Проведення кардинальних реформ у соціальній сфері за нинішньої непростої економічної та політичної ситуації може гарантувати уряду лише одне із двох - «або пан, або пропав». Правда, другий варіант поки що видається більш імовірним. І тим не менше, якщо вірити новинам, що зі швидкістю блискавки поширюються у соцмережах, у владних кабінетах вже підготовлено чимало варіантів щодо реформування фондів соцстрахування, системи пільг та пенсій.
Наскільки виправданим та реалістичним є намір нового Кабінету Міністрів зекономити на соціальній сфері? Це питання кореспондент Укрінформу адресувала провідному науковому співробітнику Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лідії Ткаченко.
- Якщо ми говоримо, що соціальні зобов'язання держави дуже й дуже завищені, то треба провести інвентаризацію усіх пільг, - сказала Лідія Ткаченко. - Бо одним махом їх скасувати - теж неправильно. Втрати, зрештою, можуть виявитися більшими за будь-яку економію.
У здійсненні такого роду реформ має обов'язково враховуватися громадська думка. Йдеться не про проведення чогось на кшталт референдуму, але про забезпечення безумовної публічності цього процесу. Має пройти інформаційно-роз'яснювальна чи соціологічна розвідка, опитування стосовно того, від чого відмовляємося, які пільги скасовуємо, а що залишаємо чи навпаки розвиваємо.
Скасування пільг буде болісно сприйматися. Головне, щоб усе було прозоро і справедливо. Не просто там скасувати, або щось обмежити, або навпаки, у всіх трохи «повідкушувати». Просто треба буде добре все обміркувати, робити достатньо планомірно та цілеспрямовано.
Зараз в Україні середовище для проведення реформ є сприятливим. Люди готові до змін, хоча слід пам'ятати, що рівень агресії у суспільстві тільки зростає. Тому перш ніж скасовувати пільги, які вже є, треба запровадити мораторій на будь-які нові. Це не означає, що інтереси людей похилого віку, чорнобильців, ветеранів ВВВ повинні зовсім не враховуватися. У будь-якій країні увага до людей похилого віку дуже велика.
Складається враження, що уряд не буде довго розкачуватися. Усі ці положення можна побачити у коаліційній угоді. Отже, уряд збирається реалізовувати те, під чим підписався. Там поставлений термін - 2015 рік. Отже, ми дуже швидко побачимо, наскільки це відповідає дійсності.
Найбільш виправданим кроком можна вважати об'єднання в один трьох фондів соцстрахування - із безробіття, тимчасової втрати працездатності та на випадок нещасного випадку на виробництві. Єдине, що незрозуміле, це майбутнє Державної служби зайнятості. Чи функціонуватиме вона як державна установа, чи залишиться страховою?
Тим часом, ідея щодо суттєвого скорочення єдиного соціального внеску (ЄСВ) не витримує жодної критики. Найбільш гостре питання - доля єдиного соціального внеску. У коаліційній угоді навіть фігурувала ставка - 18 %. Це не позначиться кардинальним чином на легалізації зарплат. Бо не можна провести детінізацію зарплат із такою структурою економіки, як у нас, коли найбільший сектор зайнятості - базарна торгівля, де ніхто державі й соцфондам не платив, і навряд чи буде платити. Це означає, що ті, хто платять зараз, платитимуть удвічі менше, а ті, які не платять нині, не платитимуть і завтра.
Пенсійну реформу не скасують, як і підвищення пенсійного віку. Це сто відсотків! Про це заявляв і Яценюк, і міжнародні кредитори. Навпаки, МВФ постійно ставить питання, що треба далі підвищувати пенсійний вік, тобто виходити на межу в 65 років. Єдине, що це має стосуватися не теперішніх людей передпенсійного віку, а молоді.
Не може бути панацеєю від безгрошів'я Пенсійного фонду й відмова від спеціальних пенсій. Адже «старі» великі пенсії не зменшили, їх продовжують платити. Тож швидко скоротити видатки на спецпенсії не вдасться. Хіба що скасують їх узагалі, зокрема й ті, які були призначені раніше. Насправді на спецпенсії витрачається не так уже багато коштів. Торік у бюджеті ПФ - трохи більше 3 млрд грн із загальних видатків у майже 250 млрд грн. Тому зекономити тут істотно не вдасться. Це швидше популістський захід. Принаймні, він не покриє ті втрати, які будуть пов'язані із зниженням ЄСВ.
Наталія Андрусенко
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
