Чому Путінська Росія є найбільшою загрозою для Америки у 2015 році

Подібно краху фондових ринків, який періодично знищує значний капітал, військові кризи важко передбачити. Стаж Вашингтона як провидця майбутніх загроз надзвичайно малий. Від бомбардування Перл-Харбору у 1940-х до вторгнення Північної Кореї  у Південну в 1950-х, до Кубинської ядерної кризи 1960-х років, до  падіння Південного В'єтнаму в 1970-х роках, до розпаду радянської імперії у 1980-х роках, до  вторгнення Іраку в Кувейт в 1990-х роках, до терористичних атак 9-11 та виникнення ISIS у новому тисячоліття Американська політична еліта, здавалось, ніколи не помічала приховану небезпеку, поки не було запізно.

Тому не дивуйтеся, якщо економічні санкції, задіяні проти Росії, у запровадженні яких Вашингтон очолив Захід, виглядатимуть як погана ідея через рік. На даний момент поєднання санкцій і різкого спаду цін на нафту начебто завдає нищівного удару урядові президента Володимира Путіна –  просто як розплата, зі слів багатьох, за його вторгнення в Україну і анексію Криму минулого року. Але, як помітив Алан Калісон у "Wall Street Journal" цього тижня, санкції іноді провокують прямо протилежну відповідь від тієї, на яку сподіваються  вищі посадові особи. У випадку Росії, це могло б означати загрозу для існування Америки. Давайте коротко розглянемо, як Росія в нинішніх умовах може призвести до небезпеки, яка затьмарює проблеми пов’язані з  ISIS та кібер-атаками.

Параноїдальна політична культура. Російські акції в Україні виглядають для багатьох представників Заходу як безпосередній випадок агресії. Але вони так не виглядають для близького кола радників Володимира Путіна у Москві, або для більшості росіян. Це близьке оточення складається в основному з російських спецслужб - сам Путін провів 16 років у КДБ, а з їхньої точки зору революція в Україні була переворотом за підтримки США, спрямованим на послаблення Росії. Путін описав Крим як місце народження російської культури, і його уряд не раз попереджав про розширення західного економічного і політичного впливу на область, яку  вважають історичною сферою російського впливу. Путін у значні мірі покладається на Кремлівську бюрократію стосовно постачання інформації (він уникає інтернету), тому його інструкції мають тенденцією підтримку ідеї, що Москва була змушена втрутитися в Україну через західні диверсії, спрямовані на підрив його влади.

Ядерний арсенал на волосині. Поміж собою Росія та Америка контролюють понад 90% світового ядерного озброєння. Втім, Москва набагато більш залежна від свого ядерного арсеналу з точки зору безпеки, оскільки не може собі дозволити іти в ногу з американськими інвестиціями в нові військові технології. Тому російська військова доктрина заявляє, що, можливо, буде потрібно використати ядерну зброю для боротьби зі стандартними нападами з боку Заходу. Багато росіян вважають, що удари по їхній країні є реальною можливістю і що їхній ядерний потенціал, який складається переважно з ракет у шахтах у певних місцях, може бути швидко задіяний з метою уникнення превентивного удару. Москва влаштувала серйозні ядерні випробування у ході української кризи минулого року, в якому припустила, що ракети слід запускати негайно після попередження про західний напад. Російський офіцер у високому чині заявив, що 96% стратегічних ракетних сил можна запустити за лічені хвилини.

Обвал економіки. Значна частина популярності В.Путіна в Росії пояснюється вражаючим відродженням пост-радянської економіки під його контролем. З часу приходу до влади у 2001 році валовий внутрішній продукт Росії виріс у шість разів, значно збільшуючи розміри та статки російського середнього класу. Але це зростання ґрунтувалося значною мірою на експорті нафти та газу до країн-сусідів у момент, коли ціни на енергоносії досягли рекордного рівня. Зараз ціни на нафту знизилися і одночасно починають даватися взнаки економічні санкції. Рубель втратив майже половину своєї вартості щодо долара минулого року, і економіка почала скорочуватися. Путін звинувачує санкції у 25-30% поточних економічних труднощів. Багато представників Заходу вважають, що тривала рецесія послабить підтримку Путіна, але оскільки він має можливість звинувачувати іноземні держави, то економічні негаразди можуть фактично зміцнити його владу і прискорити тенденцію до авторитаризму.

Почуття глибокої образи. Звинувачення аутсайдерів у внутрішніх проблемах має довгу генеалогію у російській політичній традиції і живиться з непохитного переконання, що Росія позбавили її законної ролі у світі через США та інші західні держави. У минулому Росія мала все ж невеликий досвід з демократією, але вона була великою державою протягом століть до моменту краху комунізму. Подібно до авторитарних правителів у інших країнах, Путін побудував свою політичну платформу апелюючи до націоналізму, формуючи ревізіоністські настрої стосовно останніх подій, у яких Росія є швидше жертвою, аніж автором своїх власних невдач. Він назвав розвал Радянського Союзу трагедією грандіозних розмірів і, очевидно, справді в це вірить. Торкаючись глибоких вен образи в російській політичній культурі, Путін створив широкий виборчий округ опору аутсайдерам, навіть якщо це означатиме тривалі економічні труднощі і небезпеку війни.

Ранимий суперник. Голова Федерального резерву Джанет Єллен стверджує, що Америка матиме справу з невеликою небезпекою, пов’язаною з теперішніми проблемами Росії, але це тому, що вона мислить економічними термінами.УВ більш широкому сенсі Америка потенційно знаходиться у великій небезпеці, оскільки Путін та його радники дійсно вірять, що вони є ціллю західної змови з метою послабити їхню країну. Найбільше занепокоєння викликає те, що нове пересування Росії вздовж її кордонів дегенерує у кризу, у якій Москва гадає, що може покращити свою тактичну ситуацію, погрожуючи локальним використанням ядерної зброї, і криза тоді погіршується далі. У такий момент американським урядовцям доведеться зіткнутися з реальністю, що вони (1) не хочуть воювати з Росією, аби захистити такі держави як Україна і (2) вони не мають реальних засобів оборони Америки проти потужних ядерних ударів. Іншими словами, єдиною причиною, чому Вашингтон схоже бере верх у даний момент, так це тому, що він передбачає, що лідери у Москві будуть діяти "раціонально".

"Негласна істина у Вашингтоні на сьогодні є такою: якщо ніхто не виражає подібні побоювання, то над ними не слід задумуватися. Саме так мирний світ зіштовхнувся з Першою світовою війною півстоліття тому, не усвідомивши найгірший потенціал кризи у Східній Європі, і сліпота лідерів того часу пояснює те, що не вдалося пізніше в 20-му столітті. Якщо ми хочемо уникнути ризику повторення уроку тривалістю у кілька поколінь, то американські урядовці повинні зробити щось більше, ніж просто чекати, поки Путін завдасть удару. Цей день ніколи не настане. У найближчій перспективі Вашингтон має працювати наполегливіше, щоб розрядити напругу, в тому числі більш серйозно поглянути на історію, яка призвела до московських дій у Криму. У довгостроковій перспективі Вашингтон мусить побороти своє небезпечне небажання створити справжню оборону проти ядерної зброї дальньої дії, оскільки це просто питання часу, поки якийсь диктатор не піймає Америку на блефі.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.