Коли наприкінці березня я прокоментував висловлювання скандального політика Володимира Жириновського і заявив, що Україні потрібно готуватися до війни з Росією, це не викликало ніякого резонансу. А між тим, Крим уже був захоплений, тривало захоплення Донбасу, - цими рядками розпочав свій матеріал історик, політолог з Рівного Іван ДЕМЯНЮК.
Українська влада ніяк не могла наважитися на застосування силових методів проти російських агентів і диверсантів, які, прикриваючись політичними «сепаратистами», насаджували терор і насилля на Донбасі. Врешті, наважилися на обмежену силову операцію (АТО). Так звані «сепаратисти» відповіли бойовими діями, на Донбасі почалася війна. Новий президент України Порошенко висунув свій мирний план, але десятиденна мирна перерва у вигляді «одностороннього припинення вогню» засвідчила, що з диверсантами і терористами ніяких угод укладати не можна. Силова операція була відновлена у більших масштабах.
Підступне знищення пасажирського «Боїнга» остаточно викрило організаторів і виконавців терору і війни в Україні, світ здригнувся, багатьма країнами прокотилася хвиля обурення політикою Росії і В.Путіна.
28 липня, у день Св.Володимира прийшла звістка про рішучий наступ українських сил і взяття під контроль ряду міст, сіл та висоти Савур Могила. До цього дня українські війська визволили більше 60 міст і містечок Донбасу, але цей день знаменний іншим. Уперше українські сили застосували не тактику «витискання», тобто атак супротивника «в лоб», а тактику глибокого прориву, вклинювання на територію, контрольовану російськими силами, і розсікли на дві частини так звані «ДНР» і «ЛНР». Причому, Донецьк, Горлівка та ще кілька міст опинилися в «котлі» на зразок сталінградського. Оточення донецько-горлівського угрупування російських диверсантів і терористів – свідчення не лише тактичної військової переваги українських сил, але й вміння командного складу застосовувати складні маневри військ, завдавати потужних стратегічних ударів по ворогу.
Такий розвиток подій змінює стратегію військового конфлікту: перевага українських сил вже не викликає ніякого сумніву, а це значить, що ворог на території Донбасу буде добитий. Немає принципового значення, до якої дати це буде зроблено. Російським диверсантам і терористам вже не допоможе нічого: ні обстріли українських військ з території Росії, ні надходження зброї і військової техніки, ні прориви додатковий диверсійних груп, загонів «кадировців», «козаків». Тому Путін стоїть перед вибором: або визнати свою поразку на Донбасі, або розпочинати повномасштабну війну з Україною. Сьогодні, як ніколи, Путін має величезну підтримку російського політикуму, генералітету і населення. Але сьогодні, як ніколи, США рішуче настроєні проти політики Путіна і навіть повільна Європа розвертається проти нього. Врешті, Україна показала, що Донбас – це не Крим, а український народ може об’єднатися проти зовнішнього ворога і воювати.
Наступив момент істини: або Росія розпочинає війну, яка обов’язково переросте у нову світову, або відбудеться повернення до тягучих переговорів і пошук компромісних варіантів світового розвитку. Це момент істини для України, яка відстоює свою державну незалежність, демократію і перспективи європейського розвитку. Це момент істини для Росії, яка прагне будь-що відродити велику імперію, укріпити авторитарний режим і відновити власне домінування у Європі. Це момент істини для США, ЄС і ООН – чи здатні вони зберегти мир і запобігти глобальному збройному конфлікту.
Ситуація проясниться у найближчі дні й тижні.
Іван ДЕМЯНЮК
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
