Люди без постійного місця проживання щодня зустрічаються з проблемою, де переночувати, що поїсти, у що вдягтися. Серед таких осіб багато колишніх ув’язнених, алкоголіків, але також є люди, які втратили житло через певні обставини, що не залежали від них.
«Щодня до нашого центру приходять більш ніж 500 осіб. Близько 30 % наших відвідувачів — малозабезпечені, пенсіонери, інваліди, інші — люди без певного місця проживання, у тому числі колишні ув’язнені»,— розповідає Денис Горін, керівник соціальних програм одного з фондів, які переймаються проблемами безхатченків.
Шанс на нормальне життя
Центр, який розміщено за адресою: провулок Лобачевского, 8-а, працює щодня з 8.00 до 20.00. Усі послуги тут є безкоштовними. Дізнаються про Центр через «сарафанне радіо» або через соціальні служби й територіальні центри.
«Людину без певного місця проживання, яка приходить до нас, охоронець на вході перевіряє на наявність колючих і ріжучих предметів, а також на запах перегару. Якщо людина п’яна, таким тут не місце. Далі відвідувач залишає свої речі (такі люди їх увесь час носять із собою) у камері схову. Потім його перевіряє медпрацівник на педикульоз. Всі безхатченки обов’язково проходять флюорографію, роблять медичні аналізи. Після цього їх відправляють у душ, а речі — у пральню. Лише після такої санітарної обробки наші клієнти потрапляють до їдальні. Тут два зали: для дорослих і окремий дитячий — для багатодітних родин. Ми надаємо більше, ніж 20 послуг: харчування в їдальні, банк одягу, припасування одягу (якщо він має не той розмір), стрижка, гарячі обіди, які мобільна бригада розвозить за трьома маршрутами, відновлення документів. І ще у нас є юрист, який допомагає бездомним вирішувати їхні проблеми, консультує їх.
Також у нас діє програма «Відновлення особистості». Вона розрахована на людей, які прагнуть повернутися до нормального життя. Якщо ми бачимо, що людина не зловживає алкоголем, не агресивна, з нею починають працювати психологи. Їй пропонується пройти реабілітацію. Поселяємо її в соціальному гуртожитку і покладаємо на неї нескладні обов’язки: наприклад, видавати рушники в душі. Людина живе у нас місяць, харчується безкоштовно, і якщо ми бачимо, що вона справляється, починаємо їй виплачувати невелику грошову винагороду. Коли з’являється впевненість, що людина виправдовує довіру, пропонуємо їй допомогу в пошуку роботи за межами Фонду або беремо на ставку як працівника. На базі Центру люди без певного місця проживання можуть пройти курси комп’ютерної грамотності. Успіх для нас — це коли людина повертається до нормального життя, возз’єднується з родиною, знаходить роботу.
Кияни, які знайшли у себе в під’їзді бомжа, можуть зателефонувати за номером (067) 911-7-911. Приїде наша мобільна бригада й відвезе бездомного або до нашого Центру, або в лікарню, залежно від стану здоров’я людини. Адже нині досить поширеною є проблема, коли кияни телефонують до «швидкої», а там фахівці відмовляються забирати бездомних. У такому випадку на морозі людина може загинути»,— розповідає Денис Горін.
На всіх кабінетах у приміщенні Центру висять таблички з правилами поведінки. Більшість тих, хто приходить сюди, беззастережно виконують їх: бездомні цінують місце, куди можна прийти за реальною допомогою або просто погрітися й подивитися телевізор.
Відсутність житла — не перешкода талантові
На Лобачевського приділяють особливу увагу творчому потенціалу клієнтів. Тут є майстерня, в якій працює колишній бездомний Анатолій. Чоловік захопився ігровими автоматами і втратив житло. Він поневірявся лівобережною частиною Києва три роки. Неодноразово намагався покінчити життя самогубством, проте в останній момент знаходив у собі сили й залишався жити. Анатолій випадково довідався про притулок. Чоловік швидко звернув на себе увагу, і йому довірили роздавати обіди незаможним. Тут він узявся за пензель, малює гуашшю, аквареллю, займається батиком. Сьогодні Анатолій — уже працівник центру й навчає інших бездомних. За його словами, він позбувся залежності й суїцидальними думками більше не страждає. Чоловік мріє вивчитися на художника, відкрити власну художню майстерню й повернутися у родину.
Бездомних безкоштовно погодують у нічліжці
По вулиці Суздальській, 4/6 є «Будинок соціальної опіки» для бездомних. Там за плату 4 грн за ніч можуть переночувати люди, у яких немає даху над головою. Працює цей заклад лише у вечірній і нічний час, з 18.00 до 8.00. Тут одночасно розміщаються 150 осіб. Бездомні зможуть поїсти, помитися, постригтися. Правда, тут не працюють так серйозно з особистістю підопічних, щоб мотивувати їх повернутися до нормального життя, хоча допомагають відновити документи.
Настільки символічну плату зможе заплатити навіть людина без певного місця проживання, але у неї вироблятиметься правильне розуміння життя: за себе потрібно хоча б мінімально платити, а не пропивати гроші.
У кожному районі міста на період морозів для громадян без певного місця проживання відкриваються «нічліжки» (притулки).
Вони працюють цілодобово, в них можна перекусити й випити гарячого чаю. Однак, згідно із соціальними опитуваннями, проблема цих людей не лише в тому, щоб знайти дах над головою й харчування. З цим і просто добрі співвітчизники можуть допомогти. Але проблема у тому, як розв’язати найскладніше, це — гігієна. Навіть чистий одяг на брудному, вибачте, тілі швидко перестає бути таким. А що вже говорити про різні шкірні захворювання, якими страждає більшість цих людей і поширює їх далі. Для виходу з цієї ситуації необхідні окремі банні заклади, оскільки зрозуміло, що в громадську лазню навіть за кошти волонтерів бездомних не пустять.
Залишається відзначити, що зусиллями (переважно волонтерів) проблеми людей, які залишилися на вулиці, певною мірою вирішуються. Однак іще існує таке широке поле діяльності, як допомога небайдужих громадян, а також держави, місцевої влади.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
