Крістіан Ніф
Був час, коли справи складалися так, наче хідна Україна може стати частиною Росії. Тепер, щоправда, бойовики в регіоні воюють між собою, а Москва не знає, яким чином діяти. ВИБОРИ нічого не змінили.
Того понеділка кожне з тисячі місць у Донецькому оперному театрі було зайняте. Вони прийшли подивитися на відомого російського баритона Йосипа Кобзон, якого сепаратисти з Донецької Народної Республіки запросили виступити. Кобзон - член російського парламенту, друг президента РФ В.Путіна, який нагороджений найвищою цивільною російською нагородою: Орденом за заслуги перед батьківщиною. 77-річний співак у перуці, який народився у східноукраїнському Донбасі, заявив, що хоче довести, що "захисників Новоросії не можна змусити поставити на коліна".
Кобзона більше не хочуть бачити в Латвії через його відвертий російський патріотизм, а також він був оголошений персоною нон-грата в Києві. У будь-якому випадку це не зупинило його від подорожі до України, через кордон, контрольований бойовиками, разом з хором і оркестром, групою, яка нараховує більше ста людей, приналежних до МВС Росії. Російські прикордонники чекали в черзі, щоб зробити з ним фотографію.
Події відбулися на наступний день після парламентських виборів в Україні - голосування, яке бойкотували у Донецьку та Луганську. Як додатковий акт протесту вони відмовилися переводити свої годинники назад, як це зробила решта України, оскільки літній час закінчився.
"Це ніби повернувся СРСР"
На сцені Кобзон сказав, що радий, що жителі Донецька вже зараз приєдналися до московського часового поясу. Потім він виконав ряд старих радянських шлягерів. На завершення заспівавши пісню "Я люблю тебе, Росія", разом з прем'єр-міністром сепаратистської республіки. "Це так, ніби СРСР знову повернувся", - зітхнувши, сказала одна щиро зворушена старша жінка .
У цьому також є правда. Народні республіки мають дуже тісні зв'язки з Росією і можуть розраховувати на підтримку Москви. У той же час, однак, шоу з російським фольклором також використовується з метою замаскувати факт, що Кремль не має жодного уявлення стосовно того, як далі діяти в Донбасі. Кожен день Володимир Путін прагне певним чином продемонструвати свою рішучість всьому світові. Він надіслав бомбардувальники для патрулювання Балтійського моря і оголосив російські претензії на 1,2 млн. квадратних кілометри Північного Льодовитого океану. Але коли справа доходить до створення, а потім, можливо, анексії "Новоросії", то прогрес іде повільно. Термін, що дослівно означає "Нова Росія", або Новоросія, використовувався старою Російською імперією для посилань на регіон північного Причорномор'я – територію, яка охоплює більшу частину сучасної Східної України.
Один московський політолог нещодавно припустив, що українська армія планує розпочати напад на Новоросію вже найближчим часом, обгрунтовуючи це тим, що Київ дуже потребує вугілля з Донецького басейну. Тим часом один російський парламентарій порівняв ситуацію після виборів в Україні з тією, що склалася в Німеччині на початку 1930-х років, "коли фашисти прийшли до влади на хвилі націоналізму та антикомуністичних настроїв".
Російське телебачення також підсовує ідею про те, що радикали переважають у виборах 26 жовтня незважаючи на те, що все навпаки. Справа в тому, що правоекстремістські партії навіть не подолали п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для отримання місць у парламенті.
Ще кінцево не створена коаліція та уряд, але багато росіян вже зрозуміли, що Народний фронт Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка налаштований на війну. Хоч президент Петро Порошенко ніби змирився із втратою Донбаського регіону, мовляв, Арсеній Яценюк і його прихильники хочуть повернути регіон.
Телевізійні станції у Москві продовжують без зупинки свої ядовиті атаки на сусідню Україну. Вони також розвіюють будь-які сумніви в законності тих виборів, які сепаратисти провели у себе, і цим затвердили сепаратистського лідера Олександра Захарченка на посаді голови Донецької народної республіки.
Захід очікував, що Росія дистанціюється від рішення народних республік іти самотужки і провести вибори. Ще у травні, коли бойовики добивалася права провести голосування за незалежність свого регіону, Путін звернувся до сепаратистів відмінити цей захід. Події цього разу повернулися по-іншому.
Загроза мирному процесові
За п'ять днів до голосування Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що Москва визнає результати виборів, додавши, що голосування "буде важливим кроком для легітимації влади" у двох республіках. Цей крок свідчив про чергову зневагу по відношенню до заходу: Через два місяці після домовленості про припинення вогню, що було досягнуте у Мінську, дії Москви знову сприяли загостренню кризи в Україні.
Порошенко висловився про "загрозу мирному процесу", і ні Сполучені Штати, ні Європейський Союз не визнали результатів. У заяві нова Глава зовнішньої політики ЄС Федеріка Могеріні з Італії сказала: "Я вважаю президентські та парламентські вибори у Донецькій і Луганській народних республіках перешкодами на шляху до миру в Україні. Голосування є незаконним і нелегітимним, і Європейський Союз не визнає його".
У Німеччині Стефан Зайберт, прес-секретар голови уряду, назвав голосування "нелегітимнм" і сказав, що вони порушують конституцію України, а також Мінські угоди. Він пояснив, що голосування надалі ускладнить зусилля, спрямовані на вирішення кризи в Україні. "І тим більше незрозуміло чути офіційні російські голоси, які поважають та визнають ці вибори", - сказав він. Зайберт закликав Росію впевнитись у тому, що положення, закріплені в Мінському протоколі, нарешті втілюються у життя.
Цим закінчився нещодавній короткий період поступового послаблення напруженості між Заходом та Москвою. Визнання Росією голосування означає, що будь-які розмови про припинення або згортання санкцій мусять бути припинені на даний момент.
Проблема Путіна
Путін, у свою чергу, знову поводиться так, ніби в усьому винна виключно влада в Києві. Він говорить, що українська влада обіцяла у Мінську проведення місцевих виборів у листопаді, але потім зірвала угоду, відклавши їх до грудня. Однак самі сепаратисти суперечать Путіну. Прем'єр-міністр Донецької народної республіки заявляє, що у Мінську не було досягнено домовленості про дату і що сепаратисти всеодно б провели голосування, тобто з або без згоди Києва.
Таким чином, чи говорить Путін одне на людях, у той же час таємно створюючи незалежну державу у Східній Україні? Не так все просто.
Звичайно, Кремль волів би, щоб сепаратисти дотримуватися умов Мінського протоколу, говорить московський експерт з держбезпеки Олексій Арбатов. Весь мирний процес і можливе скасування санкцій проти Росії залежить від нього. Однак, додає він, Москва не може сказати лідерам Донбасу підпорядкуватися Києву і його законам. "Там би нікого не залишилося, якщо б Донбас так зробив, оскільки київські війська ввійшли б у регіон і Росія б дивувалася, заради чого вона стикнулася з такими проблемами від санкцій від початку", - каже Арбатов.
Це свідчить про те, що Новоросія спочатку не була проектом, керованим Москвою. Повстання у Донецьку було розпочате усунутим Президентом Віктором Януковичем і його послідовниками. Путін пізніше скористався ситуацією з метою роздмухати повстання проти Києва по всьому Сходу, від Харкова до Одеси. Але так не вдалося, і Кремль зараз ледь підтримує Донецьку народну республіку на життєзабезпеченні, але також не може повністю його закрити або вимкнути.
Росія насправді втручалася у підготовку до виборів у Донецьку, упевнившись, що будь-якого справжнього суперника діючого прем'єр-міністра буде вилучено зі списків голосування. В інших аспектах Москва обмежилася значною мірою лише символічними діями. "Хто знає, що стане з Новоросією", - сказало одне джерело з кола сепаратистського керівництва.
Російські мас-медіа навіть обійшли мовчанкою драматичний заклик про допомогу від Ігора Стрєлкова, колишнього "міністра оборони'' Донецької народної республіки. Буквально кількома днями перед цим він розмістив відеозвернення в Інтернеті, попереджаючи про крах Народної республіки. "Нечисленні, погано озброєні та некеровані підрозділи ополченців будуть швидко знищені без прямої російської допомоги, - сказав він, - і Новоросія перестане існувати ще перед тим, як виникла".
Його заклик, швидше за все, був призначений, щоб здійснити тиск на Москву. Ситуація у Донецькій і Луганській областях є дійсно критичною, але проблемою є не брак підтримки ополченців. Це небезпечна соціальна ситуація. Люди у регіоні не впевнені, як події будуть розгортатися далі.
Частина 2: Справжнє випробуванням для бойовиків прийде в зимовий період
Незважаючи на припинення вогню, ізольовані баталії продовжуються - у донецькому аеропорту, наприклад, та на залізничній розв'язці в Дебальцеве і в південній частині області. Але ситуація залишається значною мірою спокійною у самому Донецьку.
Цього тижня знову відкрилися школи, незважаючи на те, що викладачам не платили з липня, з часу, коли Київ припинив перераховувати гроші. Єдиними об'єктами в сепаратистських республіках, які ще фінансуються з Києва, це операції на стаціонарі і лікарні. На даний момент сепаратистські лідери заплатили вчителям відшкодування у розмірі близько €200 ( $ 250). Пенсії вже не виплачуються протягом тривалого часу.
Державні компанії, зокрема, не мають уявлення про те, як вони виживуть. В оперному театрі, наприклад, в якому виконував пісні Йосип Кобзон, лише одна третина працівників змогла зберегти свої посади. Трьох з чотирьох директорів було звільнено і четвертий, імовірно, перебуває у Києві. Ті, хто все ж таки приходить на роботу, живуть за рахунок гуманітарної допомоги і за відсутності грошей добираються на роботу пішки. У Донецьку все ще багато продуктів харчування, але 38 сіл і селищ довкола не мають електрики, лише незначні запаси води і обмаль лікарських засобів. Ціни на вугілля також ростуть дуже швидко.
Дійсно, справжнє випробуванням для цих людей ще попереду. Якщо доменні печі металургійних комбінатів та коксові заводи не будуть експлуатуватися цієї зими, десятки тисяч людей можуть втратити роботу. Якщо таке станеться, то це ускладнить завдання для сепаратистських лідерів продовжувати спрямовувати колективне невдоволення Києвом з огляду на те, що вони були тими, хто зруйнував зв'язки з іншою частиною країни.
Уряд Народної республіки оголосив про намір створити власний державний банк, а також академію наук. Але створення реальних державних структур не просувається вперед надто швидко, особливо з огляду на відсутність економістів серед керівництва. Прем'єр-міністр Олександр Захарченко, який в основному проводить виступи в камуфляжному одязі, вважається абсолютно військовою людиною.
Зростаюче невдоволення
Крім того, суперечки між лідерами в Донецькій і Луганській областях зростають - хід подій, на який Москва дивиться з тривогою. Їх ополченці з числа місцевих розпорошуються у різні групи, кожна з яких переслідує різні інтереси. Деякі з них відмовляються визнавати лідерів "Народних республік", а інші не хочуть погоджуватися з вимогами Мінського протоколу. Одною з найбільших проблем є козаки, які контролюють 80% Луганської області, а зараз проголосили свою власну державу, Луганську демократичну республіку. Ситуація у самому Луганську є особливо складною з огляду на те, що місто частково знаходиться під контролем кримінальних угрупувань.
У Донецьку вирує опір. Кілька тижнів тому партія, яка називає себе "Нова Росія", провела акцію протесту в центрі міста і виставила посміховиськом лідерів сепаратистських республік за ті угоди, які вони уклали з Києвом. Виступаючі на демонстрації сказали, що досягнуте перемир’я слід негайно припинити і що слід поновити атаки на позиції українців.
Через короткий час вороже налаштовані люди провели замах на лідера Нової Росії, який всього лише цієї весни був народним "губернатором" Донецька. Згодом виборчий штаб сепаратистського прем'єр-міністра був атакований нібито бійцями, що підпорядковувались командирові, що знаходився у місті Горлівка на віддалі 50 кілометрів від міста. Командир також відмовляється визнавати уряд у Донецьку.
"Важко знайти когось на території республік, з ким можна було б вести переговори", - пише російський журнал Огоньок. І це стає основою найбільшої проблеми Путіна. Оскільки немає нікого серед керівництва в Донецьку, кого б сприймали серйозно, то Київ буде неспроможний розпочати переговори з самопроголошеними регіонами. І не можна буде встановити мир.
Метою проведення виборів у Донбаському регіоні було вирішити це питання і надати Захарченкові, принаймні, видимість легітимності. Але, на відміну від проведення референдуму щодо незалежності в травні, здавалося небагатьох цікавило голосування напередодні.
Настільки мало, що сепаратистська виборча комісія якраз перед голосуванняи оприлюднила заяву, що не лише жителі, а й "інтернаціоналісти" з Росії можуть проголосувати, тобто ті самі люди, "які прийшли захищати свободу Донбасу зі зброєю у руках".
Переклад з англійської.
Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
