загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Ринок праці вчиться виживати

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Складна політична й економічна ситуація в Україні спричинила глибоку кризу на вітчизняному ринку праці. Хоча про повний обвал говорити зарано, стверджують експерти. У першому півріччі поточного року для роботодавців були характерні депресія, курс на подальше зниження витрат і загалом вичікувальна стратегія. Однак успішні вибори Президента, антикризові заходи Уряду, планомірний поступ України до Європейського Союзу свідчать про те, що вектор національного ринку праці починає змінюватись. Відтак настає час активних дій та серйозної роботи в нових умовах для всіх його учасників.

ЧИННИКИ ВПЛИВУ

Зазвичай з початком осені в Україні спостерігалося відновлення ділової активності. Кадрові ротації, підвищення зарплат, загальне пожвавлення на ринку праці припадали саме на цей період. Та нинішній сезон найімовірніше стане серйозним випробуванням для персоналу. Причин цьому декілька, проте головна – нестабільність у державі. Ця обставина змусила багатьох роботодавців призупинити плани подальшого розвитку, аби втриматись на плаву. Український ринок праці, який ще рік тому демонстрував стабільність, нині завмер в очікуванні. Тож на традиційну осінню активність годі й сподіватися, прогнозують фахівці. Тенденція щодо скорочення вакансій і робочих місць може тривати щонайменше до січня 2015 року. Та й то за умови, що економічна ситуація в країні змі­ниться на краще.

Аналітики кар’єрних порталів вказують на депресію роботодавців, котрі в нових умовах змушені вдаватись до зниження витрат на оптимізацію штатів. Малі підприємства і великі компанії однаково переживають період серйозної реструктуризації. У комерційному та державному секторах – нестримне скорочення персоналу, а подекуди закриття цілого бізнесу.

 Серед чинників впливу на ринку праці – українські вибори. Спершу – Президента, а в жовтні – парламенту. Це теж позначилося й надалі буде позначатися на діловій активності. Бізнес займав вичікувальну позицію практично до дати інавгурації Президента. Те саме відбувається нині. До оголошення результатів парламентських перегонів годі й очікувати масового припливу інвестицій, а отже, збільшення робочих місць.

Знайти роботу в таких умовах проблематично. Роботодавці практично припинили формування кадрового резерву, вважаючи цей напрямок неактуальним і несвоєчасним. Аналітики таку позицію не схвалюють, але вважають затишшя на ринку праці тимчасовим. Після отримання сигналу про незмінність орієнтації курсу України на Захід інвестори будуть готові до ризиків вкладати в країну свої капітали. І тут можуть опинитись у програші ті компанії, що зайняли пасивну позицію щодо формування кадрового резерву.

Не варто нехтувати і ще однією обставиною, поки що незвичною для України: відкриття ринків країн Європейського Союзу. Це шанс для розвитку і нарощування потужностей, а отже, збільшення робочих місць. Одразу в кількох секторах української економіки очікується збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, розвиток нових проектів, модернізація виробничих активів під стандарти європейських ринків. А це унікальна нагода для професійної реалізації українських фахівців.

Профспілкові лідери застерігають: на шляху до європейської інтеграції на Україну чекають не тільки великі можливості, а й серйозні перешкоди. І головне завдання – перетворити загрози й перешкоди на можливості, котрі дозволять побудувати сучасне та динамічне суспільство. Без збереження потенціалу людей праці це навряд чи вдасться.

ЗМІНА ОРІЄНТИРІВ

Прогнози Міністерства економічного розвитку та торгівлі досить невтішні: очікується зростання безробіття в чотири рази. Песимісти вважають, що оприлюднення таких показників призведе до подальшої дестабілізації на ринку праці. Однак більшість експертів вбачає у цьому позитив: знаючи перспективи, легше зорієнтуватись: шукати нову роботу чи залишитись на попередньому місці.

Знайти роботу нині складно як ніколи. І не тільки через кризу, а й через міграцію населення із східних регіонів. Бо в умовах рецесії багато компаній навчилися працювати ефективно, а от за воєнних дій у країні поки що ні. Ніколи країна не стикалася з таким явищем, як масове переселення. Ця обставина спричинила шалену конкуренцію на ринку праці. У червні – серпні конкуренція зросла в два-три рази. На одну вакансію, за даними кадрових порталів, нині претендують до 20 осіб.

Це означає, що пошуки нової роботи значно ускладнюються. На працевлаштування знадобиться більше часу, ніж зазвичай. Експерти стверджують, що українці на це витрачають в середньому півроку: чверть шукачів – не менше кількох місяців, кожен п’ятий – до пів­року, а більше третини – від півроку й більше. Залежно від того, якими каналами вони користувались. Є такі, що виправдали їхні надії, наприклад портали з працевлаштування, але вони – не панацея, наголошують аналітики. Якщо говорити про універсальних фахівців, здебільшого молодих, то Інтернет, справді, найкращий помічник. А от для фахівців вузької кваліфікації Інтернет-ресурсу замало. Тут доречнішим й ефективнішим є спілкування з фахівцями рекрутингових компаній, залучення рекомендацій знайомих.

За оцінками експертів, найбільші проблеми з працевлаштуванням відчують співробітники банківської сфери, бізнес-тренери, аналітики, рекламісти, бухгалтери. Вкрай важко, хоча й реаль­но, влаштуватись на нове робоче місце юристам, економістам, молодим спеці­алістам та менеджерам у сфері закупівель. Кількість вакансій для кваліфіко­ваного виробничого персоналу скоротилася вже на 10–12%, банківських службовців – на 22–25%, а страхових агентів потрібно вдвічі менше, ніж рік тому.

Непроста ситуація і на тих виробничих підприємствах, чий ринок збуту був традиційно орієнтований на Росію, стверджують експерти. Поки вони будуть шукати нові ринки збуту, співробітників очікують далеко не кращі часи.

А от кого проблеми ринку праці не торкнуться, так це представників робітничих спеціальностей. Роботодавців найперше цікавлять двірники та прибиральники. Багатьом столичним компаніям потрібні різноробочі, а також оббивачі меблів, укладальники товару, фахівці, котрі спеціалізуються на встановленні вікон, ролетів. Актуальні, з урахуванням газового дефіциту, майстри з обладнання печей на твердому паливі. Але навіть затребувані претенденти на посаду мають враховувати, що нині роботодавці надто прискіпливі: вони шукають досвідчених фахівців з професійною освітою, досвідом роботи, бажанням працювати.

І ще одна прикмета нинішньої осені: надзвичайно високий попит на нянь. Екстрено шукають помічниць по дому та догляду за дітьми майже 60% жінок, які займають менеджерські позиції і не можуть за нинішніх умов дозволити собі розкіш на кшталт декретної відпустки. Експерти з підбору персоналу відзначають зростання попиту на репетиторів та психологів. Останнім ще довго не забракне роботи, зважаючи на військові дії на сході та збільшення кількості по­страждалих не лише фізично, а й мо­рально.

ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ ГРИ

Тим, хто втримався на робочому міс­ці, не потрапив під неминуче скорочення, доводиться бути «і шевцем, і женцем, і на дуді гравцем». Виконувати роботу за себе і за того, кого звільнили. Компанії змушені переводити співробітників на неповний робочий день, відправляти у відпустку за власний рахунок. І зменшувати заробітну плату. Роботодавці пояснюють цей вимушений крок важкою економічною ситуацією. Аналітики стверджують, що за останні півроку заробітну плату своїм підлеглим знизив кожен четвертий роботодавець. Причому поло­вина з них зменшили зарплату майже на третину, а решта – не більше 20%.

Правила гри вочевидь не на користь претендентів на робочі місця. Однак більшість персоналу, за даними експер­тів, не готова змінювати роботу навіть через погіршення умов праці та скорочення грошової винагороди. Мотивація проста: за складних економічних обставин не час перебирати харчами.

Можна на певний період забути й про такі привілеї, як надбавки та премії, зарплати, адекватні курсу долара. Єдина галузь, в якій виплати ще індексують за­лежно від валютного курсу, це сфера IT. В інших царинах зростання немає, а в сервісних компаніях – туристичному бізнесі, фінансовій і банківській сферах премії скасовано. Не доплачують архітекторам, будівельникам, працівникам готельно-ресторанного бізнесу та транспортної сфери. Затримки з виплатою зарплати спостерігаються в кожній третій компанії, наголошують аналітики ринку праці.

Дещо більше пощастило тим, хто пра­цює в міжнародних компаніях: зарплати тут так показово не скорочують. Хоча теж змушені заощаджувати: винаймаючи нових співробітників, пропонують значно меншу зарплату порівняно з тими, хто давно працює на аналогічних позиціях.

Невтішним видається той факт, що за нинішніх обставин переважна більшість роботодавців не можуть зробити бодай попередніх прогнозів щодо своєї зарплатної політики. Усе, стверджують керівники великих компаній, залежить від того, чи вдасться стримати девальвацію гривні. Та як швидко припиниться війна на Донбасі.

Військові дії на сході внесли свої від­чутні корективи в зайнятість населення. Приміром, «чоловічі» професії частіше опановують жінки. Аргументи керівників великих компаній прозорі: за тотальної мобілізації жінок в армію не заберуть.

Тим часом біженці із зони АТО стрімко «обрушили» ринок некваліфікованої робочої сили. Інтернет рясніє вакансіями з окладом 2–3 тис. грн, розрахованих на переселенців. «Вони в тій ситуації, коли потрібна будь-яка робота: через брак коштів і часу на співбесіди пошук високооплачуваних вакансій у цій категорії претендентів просто відсутній. Тож про цивілізовані правила гри на ринку праці говорити зайве», – стверджує екс­перт Валентина Грищук.

 ПРИКЛАД ПОЛЬЩІ НЕ ЗАВАДИТЬ

 Федерація профспілок України уважно проаналізувала національний ринок праці. І рекомендувала для його реформування розглянути механізми, котрі свого часу застосувала Польща. Профспілкові лідери вважають, що саме ця країна близька нам не тільки за духом, а й за рівнем соціально-економічних умов.

Після вступу до ЄС у 2004 році і до сьогодні поль­ський ринок праці не зміг упоратися з таким явищем, як безробіття. Однак він має стійку тенденцію до зниження. Так само, як і в Україні, найвищий рівень безробіття в сусідів – серед молодих людей працездатного віку (від 18 до 34 ро­ків) та осіб без професійної підготовки або з низьким рівнем освіти. Реформи ринку праці, що здійснюються в Польщі, відповідають напрямам, запропонованим Європейським Союзом. Відтак рівень зайнятості постійно зростає.

Популярними в сусідній державі стали дотації на перекваліфікацію безробітних та професійне навчання, допомогу під час пошуку роботи, громадські роботи, надання позик на започаткування власної справи, професійну активізацію випускників навчальних закладів, створення нових робочих місць для безробітних.

Багато заходів уживає уряд для стимулювання зайнятості, спрощення процедур, пов’язаних з веденням господарської діяльності й отриманням дозволів та ліцензій. Чимало уваги приділяють реформі системи освіти. Вона покликана забезпечити відповідність отриманих знань потребам ринку. На чільному місці – постійний моніторинг спеціальностей, яких потребує ринок нині і в найближчій перспективі. Усе це робиться для того, аби стимулювати роботодавців до створення робочих місць.

За 10 років членства в ЄС у Польщі створено 2 млн нових робочих місць.

Заробітна плата і зайнятість на підприємствах ідуть вгору, про що свідчать останні дані Головного статистичного управління. Середня заробітна плата працівників фірм, порівняно з минулим роком, зросла на 4,8%. Це значно більше, ніж інфляція, що становить 0,2%. Самі ж поляки стверджують, що особливих секретів їхній ринок праці не має. Найголовніший здобуток – велике бажання працювати. На себе і країну загалом.

Раїса ЧИРВА

До списку новин