Відкриття виставки відбудеться 5 лютого 2015 року о 16.00 в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, що на проспекті Свободи, 20.
Світлана Ярич народилась 1960 року у Кременці. Мистецьку освіту здобула у Львові, на відділі моделювання одягу ЛДІПДМ упродовж 1977-1982 років. З кінця 1970-х і до сьогодні активно експонує свої роботи в царині дизайну одягу, станкової графіки та малярства. Автор більше десяти персональних виставок в Україні та за кордоном. Роботи знаходяться у збірках України, Франції, Італії, Польщі та Словаччини.
«У малярському доробку Світлани Ярич, яка розпочинала свій творчий шлях як педагог, художник-модельєр, а згодом графік, зустрічаємо фігуративні композиції та полотна абстрактно-орнаментального характеру, сповнені таємничих знаків-символів. На хвилях безмежної фантазії, у складних ритмічних укладах розгортається своєрідний візуальний еквівалент музики – розміреної, тихої, а іноді потужної, сповненої складних акордів і драматичних інтонацій. Мисткиня майстерно володіє барвою і, здається, не чинить над нею ніякого насильства, намагається зрозуміти і використати її внутрішню потугу, здатність формувати ілюзії світла і виразні тональні контрасти. Завдяки цьому малярська поверхня перетворюється у безмежне космологічне середовище, магічне поле, де уява глядача здійснює дивні просторові мандри. Саме ефект просторовості спонукає художницю до постійного збільшення формату творів, освоєння незвіданої живописної площини.» (Орест Голубець)
Василь Ярич народився 1951року в с. Велике Тур’я, що біля м. Долини на Івано-Франківщині. Мистецьку освіту здобув у Львові, на відділі монументальної скульптури ЛДІПДМ упродовж 1974-1979 років. З 1979 року і до сьогодні - експонує свої станкові роботи на збірних та індивідуальних виставках. Є автором близько пів тисячі станкових скульптурних та більше тридцяти монументальних творів. Серед резонансних монументальних проектів: перший в Україні «Памятник Михайлові Грушевському» (м. Долина на Івано-Франківщині, 1993), львівські пам’ятники «Просвіті» (1994) та «Королеві Данилу» (2001), «Пейзаж Лотарингії» (Ляндштроф, Франція, 1994) та інші.
«Праці Василя Ярича – портретні зображення, однофігурні чи багатофігурні композиції, реалізовані в різних матеріалах. Теракота, бронза, камінь, дерево – усі вони не лише досконало підкоряються задумам художника, але й немов би вступають з ним у співавторство, максимально розкриваючи природні властивості, демонструючи красу поверхні, текстурні і фактурні ефекти. Художник рідко застосовує ажур, різкі світло-тіневі контрасти, уникає надмірної динаміки руху і деталізації. В його пластичних медитаціях домінує спокій та внутрішня рівновага. Скульптурні форми немов би згладжені дією часу, набуваючи таким чином ознак реліктів минулого, давніх археологічних знахідок. Здається, що пластичний масив, звільняючись від усього зайвого, починає дихати зсередини, проростає однією фігурою чи кількома, сплетеними в єдине ціле. Самоцінність кожного об’єкту підкреслюється використанням спеціальних підставок, які стають органічною складовою загальної композиції. Масивні гранчасті об’єми останніх вдало контрастують з улюбленими автором м’якими обтічними формами, пружними контурними лініями та легкими пластичними переходами.» (Орест Голубець)
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
