Володимир Щербина: Лівак і хабар – прямі наслідки пенсійного та податкового законодавства

Бізнес у тіні та корупція – прямі наслідки чинного пенсійного та податкового законодавства. В Україні із суми заробленого, крім податків, третину мусиш сплатити у різного роду фонди, серед яких – пенсійний. Якщо за часів СРСР перерозподіл праці становив 90–95%, то сьогодні він сягає близько 150% (ПДФО, ПДВ, ЄСВ). Це без урахування акцизів, мит та податку на прибуток, які теж мають із чогось фінансуватися. «Крайнім» за «зведення кінців з кінцями» в умовах відсутності джерел фінансування економічних процесів законодавством визначено роботодавця, який вимушений працювати в умовах обмеженої платоспроможності в легальному полі.

Як можна розірвати «замкнуте коло», в інтерв’ю Дайджесту МСБ розповів автор Альтернативної концепції пенсійної реформи Володимир Щербина.

– У чому проблематика перерозподілу реалізованої праці в Україні?

– В Україні здійснюється перерозподіл реалізованої праці шляхом сплати податків та внесків у суспільні фонди. У часи СРСР перерозподіл реалізованої праці сягав 90–95%. Сьогодні глибина перерозподілу становить близько 150%. І це тільки на фінансування податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податку на додану вартість (ПДВ), не враховуючи потреби у наявності джерела фінансування акцизів, мит та податку на прибуток, які теж не мають іншого джерела фінансування. Виходить, що в умовах чинного державного регулювання відносин перерозподілу праці не існує джерел для фінансування ані бюджетів, ані Пенсійного, ані інших соціальних фондів. Сімейних бюджетів це також стосується.

Бізнес, взагалі, зробили «крайнім». Він в умовах відсутності джерела фінансування економічних процесів має сплачувати всі нарахування і працювати в легальному полі, що неможливо. Тому лівак та корупція – це прямі наслідки діючого законодавства.

– Яким вважається нормальний рівень перерозподілу праці?

– Співвідношення чистої ефективної заробітної плати, що залишається в розпорядженні сім'ї та родини, і суми зобов'язань, що виникають у зв'язку з функціонуванням праці, має складати 2:1.

– Що потрібно зробити, аби джерела фінансування з’явилися? Україна останніми роками активно позичає.

– Зобов’язання зі сплати податків і соцвнесків не створюють нової вартості, а лише перерозподіляють новостворену. Джерелом фінансування таких зобов’язань є виключно заробітна плата. Її належний та вільний обіг є необхідною умовою виникнення джерела економічного розвитку – прибутку, – оскільки забезпечує належну платоздатність внутрішнього ринку. Інших джерел фінансування будь-яких поточних потреб суспільства та держави просто не існує.

– Ви вважаєте, що принцип вільного права розпоряджатися заробленим порушено?

– Зважте, частину заробленого ми маємо віддати у Пенсійний та інші соцфонди. Ці фонди ані державні, ані приватні. Вони, як то кажуть, для людей, суспільні. До речі, ці автоматичні нарахування залишилися ще з часів СРСР, коли приватна власність «не створювалася», і тому всі можливі надлишки реалізованої праці вилучалися на побудову «світлого соціалістичної майбутнього». В цьому і є порушення приватного характеру праці: обмежується право працівника на використання частини його праці за пріоритетами його сім'ї.

За статистикою, 60% двадцятилітніх українців не доживуть до пенсії, але більш як третина їх праці буде усуспільнена через Пенсійний фонд. Вона не стане набутком їх правонаступників.

До того ж, «солідарна» пенсійна система не передбачає оплати за вилучені на тривалий час кошти. Природна капіталізація цих коштів шляхом придбання матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів тощо, яка б могла забезпечити додаткові фінансові надходження в сімейний бюджет «вже сьогодні». Уявіть, які додаткові доходи могла б отримувати сім’я, поклавши сплачені у Пенсійний фонд внески на депозит.

– То що ж Ви пропонуєте в рамках реформування відносин перерозподілу праці?

– Альтернативну Концепцію пенсійної реформи, в якій джерелом фінансування державних і пенсійної потреб розглядається одна і та ж економічна категорія – реалізована праця. Потрібно ввести в дію нормалізований перерозподіл праці і розпочати процес заміщення джерел фінансування пенсійної потреби суспільства з солідарних на приватні і передавати пенсію у спадок.

– Можна детальніше?

– Спеціальним законом про пенсійну реформу потрібно припинити нарощення солідарного пенсійного стажу. Цим буде створено певний «залишок набутого солідарного пенсійного стажу» в суспільстві (імплікованого боргу), який почне спадати. Його потрібно профінансувати з бюджету аж до його повного погашення.

– Розкажіть про механізм функціонування спадкових пенсійних фондів?

– Із заробітної плати 10% спрямовувати у спадкові пенсійні фонди на спеціальні пенсійні рахунки в уповноваженій державній фінансовій установі під ставку рефінансування Національного Банку (з березня 2015 року 30% – ред.). Невикористані залишки могли б успадковуватися за загальними правилами успадкування. Завдяки цьому поступово за 30-35 років можна буде замінити джерела фінансування пенсійних потреб суспільства з «солідарних» на приватні, які можуть створювати для українських родини реальні джерела набуття приватної власності.

– А що з тими пенсіонерами, які матимуть більшу чи меншу частину набутого за нинішніх умов солідарного пенсійного стажу?

– Вони отримуватимуть пенсію з двох джерел: в частині, що припадає на залишок їх солідарного стажу – з Пенсійного фонду, що поповнюватиметься з державного бюджету, а в частині їх приватного пенсійного стажу – з їх приватного пенсійного рахунку.

– Що потрібно змінити у податковій сфері?

– Скасувати нарахування ЄСВ і припинити утворення нового «солідарного» стажу. Ставку ПДВ визначити на рівні 12%, ПДФО на рівні 15%. «Персоніфіковану» частину соціальних фондів (сукупно) 5% від зарплати, виключивши з неї пенсійні внески можна залишити без змін. При цьому встановити ставку податку на прибуток підприємств у розмірі 20%, розмір акцизу та мита згідно з гармонізованою системою СОТ.

– Який ефект в результаті можемо отримати від запровадження Альтернативної Концепції пенсійної реформи?

– По-перше, ми знімемо «навантаження» на заробітну плату, усунувши головну причину тінізації економіки. Податкові та соціально-пенсійні зобов'язання будуть відповідні до розміру поточного джерела для їх фінансування. По-друге, бюджет отримає достатні надходження з профіцитом. По-третє, обсяг економіки зростатиме, а потреба імплікованого боргу – спадати.

При втіленні запропонованої системи Україна отримає значний власний інвестиційний ресурс, сформований на приватній основі, який за десять років складе близько 100 мільярдів доларів США за нинішнім курсом.

Дарина Вершиленко

Довідка:Володимир Щербина - економіст, Учасник Товариства "Мале Коло", експерт групи пенсійної реформи РПР.​