Чи стануть добровольчі батальйони ядром нової армії

Бійці добровольчого батальйону "Донбас" чистять зброю після успішного наступу в Попасній.

Батальйони добровольців, які воюють на сході України, з часом можуть стати як основою новітньої української армії, так і загрозою для корумпованих чиновників, кажуть опитані ВВС Україна військові експерти.

Військові формування з добровольців почали виникати ще у квітні, переважно з активних учасників київського Майдану.

Сьогодні в новинах з Донбасу найчастіше проскакують назви таких добровольчих батальйонів: "Азов", "Айдар", "Донбас", "Дніпро" та "Шахтарськ".

Чисельність кожного з них вимірюється сотнями добровольців.

Фінансування вони отримують з трьох джерел: від держави, громадських ініціатив та приватних пожертв, а також від бізнесменів.

Найвідоміший з підприємців, які дають гроші таким об'єднанням - Ігор Коломойський, який одночасно очолює Дніпропетровську ОДА. Сам він каже, що не платить військовим з власної кишені, а є лише одним з донорів фонду, в який роблять внески й інші бізнесмени та компанії.

"Це непоганий симбіоз бізнесу і мілітаризму, який має і світовий досвід", - каже з цього приводу військовий експерт Валентин Бадрак, наводячи приклад Швейцарії.

Спочатку об'єднання озброєних українських добровольців мали сумнівний юридичний статус, однак згодом усі вони частково легалізувалися, формально підпорядкувавшись Нацгвардії ("Донбас"), Міноборони ("Айдар") або ставши загонами міліції особливого призначення при МВС ("Дніпро", "Азов", "Шахтарськ").

Однак ставши на папері частиною державних силових структур, у дійсності добровольчі об'єднання мають до держави ряд вагомих претензій. І це в них взаємно.

Координація рухів

"В армії купа випадкових людей. Тим часом добровольчі батальйони не комплектуються. Маючи гігантську лавку запасних, я не можу поповнити батальйон для організації елементарної ротації і змушений приймати людей просто як добровольців. Потік дуже потужний", - написав на Facebook Семен Семенченко, командир "Донбасу".

У прес-службі Міноборони, куди звернулася ВВС Україна, сказали, що не можуть оперативно прокоментувати ці слова.

Інший яскравий випадок тертя між добровольцями і чиновниками стався в червні. Командир батальйону "Айдар" Сергій Мельничук поскаржився журналістам, що Міноборони, якому формально підпорядкований його підрозділ, не видавало солдатам зброю і поділилося з ними поламаним БТРом.

У міністерства теж знайшлися претензії до "Айдару". Після того, як 17 червня у боях під Луганськом загинули четверо "айдарівців", на сайті відомства з'явилося офіційне повідомлення: "Зазначений випадок стався через несанкціоноване прийняття рішення командуванням батальйону “Айдар” на проведення активних бойових дій".

Брак координації силових структур – одна з головних проблем використання державою добровольчих батальйонів, каже Олександр Скипальський, генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник голови СБУ.

Однак провину за це він покладає саме на державу: "Немає одного механізму, який би відповідав, координував і діяв так, як потрібно діяти в умовах війни".

Експерт нагадує, що юридичну відповідальність за АТО несе керівник Антитерористичного центру, перший заступник голови СБУ Василь Грицак.

"А міністр оборони на розмові в Шустера стверджує, що (АТО- ред.) керує військовий генерал. Значить, іде розбіжність між чинним законодавством і тим, що відбувається насправді", - робить висновок пан Скипальський.

"Ядро спецназу"

Сила добровольчих батальйонів у тому, що люди записуються в них свідомо, отже в них вища мотивація, а значить і ефективність, кажуть експерти. Крім того, серед добровольців чимало військових професіоналів з досвідом, які охоче навчають "необстріляних" волонтерів.

На думку Валентина Бадрака, такі військові формування сьогодні вкрай потрібні державі, тому їх необхідно розвивати. Експерт називає добровольчі батальйони "одним з чинників перемоги" та "цеглинкою нової національної ідеї" для України.

Він проводить паралелі зі створенням ЦАХАЛу – збройних сил Ізраїлю, до складу яких теж свого часу ввійшли напівлегальні чи нелегальні підрозділи.

На думку пана Бадрака, коли після війни в Україні формуватимуть новітню армію, одним з її орієнтирів стануть спецпідрозділи, такі як сили негайного реагування. І за належної підтримки з боку держави добровольчі батальйони зможуть легко влитися в ці структури і стати "ядром спецназу", вважає він.

Головний плюс добровольчих батальйонів для армії в тому, що туди йдуть воювати свідомо, кажуть експерти.

"Враховуючи ці тенденції, батальйони будуть інтегровані в нове військо і відіграватимуть свою роль при проникненні розвідувально-диверсійних структур з боку РФ, що напевне буде ще тривалий час після закінчення війни", - прогнозує пан Бадрак.

Експерт каже, що такий спецназ гратиме роль сил стримування, які за потужністю можуть зрівнятися з ракетною технікою чи системами ПВО. Однак він наголошує, що навчанням цих професіоналів має системно займатися держава, бо на добровольчій чи комерційній основі досягнути таких вершин військової майстерності нереально

Кому варто боятися?

Але чи не станеться так, що після закінчення бойових дій загони озброєних добровольців обернуться загрозою для самих українців?

Експерти не виключають, що волонтерів з автоматами можуть використати політики під час дострокових виборів до Верховної Ради, які, ймовірно, відбудуться восени.

Однак Олександр Скипальський каже, що до групи ризику входять передусім самі політики і корумповані чиновники.

"Якщо ті хлопці, що бачать смерть своїх друзів за озвучені раніше ідеали, повернуться і побачать, що у нас триває корупція, процвітає хабарництво, несправедливість, розбазарювання – безмовно, вони терпіти не будуть. І ці злодюжки, які сьогодні обкрадають Україну, повинні тремтіти від їхнього повернення", – каже він.

Те, що солдати в разі відчаю можуть обернути зброю проти своїх керівників з силових відомств, не виключає і Семен Семенченко. Коментуючи новину про те, що близько 400 українських військових були змушені перейти кордон у бік Росії, він написав на Facebook: "Ви не розумієте, що люди "відходять на територію РФ" не тому, що вони боягузи, а тому що вони не розуміють уже, де друг, а де ворог? Що це не буде спускатися вам з рук безкінечно. І колись вони не "відійдуть", а приїдуть зі зброєю до вас? І поставлять свої запитання…".

Тим часом підлеглі пана Семенченка мітять не лише в корумпованих чиновників, а й в тих, хто досі залишається жити в наметах у центрі Києва. Один з бійців батальйону "Донбас", відомий київський активіст Дмитро Різниченко, недавно оприлюднив у соцмережах таке повідомлення:

"Друзі! Поки спека, лінь, затишшя, ми валяємося по казармі без діла, я длубаюся в інтернеті, хотів би вас спитати: як громадськість віднесеться, якщо якийсь із добровольчих батальйонів (скажімо, "Донбас" або "Азов"), повернувшись до Києва на ротацію, знесе до бісової матері той клоповник, який залишився на Майдані?..

Цікавлюся просто так, знічев'я".

Олег Карп'як