Перемога республіканців у проміжних виборах надає їм контроль над Сенатом США та більший вплив у сфері зовнішньої політики. З більшістю в республіканському сенаті законодавство, якому противиться демократичне антивоєнне крило Обами, вже не буде ігнороване, як це було за часів лідера сенатської більшості Гаррі Ріда, який іде у відставку. Очікуваний новий лідер Сенату США Мітч Макдональд дійсно на своїй першій після виборів конференції пообіцяв оперативно покласти закон на президентський стіл для підпису (або вето). Україна може очікувати, що незакінчені проукраїнські законопроекти будуть першими на черзі, особливо, якщо українські, балтійські та польські американці зроблять так, щоб їхні голоси почули, не кажучи вже про тих, хто усвідомлює глобальну загрозу, яку собою являє Путінська Росія.
Двома законопроектами щодо надання Україні оборонної і летальної зброї, які залишаються у підвішеному стані до затвердження більшістю республіканського сенату є:
H.R. 5190, Акт сприяння безпеці України (the Ukraine Security Assistance Act) 2014 року, який допомагає Україні "нейтралізувати перевагу у військово-технічному забезпеченні, яке сепаратисти-повстанці використовують для збиття цивільних та військових літаків у східній Україні", і дозволяє президентові "забезпечити адекватну і необхідну допомогу для захисту української демократії і суверенітету".
S.2828, Акт підтримки миру в Україні (Freedom Support Act) 2014 року, закликає до підтримки України у військовій та сфері безпеки і називає її головним союзником поза НАТО-членством, а також запроваджує подальші санкції на Російську Федерацію. Законопроект був внесений головою і Співголовою сенатського Комітету сенаторами Робертом Менендесом (D-NJ) та Бобом Коркером (R-ТН) і був прийнятий комітетом одноголосно.
Барак Обама навряд чи зможе накласти вето на двопартійний проукраїнський законопроект. Він вже не зможе відмовитися від поставки зброї в Україну через своє "довготривале занепокоєння тим, що озброєння України буде провокувати Москву до подальшої ескалації конфлікту, який затягне Вашингтон в опосередковану війну". Кремль не має чим загострювати конфлікт, окрім відвертого нападу на Київ або країни НАТО. Його підтримка незаконних Донецьких та Луганських виборів, до того ж, дає зрозуміти, що Путін не має зацікавлення у мирному розв'язанні кризи в Україні.
Відмова Обами від військової допомоги Україні поставить його у конфліктну ситуацію з впливовими персонами зовнішньої політики у конгресі з обох сторін (Бен Нельсон, Сандер Левін Орден, Джим Герлах, Герланд Конолі,: Роберт Менендес, Джон Маккейн, Боб Коркер, тут далеко не всі), з американськими експертами зовнішньої політики (Майк Макфол, Строуб Телбот і т. д. ), і з людьми в військових установах (генерали Мартін Демпсі, Філіп Брідлав та інші ). Вони всі погоджуються з колишнім керівником ЦРУ і міністром оборони Леоном Панеттою, що ми повинні дати Україні "засоби для самооборони". Імовірний кандидат у Президенти і колишній держсекретар США Хілларі Клінтон також бачить політичні ознаки Путінського лиха. Вона описала Путіна як "смертельну загрозу для суверенних європейських країн і інтересів США", якого ми повинні "сміливо зустріти" і "оперезати" і "задушити його здатність бути таким агресивним".
Законопроект про українську військову допомогу може навіть надійти від нового конгресу з вето-імунітетом від абсолютної більшості, залишивши Обаму без вибору в цьому питанні, навіть якщо його антивоєнна фракція і обуриться.
Народ України та її лідери не могли зрозуміти, чому Сполучені Штати відмовлялися допомогти їм. Адже вони воюють самі проти російської експансії від імені інтересів Європи та США. Під час свого останнього візиту Пентагон відправив Президента України Петра Порошенка з банальною обіцянкою "тривалої підтримки США зусиллям України". По суті, Обама вивів Україну за двері з побажаннями "удачі і приємного дня".
Мінське припинення вогню провалилось, і Путінське завоювання решти його Новоросії незабаром відновиться. Україна надсилає вкрай погано оснащені війська обороняти оточене місто-порт Маріуполь та інші уразливі містечка та міста південно-східної України. Російські війська стягуються до кордону, і російські військові конвої практично на щоденній основі прибувають в Україну через незахищені кордони для забезпечення проросійських сепаратистів/найманців.
Навіть з негайним погодженням військової допомоги для України, дорогоцінний час буде втрачено, щоб змусити вашингтонську машинерію рухатися. Крім того, українські військовослужбовці повинні пройти підготовку на новому обладнанні. Скептики можуть запитати, чи США просто надто довго чекали, щоб розпочати чинити опір бегемоту російської армії.
Ні, це не занадто пізно доти, поки незалежна Україна продовжуватиме стояти в готовності боротися за своє існування. Вразливість Путіна полягає у тому, що він не може допускати серйозних фронтових втрат. Його пропаганда описує український конфлікт як громадянську війну, на якій воюють українці проти українців. Звичайно ж, ЗМІ Путіна стверджують, що Росія допомагає "добру", але немає необхідності у тому, щоб молоді російські новобранці вмирали. Путін пішов дуже далеко, щоб приховати близько двох тисяч або й більше жертв серед російських військовослужбовців, але втрата синів (у країні з однією дитиною в сім'ї) не може залишитись непоміченою їхніми матерями, що формують комітети матерів солдат, яких Путін не зможе затаврувати як іноземних агентів.
Ще одна вразлива сторона Путіна - це зниження російських стандартів життя, спричинене санкціями, і обвал курсу рубля. Кремль пообіцяв гуманітарну кампанію, яка захистить поневолене російське населення в Україні, але не за рахунок російського народу. Російський народ не дурний. Вони співставлять все і зацікавляться, чому вони особисто повинні жертвувати заради людей віддаленого Криму, Донбасу чи Новоросії, які навіть не існують на більшості карт. Патріотизм - це хороша річ, але не в тому випадку, коли він обходиться високою ціною, такою як втрати життєвих заощаджень через інфляцію і зменшення пенсій.
Зі зміною сил впливу в сенаті і можливим одобренням законопроекту реальної воєнної допомоги Україна усвідомить трагедію, що вони виявилися заручниками американської електоральної політики, беручи до уваги, що майже 4000 людей померло в результаті військових дій. Ми повинні зрозуміти, чому вони довго триматимуть на нас образу.
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
