В країні дозволили штучно змінювати спадкову інформацію майбутньої дитини.
Британький парламент ухвалив зміни до законодавства про штучне запліднення. Відтепер Британія – єдина країна у світі, в якій можлива поява дітей, в яких буде не одна, а дві біологічні мами. Наразі в світі живе кілька десятків осіб, в яких є друга – "мітохондріальна" – мама.
Методика мітохондріальної заміни спрямована на зниження ризику вроджених захворювань – принаймні тих, які пов"язані з пошкодженням генів мітохондріальної ДНК. Таких захворювань доволі багато, більшість з них – несумісні з життям. У заплідненні беруть участь дві яйцеклітини, які взяті від двох донорів. В яйцеклітину зі "здоровою" мітохондріальною ДНК вводять ядро з клітини потенційної мами. При тому, що мітохондрії містять невелику кількість, власне, спадкової інформації порівняно з ДНК ядра клітини, їхнім "внеском" у ген дитини можна знехтувати. Тобто в дитини, все-таки, лишається одна біологічна мама – та, яка надала ядро.
Взагалі, експерименти щодо "оздоровлення" яйцеклітин велися давно, лікарі вже деякий час тому говорили, що готові проводити подібні маніпуляції і проводили їх, зазвичай, допомагаючи безплідним жінкам обзавестися потомством. Але невдовзі ця методика потрапила під тотальну заборону на маніпуляції з людським геномом. І наразі з усіх країн, в яких діють такі заборони, лише Британія наважилася зробити крок уперед. Чим, відповідно, викликала на себе критику з боку деяких науковців, які наголошують на тому, що генетичні наслідки мітохондріальної заміни ще недостатньо вивчені. А також обох церков – Католицької та Англіканської – та фахівців з біоетики.
Позиція, принаймні, Католицької церкви, загалом, лишається послідовною – вона навіть звичайні процедури ЕКО не схвалює, що вже казати про ідею "трибатьківства".
Інші претензії висувають біоетики, які бачать у процедурі зміни клітини перші кроки до втручання в геном, завуальовані спроби повернутися до колись засудженої євгеніки. Позбавитися спадкових хвороб – це лише початок. А потім "покращення" може стати тенденцією. Мітохондріальна заміна, хоч і "з краєчку" є, все ж таки, втручанням в геном.
Втім, якщо це втручання даватиме можливість людям позбавитися хвороб-вбивць – серцево-судинних, онкологічних тощо – то чому б не "покращити" себе? Єдине питання, чи зможуть люди зупинитися, коли таке "покращення" стане звичною практикою. Якщо можна покращити здоров"я – чому не покращити щось іще? Адже коли щось заборонене стає дозволеним "в особливих випадках", можна очікувати, що список "особливих випадків" буде тільки збільшуватися.
Екатерина Щеткина
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
