать соціологічні дослідження.
Такі результати опитувань громадської думки соціологи презентували сьогодні під час прес-конференції «Євроінтеграція для Півдня та Сходу: рубіж роз’єднання чи перспектива єднання?», організованої Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».
«Сьогодні важливо визначитися, яким може бути напрям розвитку у цих регіонах, чи налаштовані вони проти євроінтеграції та як можна вплинути на громадську думку», — відзначила Ірина Бекешкіна, директор Фонду.
Згідно із дослідженнями Фонду «Демократичні ініціативи», вступ до ЄС найбільше підтримують на Заході України (травень 2013 – 72%, травень 2014 – 88%) та у Центрі (підтримка за рік зросла від 49% до 64%).
На Півдні та Сході (не включаючи Донбас) у травні приблизно однакова кількість респондентів виступала за інтеграцію до ЄС, до Митного союзу та за неприєднання до жодного із союзів. Як відзначила аналітик Фонду Марія Золкіна, у громадській думці Півдня і Сходу за останній рік відбулись суттєві зміни. Так, на Півдні підтримка Митного союзу зменшилась від 39,5 до 25% і збільшилась тих, хто вважає, що Україна не повинна приєднуватися до жодного з союзів. На Сході така сама ситуація – підтримка Митного Союзу зменшилась з 41% до 29,5%.
Найбільше відрізняється громадська думка на Донбасі, тут панує абсолютна підтримка інтеграції в Митний союз. Порівняно зі травнем 2013, у травні 2014 кількість тих, хто виступає за членство України в Митному союзі, зросла від 62% до 68%. А кількість прихильників ЄС залишається найнижчою по всій Україні — 13%.
«Можна сказати, що завдяки старанням Путіна, зараз перед Україною взагалі не стоїть питання, Росія чи ЄС, — сказав Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова. — Незважаючи на те, що ідеї євроінтеграції не стали більш популярними, ідея приєднання до Митного союзу тепер непопулярна».
Згідно із дослідженнями Центру Разумкова, у червні 2014 року 60% громадян України негативно ставлять до Росії, а до Путіна – 65%. Цей відсоток є приблизно однаковим у всіх регіонах, крім Донбасу. «Раніше ми бачили проблему розколу, але тепер не можна говорити про розподіл на дві частини: Центр та Захід і Південь та Схід, яскравого розподілу вже немає. Є вся Україна і частина Донбасу. Саме частина, бо Донбас теж різний», — пояснив пан Биченко. Тим не менш, навіть ця частина може стати прихильною до ЄС, якщо населення побачить переваги інтеграції не у гаслах, а діях, підкреслив Андрій Биченко.
Зараз для регіону найважливіше питання миру, а не інтеграції, однак в майбутньому ставлення до ЄС буде залежати від конкретних дій київської влади, погоджується Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Першочергові проблемами, які слід вирішити – це економічні, зміни у правоохоронних органах та боротьба з корупцією, зауважив він.
Це підтверджують і дані соціологічних опитувань. «Якщо зовнішньополітичні орієнтації виступають фактором, який відрізняє громадську думку, є речі, які мають внутрішній характер і вони об’єднують Україну», — сказала Марія Золкіна. Йдеться про першочергові реформи, яких прагнуть українці. Перша п’ятірка реформ, які громадяни вважають нагальними, виглядає таким чином: антикорупційна реформа (63%); пенсійна реформа та реформа соціального захисту (50%); судова реформа (45%); реформа органів правопорядку (39%); люстрація чиновників (38%)». П’ятірки нагальних реформ практично тотожні для Заходу, Центру та Півдня України, різниця лише на рівні підтримки тієї чи іншої реформи. На Сході до п’ятірки потрапила реформа податкової системи і не потрапила реформа органів правопорядку і люстрація.
«Донбас — це єдиний регіон, де реформа децентралізації та регіонального розвитку потрапили до п’ятірки пріоритетів, її підтримали 42% жителів Донбасу», — зазначила пані Золкіна. Судова реформа та реформа прокуратури і люстрація на рівні регіону виявились менш важливими, аніж загалом по Україні.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
