Росія викликає побоювання стосовно повторення грузинської війни в Україні

Автори: Ніл Баклі, редактор по Східній Європі

7 серпня 2008 року Михаїл Саакашвілі, тоді президент Грузії, наказав військам повернути контроль над відколотою республікою Південною Осетією, включаючи обстріл столиці регіону Цхінвалі. Протягом кількох годин російські війська, які проводили навчання біля кордону з Південною Осетією, передислокувалися через тунель Рокі під горами Кавказу, розпочавши п'ятиденну війну з Грузією.

Пройшло шість років, і міжнародне занепокоєння знову зростає, що така ж історія може повторитися знову, на віддалі лише у кілька сотень кілометрів від Грузії, на сході України.

Останні свідчення викликають тривогу. Після зменшення військової присутності вздовж її кордону з Україною до дещо більше ніж 10 тисяч кілька тижнів тому, Росія, за твердженнями чиновників США та НАТО, за останні дні майже подвоїла число до орієнтовно 20 тисяч. Київ стверджує, що принаймні стільки ж військ знаходяться у Криму, півострові, який Росія анексувала в України у березні. Москва, тим часом, розпочала повномасштабні авіанавчання, що триватимуть до п'ятниці.

Найбільш важливим є те,  що підтримувані Росією сепаратисти у східній Україні швидше за все зазнають поразки від відродженої української армії і готуються до свого фінального протистояння в обласних центрах: Луганську та Донецьку. У вівторок ввечері - подібно як у Цхінвалі шість років тому - Донецьк був підданий атаці з повітря, якраз тоді, коли Росія скликала позачергове засідання Ради безпеки ООН для обговорення гуманітарної "катастрофи" у східній Україні.

Більшість членів Ради безпеки відхилили заклик Москви направити "гуманітарний" конвой під егідою Червоного Хреста. Речник НАТО застеріг у середу, що Росія може  використати "гуманітарну та миротворчу місії як привід надіслати війська до східної України".

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск додав, що Варшава також має "підстави для підозри, що ризик прямого вторгнення (російських військ) на даний момент очевидно є вищим, ніж він був кілька днів тому".

Чи вторгатися чи ні – мабуть, стане найважливішим рішенням Володимира Путіна з часу його першого призначення на пост прем'єр-міністра РФ 15 років тому. Відмова зробити це може образити сепаратистів, зі справою котрих, а саме - захист російськомовного населення і співвітчизників на сході України від націоналістичного уряду в Києві, Путін себе тісно поєднав, хоча він і відмовляється визнати надання їм військової підтримки.

Але вторгнення спровокувало б жорсткіші західні санкції, підштовхнувши Росію до глибшої ізоляції та ризикуючи зазнати значно більших фінансових та гуманітарних втрат, ніж під час конфлікту з Грузією.

Підставою для вторгнення можуть стати намагання зберегти за сепаратистами контроль над Луганськом та заморозити конфлікт, як це Росія зробила в Південній Осетії. Росія незабаром визнала незалежність республіки і все ще тримає її у своїй окупації.

Це, у свою чергу, надало б довгостроковий важіль для досягнення основної путінської стратегічної цілі: утримати Україну від членства в НАТО.

Прибуття минулого місяця нового російського політичного обличчя, Володимира Антюфеєва, у якості віце-прем'єр-міністра самопроголошеної Донецької народної республіки, може бути доказом існування російського плану щодо перетворення регіону у заморожений конфлікт. Антюфеєв був протягом 20 років головою безпеки у Придністров'ї - відколотому від Молдови регіоні, який підтримується Москвою.

"(Антюфеєв) є архітектором заморожених конфліктів", - сказав Джеймс Шерр, дослідник Росії у лондонському аналітичному центрі "Chatham House". "Він настільки ж безжалісний, як і будь-хто з місцевих жителів (у східній Україні), і в десятки разів більш кваліфікований".

Росія могла б теоретично продовжувати постачати достатньо озброєнь та іншої допомоги через кордон, щоб підтримувати бойовиків при владі і стримувати українську армію, яка турбується про те, щоб не відбулося масового знищення цивільного населення у її найсхідніших містах. Але українські військові близькі до того, щоб перекрити шляхи поставок зі сторони російського кордону.

Однак Єгор Сутягін, російський військовий експерт Королівського інституту збройних сил, висловив припущення, що Москва все ще не готується до вторгнення. Нарощення військової присутності було лише демонстрацією сили, яка спрямована на залякування військ України, сказав він.

Інший військовий аналітик додав, що, на відміну від 40 тисячної армії, яку Росія зібрала на кордоні у квітні, теперішній контингент не включає військ, які потрібні для утримання і керівництва Донецьком та Луганськом, хоча їх ще можуть передислокувати.

Сутягін висловив припущення, що поряд з економічними санкціями, які починають відбиватися на рядових росіянах, Москва бажала б уникнути гробів, які прибуватимуть додому з України. І дійсно, Сергій Караганов, старшина дипломатичного корпусу, навів порівняння з жахливою окупацією Радянським Союзом Афганістану в 1980-х.

Він застеріг у статті, опублікованій минулого тижня у російській газеті "Вєдомості", що Москві не слід було б зазнати програшу після її анексії Криму, що є такою популярною всередині держави, застрявши у військовому конфлікті у східній Україні.

"Грандіозний напад, - говорить він, - є настільки небезпечним, що рішення вдатися до нього є просто неприпустимим". Наступні дні, мабуть, покажуть, чи Кремль прийняв до уваги цю пораду.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.