Річний прогноз - 2015

Січень 12

2014 рік був роком, у якому світ нарешті вийшов з почуття самовдоволення. Україна спровокувала неминучу конфронтацію Росії із США та Європою. Стало неможливим нехтувати хворобливий стан економіки в Європі, оскільки з кожними проведеними виборами антиурядові групи стають дедалі голоснішими. Дедалі більш потужна антикорупційна кампанія у Китаї продемонструвала, наскільки далеко та серйозно китайське керівництво готове піти, намагаючись приборкати політичне протистояння в умовах сповільнених темпів економіки.

Стратфор довго наголошував, що два з трьох стержнів міжнародної системи - Європа та Китай - знаходяться у стані структурного спаду, у той час як США, підтримувані бумом на енергоносії, утримають позицію умовного панування. Як Роберт Луї Стівенсон нагадав би нам, рано чи пізно ми сідаємо за бенкет наслідків. Адже на момент, коли ми розпочинаємо 2015 рік, ціна на нафту марки Брент впала  більш ніж на половину, порівняно з тим, якою вона була рік тому, і зараз зависла на позначці $50 за барель.

У той час як енергетичні трейдери, політики, так само як і виробники намагаються намацати дно бочки - найнижчу точку падіння світових цін на нафту, здатність світу витримати чи використати перенасичений ринок нафтопродуктів надаватиме обрисів багатьом тенденціям, які ми передбачаємо у 2015 році. Протистояння між компенсуючими виробниками ОПЕК та виробниками США  поступово зійде нанівець, оскільки низькі ціни на нафту досягнуть точки, коли зростання виробництва у США призупиниться. У той же час основні виробники ОПЕК - Саудівська Аравія, Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати, не виявили великого інтересу до зменшення обсягів власного виробництва, з метою підвищення цін на нафту (що, фактично,   субсидувало б виробників сланцевої нафти у США), залишаючи ринок нафти перенасиченим.

Світовий енергетичний клімат допоможе забезпечити умови для деескалації конфлікту в Україні. Росія може витерпіти більше економічних труднощів, ніж більшість країн, але серйозне скорочення доходів від енергоносіїв у поєднанні з санкціями важко буде витримати навіть російському президентові Володимиру Путіну у час, коли він намагається керувати дедалі більш ненадійним Кремлем. Росія утримує енергетичні важелі над Києвом і може стримувати заморожений конфлікт у східній Україні, щоб схилити європейців до послаблення санкцій. Сполучені Штати не відступлять так само легко і надалі розширюватимуть військові зв'язки з державами колишньої радянської периферії, хоча Вашингтон також буде обережним стосовно можливих наслідків від занепаду Росії.

Німеччина відіграватиме роль у пом'якшенні конфлікту зі східним сусідом, але зустрінеться зі значно більшими проблемами на заході. Очікується, що штучний спокій, створений Європейським центральним банком, який протягом останніх двох років використовувався фінансовими ринками, завершиться глибоким розчаруванням. За Італією, Грецією та Іспанією уважно стежитимуть, щоб запобігти фінансовій паніці, тоді як Франція і Німеччина продовжуватимуть сперечатися стосовно того, як реанімувати єврозону. Врешті-решт зроблять мало що, щоб вилікувати структурні недуги, які живлять політичну кризу на континенті.

За умов різнобічних протиріч, які залишаються в Євразії, Сполучені Штати намагатимуться переорієнтовуватися з периферійних проблем у країнах Близького Сходу до більш центральних питань на європейському материку. Це буде простіше сказати, ніж зробити. Війна з ісламською державою буде повільною, оскільки Вашингтон покладається на повітряні сили і поступове нарощення місцевих збройних сил, розподілених між собою у відповідності з етнічною і сектантською приналежністю. Переговори Сполучених Штатів з Іраном, мабуть, не завершаться великим зближенням цього року, але їхні робочі відносини залишаться стабільними, оскільки низькі ціни на нафту підтримають прийняття рішення іранським урядом відновити економіку, проте в неминуче повільному темпі.

З усіх виробників нафти, які  опинилися у глухому куті з обрізаними бюджетами, Венесуела цього року має найбільший потенціал вилетіти за борт. Фінанси держави вже дуже виснажені, і соціальні заворушення будуть неминучими, коли тільки уряд матиме менше можливостей фінансувати імпорт. Архітектура системи безпеки довкола уряду, розроблена колишнім президентом Венесуели Уго Чавесом, є однією з основних загроз чинного Президента Ніколаса Мадуро, оскільки він врівноважуватиме численні конкуруючі фракції, у той час як уряд отримав у спадок покровительство над безпекою; Куба повторно перезавантажує відносини зі Сполученими Штатами.

Зараз ми знаходимося у самому розпалі другої хвилі зміщення поколінь, яке почалося у 2008-2009 роках зі світовою фінансовою кризою, яка виявила слабкі сторони Європи та Китаю, зі сланцевою революцією, яка стрімко підвищила виробництво енергоносіїв у США, та з російським військовим вторгненням у Кавказ, яке нагадало світу про прагнення Москви зберегти свою буферну зону. Коли ми дивимось на те, що для нас приготував 2015 рік, то знаємо, що ринки нафти перенасичені, Європа та Китай - у стані стагнації, а Росія в умовах серйозних обмежень намагатиметься завадити Заходу знайти точку опори у ключових регіонах її периферії, у той час як решта світу буде мати справу з наслідками цих тенденцій. Метаморфози цієї паніки висвітлені в прогнозі, який подано нижче.

Нинішня боротьба Росії із Заходом

Українська криза і, як результат,  протистояння між Росією та Заходом є результатом зіткнення двох геополітичних імперативів: Російський імператив - зберегти буферну зону в її колишній радянській периферії, особливо в Україні, щоб почуватися безпечно та демонструвати свій вплив; імператив Сполучених Штатів - завадити становленню гегемона в Євразії.

У 2015 році напруженість між Заходом і Росією буде продовжуватися, але пом'якшиться. Росія почала рік у невигідному становищі; не існує суттєвого військового кроку, який Росія могла б зробити, не спровокувавши більшу і потенційно деструктивну реакцію Заходу. Крім того, через дедалі більш вразливу економіку Росії її президент Володимир Путін при прийнятті будь-якого рішення, спрямованого на захист російських інтересів на пострадянській периферії, буде змушений приймати до уваги економічне виживання держави, а також стабільність у Кремлі.  Росія, таким чином, уникатиме значного військового наступу на Україну, обравши замість цього заморожений конфлікт у східній частині держави з можливістю для самопроголошених територій відновити економічні зв'язки та політичні контакти з рештою України. Росія також уникатиме будь-яких значних військових дій, спрямованих на підрив прозахідних урядів Молдови та Грузії, але й надалі продовжуватиме використовувати опозиційні сили, протести та існуючу військову присутність у самопроголошених територіях для збереження тиску на ці країни.

У той же час Захід, скоріше за все, буде утримуватися від дій, які збільшать ризик довести Росію - величезну державу з ядерною зброєю - до крайнощів. Європейці, зокрема, не хочуть бачити розвал Росії, з огляду на потенційний вплив цієї події на їхні власні економіки та безпеку. Європейський Союз навряд чи суттєво посилить санкції проти Росії у цьому році, хіба що за умов великих прорахунків з обох сторін. Теперішні прийняті Європейські санкції втратять силу протягом року, а їх продовження вимагатиме погодження усіх 28 держав-членів ЄС. Таким чином, пом'якшення більш реальне, ніж розширення або посилення поточних санкцій. Росія буде уважно слідкувати за цими строками і, відповідно, стримувати свою поведінку,  щоб забезпечити достатньо європейської підтримки для нейтралізації санкцій, навіть якщо прихильники жорсткої лінії, такі як Польща і Прибалтика, боротимуться за продовження цього економічного тиску.

На фронті безпеки НАТО в Центральній та Східній Європі навряд чи піде далі за межі  ротаційних тренувань і розгортання протиракетної оборони, яка вже була запланована. У той же час Україна, Молдова та Грузія не будуть допущені до військового альянсу, хоча США може підсилити двосторонню військову допомогу, включаючи потенційний продаж зброї цим країнам. США також має можливість використання стратегічних систем озброєнь, таких як ракети великої дальності та ядерної зброї, для демонстрації своєї сили на шкоду існуючим  домовленостям часів Холодної війни. Втім, така небезпека залишатиметься риторичною, оскільки Європа буде протистояти збільшенню масштабів розгортання таких систем зброї на континенті.

Росія щосили бореться економічно і політично

Санкції - це лише частина біди російської економіки. Низький рівень цін на нафту та наслідки протиріч у відносинах із Заходом для російського інвестиційного клімату перетворить російську економіку на одну з найбільших проблем  Москви у 2015 році, створюючи соціальний та політичний тиск на Кремль. Російська  економіка в умовах ринкової істерії продовжуватиме скорочуватися у 2015 році, однак не опуститься до рівня кризи 1998 року.

Росія офіційно вступить у рецесію в 2015 році, оскільки інфляція зросте до двозначного числа, іноземні інвестиції залишаться невеликими, натомість виведення капіталу суттєвим. Зі зниженням цін на нафту російський рубель буде продовжувати слабшати, його ціна мінятиметься хаотично. Крім того, великі російські фірми, в тому числі енергетичні, банківські й промислові компанії,  матимуть обмежений доступ до кредитних ресурсів та матимуть справу зі зростаючими боргами.

Згідно з нинішнім урядовим бюджетом Росії, який базується на нафті за ціною $80 за барель, Росія, мабуть, потрапить у фінансову кризу, хіба що Москва запровадить скорочення державних витрат і зніме великі суми з готівкових резервів. Росія має приблизно $400 млрд. у цих резервах станом на грудень 2014 року, але дискусія з приводу куди і скільки витратити лише збільшить непорозуміння у Кремлі. Росії доведеться визначитися з пріоритетами для фінансової допомоги багатьом стратегічним державним підприємствам і банкам, таким як Роснефть, Новатек, ВТБ Банк і Сбербанк. Соціальні видатки бюджету будуть ключовими для Москви, оскільки вона намагатиметься пом'якшити соціальне ярмо від рецесії, наприклад, збільшення інфляції та високий рівень безробіття, за допомогою субсидування цін на бензин або лімітування цін на продукти харчування. Несприятлива економічна ситуація, скоріше за все, спровокує демонстрації по всій Росії, хоча уряд зможе стримати заворушення.

Росія помірковано збільшить видатки на оборону цього року, але відстрочить свою грандіозну програму переозброєння до певного моменту після 2015 року. Це дозволить Москві зберегти свою нинішню військову присутність і проекти в колишній Радянській периферії, але довгострокова модернізація Росією її військового та оборонного сектору буде відкладена до певного часу.

В умовах економічних неприємностей Росії та її протистояння із Заходом розбіжності серед представників кремлівської еліти стосовно того, як вирішувати різноманітні кризи у державі, стануть ще суттєвішими. Спад економіки означає, що кремлівські владні кола матимуть менше фінансових ресурсів, з яких можна черпати для своїх власних кланів та компаній. Крім того, президент Росії Володимир Путін матиме справу з дедалі більшим тиском з боку багатьох олігархів, чиї компанії та статки зазнають різкого скорочення. Разом з тим, Кремль замість олігархів і переважної більшості приватного сектору буде в основному фокусуватися на еліті та компаніях у сфері енергетики та банківської справи, таких як Роснефть, Новатек, Сбербанк, ВТБ. Зростаюча конкуренція серед еліт змусить Путіна витрачати більше часу на вирішення суперечок, хоча з іншої сторони це триматиме конкуруючі клани  зосередженими одне на одному, а не на російському лідерові, дозволяючи Путіну вирішити будь-які потенційні випробування для його правління у цьому році.

Внутрішні випробовування України

Як і Росія, Україна матиме справу зі значними економічними проблемами цього року. З падінням валового внутрішнього продукту на 7,5 % у 2014 році та  нинішнім сепаратистським конфліктом у Східній Україні Київ вступає у 2015 рік зі значним економічним та фінансовим тягарем. Проте іноземна фінансової допомога, швидше за все, буде тримати Україну на плаву цього року. Міжнародний валютний фонд і іноземні уряди повністю виконають свої поточні зобов'язання та нададуть додаткову фінансову допомогу Україні у разі потреби. Така допомога буде вимагати реалізації  нових суттєвих заходів жорсткої економії, у тому числі зменшення дотацій і соціальних видатків, які приведуть до певних акцій протесту. Слабка економіка України і нестабільна політична ситуація дозволить Росії впливати на Україну в таких сферах, як енергетика, торгівля та безпека, хоча загалом Київ, імовірно, збереже економічну та політичну орієнтацію на захід.

Україні також доведеться зустрітися зі складнішими проблемами у  сфері внутрішньої безпеки, оскільки ультра-праві та націоналістичні групи намагатимуться тиснути на владу протестами. Деякі озброєні ультраправі групи, які воювали у східній Україні, залишатимуться активними на території усієї держави. З іншого боку, проросійські групи, швидше за все, розпочнуть терористичні атаки у містах України, таких як Харків, Одеса та Маріуполь, хоча ці атаки будуть обмежені у масштабах та ефективності.

На енергетичному фронті угода, яку Київ і Москва досягли в кінці 2014 року задля відновлення імпорту природного газу з Росії, буде продовжена на перші місяці 2015 року для того, щоб уникнути великого дефіциту енергоносіїв в Україні протягом зими. Втім періодичні відключення можуть мати місце пізніше в цьому році, коли обидві сторони вестимуть переговори стосовно довгострокової угоди щодо природного газу та транзиту. Масштабне відключення, яке матиме вплив на Європу, мало ймовірне у 2015 році.

У сфері зовнішньої політики Україна буде вживати заходів щодо подальшої інтеграції у Європейський Союз у рамках Угоди про асоціацію з ЄС і Київ буде прагнути до активізації співпраці з НАТО і окремими арміями країн НАТО. Втім членство України в ЄС і НАТО не буде розглядатися. Малоактивний заморожений конфлікт з проросійськими сепаратистами у Східній Україні буде надалі тривати, але Україна не намагатиметься повернути собі контроль над Кримом і самопроголошеними республіками Донбасу з допомогою військової сили.

Українська криза має регіональне відлуння

Наслідки протистояння між Росією та Заходом через Україну продовжуватимуть поширюватися всією колишньою радянською периферією.

На фоні тривалих зусиль України, Молдови і Грузії зблизитися із заходом Росія  започаткувала 1 січня Євразійський союз з Білоруссю, Казахстаном та Вірменією, і планується, що в середині року має приєднатися Киргизстан. Ця ініціатива посилить інтеграцію у сфері економіки та безпеки між Росією та цими країнами. Інші країни-члени Євразійського союзу будуть відчувати негативні наслідки економічної кризи в Росії через свою залежність від Росії та їхню інтеграцію з Росією у таких сферах, як торгівля, грошові перекази та валютна прив'язка. Ця економічна слабкість, швидше за все, зумовить протести та соціальні заворушення. Білорусь, зокрема, буде прагнути зав'язати більш тісні економічні зв'язки з Європою, але також підтримуватиме потужні відносини у сфері безпеки та воєнної справи з Росією.

Країни Балтії збільшать свої зусилля задля диверсифікації поставок енергоносіїв з Росії, у першу чергу завдяки регіональним трубопроводам та терміналу зрідженого природного газу у Литві. Більша незалежність від  поставок російських енергоносіїв дасть їм більше простору для політичних маневрів у стосунку Москви. НАТО надалі виконуватиме свої зобов'язання перед країнами Балтії стосовно напівпостійних ротацій військ та військових тренувань, але вони не будуть надто розширені. Проросійські демонстрації та події будуть турбувати уряди країн Балтії, але вони будуть більш роздратуванням, ніж серйозною загрозою стабільності.

На Кавказі Грузія зустрінеться з підвищенням політичної нестабільності, оскільки правляча партія "Грузинська мрія" переживає внутрішній поділ, хоча це не змістить загальне прагнення країни до інтеграції в ЄС та НАТО. У той час як Росія буде більше сфокусована на внутрішніх та економічних питаннях і, таким чином, менш імовірно втручатиметься у сутички з приводу Нагірного Карабаху, Азербайджан спробує оскаржити статус-кво конфлікту з Вірменією і спостерігатиметься більша військова активність на фронтовій лінії. Хоча слід очікувати підвищення бойової активності на кордоні, повномасштабний  військовий конфлікт із втягуванням більш великих сусідів навряд чи можливий.

Поступове загострення протиріч стало вже звичною справою у Центральній Азії за останні кілька років, хоча 2015 рік може стати свідком припинення цієї напруги. Таджикистан і Киргизстан, котрі пережили значні потрясіння у сфері політики та безпеки за останні роки, проведуть парламентські вибори цього року. Можливо, більш важливим є те, що Узбекистан проведе президентські вибори у березні 2015 року, якраз коли держава буде у середині хиткого процесу переходу влади. Всі три країни відчуватимуть більший економічний тиск, оскільки зменшаться розміри переказів від мігрантів у Росії, ще більше загострюючи імовірність виникнення політичної та безпекової нестабільності в регіоні. До спектру проблем з безпекою у Центральній Азії свою частку також додає небезпека посилення войовничості в результаті скорочення військ США в Афганістані і імовірного повернення бойовиків, які беруть участь у бойових діях у Сирії/Іраку.  

На енергетичному фронті відміна Південного потоку надасть пріоритету завданню пошуку альтернативних проектів і в Росії, і в Європі, оскільки вони намагатимуться  обійти проблемний український транзитний маршрут. Росія створюватиме тісніші енергетичні зв'язки з Туреччиною. Європейці умовлятимуть Азербайджан і Туркменістан взяти участь у нових проектах щодо Південного коридору - хоча Туркменістан, враховуючи інтереси Росії, швидше за все, не братиме участь у таких проектах цього року.

Європа, Україна і Росія

Європейський Союз, розділений протирічними інтересами, залишиться значною мірою реактивним до подій в Україні і до протистояння з Росією загалом. НАТО продовжуватиме ротацію військ у Польщі, Латвії, Литві та Естонії; Європейський Союз навряд чи вдаватиметься до ескалації напруги у відносинах з Москвою, хіба що через несподівані події (такі як, наприклад, знищення лайнера Малайзійської Авіакомпанії MH17 у 2014р.). Це дозволить зберегти поточний режим санкцій протягом першої половини року, але дозволить скасувати частину пакету, коли прийде час їх переглядати у середині 2015 року, якщо Росія засвідчить більшу готовність до співпраці.

Навіть якщо Німеччина наполягатиме на суворих вимогах до Росії щодо кризи в Україні, обидві сторони надаватимуть пріоритет збереженню відкритих каналів комунікації. Згідно з думкою Берліна, запровадження перших кроків до деескалації кризи є обов'язком Москви. Росія, швидше за все, почне діяти першою, надаючи Німеччині політичний простір для сприяння скасуванню санкцій у середині 2015 року. Тим часом Берлін буде підтримувати багатосторонні форми фінансової допомоги для Києва, у той же час підштовхуючи український уряд до впровадження структурних реформ.

Переклад з англійської.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.