загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Астрід Ліндгрен про чоловіків, дружин і їжу: 11 мудростей

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сьогодні виповнюється 107 років з дня народження шведської письменниці Астрід Ліндгрен.

Ми зібрали цитати Астрід про книжки, дитинство та кохання:

1. «Знаєш, дуже сумно бути сумним, і довго цього ніяк не витримати»

2. «Коли серце гаряче і сильно б'ється, замерзнути неможливо»

3. «Річ у тім, що ніхто не любить зрадників, навіть якщо користується їхніми послугами»

4. «Краще кусати самим, ніж бути покусаними»

5. «Тирани живуть у страху»

6. «Є речі, які потрібно робити, щоб бути людиною, а не купкою бруду»

7. «З даху, звісно, зірки видно краще, ніж з вікон, і тому можна тільки дивуватися, що настільки мало людей живе на дахах»

8. «Чим їжа несмачніша, тим вона корисніша»

9. «Хочеш не хочеш, а дружину мати треба. Звісно, найбільше він (Малюк) хотів би одружити з мамою, але ж це неможливо»

10. «Я ніколи не втрачала голову від кохання до чоловіка, але ні краплі про це не шкодую. Зате у мене є необмежена можливість любити своїх дітей, онуків і правнуків»

11. «Я не боюся вмирати. Я з радістю зроблю це, але не прямо зараз. Спершу мені треба прибратися в будинку»

ДОВІДКА: Астрід народилася в містечку Віммербю. У 16 років дівчина почала працювати журналістом у місцевій газеті Wimmerby Tidningen. Якийсь час працювала секретарем, потім вийшла заміж і вирішила повністю присвятити себе сім'ї.

У 38 років влаштувалася редактором дитячої літератури у видавництві «Рабен і Шегрен», де пропрацювала до 63 років.

Написала близько 80 творів, серед яких «Малюк і Карлсон, який живе на даху», «Ми всі з Бюллербю», «Калле Блумквіст грає», «Пеппі Довгапанчоха».

Астрід отримала медаль Ганса Крістіана Андерсена, яку критики вважають Нобелівською премією в дитячій літературі.

Померла в 94 роки.

До списку новин