Курсові гойдалки: як не помилитися з покупкою доларів

Питання, як не помилитися з покупкою валюти, хвилює майже всіх дорослих українців після недавнього панічного зльоту курсу долара, коли люди стояли в чергах в обмінники або поспішали до підпільних міняйл, щоб купити валюту помітно дорожче, ніж вони реально змогли б продати після закінчення паніки.

Відомі випадки, коли людина позичала гривні, щоб купити долар за курсом майже в 40 грн. Про те, що вона переживала, коли долар пішов униз, не хочеться навіть і думати. А адже це далеко не перший і не останній привід втратити свої кошти через паніку.

Розглянемо два питаннями. Перше – невже немає якихось способів для того, щоб убезпечити себе від таких покупок на піку спекулятивного курсу? А друге – як зрозуміти: нинішній курс – це ще “панічний” чи вже нормальний? З цими та іншими питаннями нам допомагали розібратися провідний експерт інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні Андрій Шевчишин і керівник консалтингової компанії MPP Consulting Павло Мельник.

Чим визначається ціна валюти

Гроші – це не тільки універсальний еквівалент вартості товарів. Вони й самі явлются товаром, тільки особливого виду. А курс валюти – це не що інше, як ціна цього товару, виражена в іншій грошовій одиниці. Цей товар підпорядковується всім основним ринковим законам, в першу чергу – закону попиту і пропозиції. “Коливання курсу формуються під дією зміни попиту та пропозиції валюти на ринку, а також під впливом очікувань зміни цього попиту та пропозиції в майбутньому, – говорить Андрій Шевчишин. – Наприклад, економічний агент хоче купити $ 1 млн, а продавці в цей час реально можуть запропонувати тільки $ 0,8 млн. Виникає класична ситуація перевищення попиту над пропозицією, в якій продавці можуть піднімати ціну товару, або, в нашому випадку, курсу”.

БАЛАНС. Співвідношення попиту та пропозиції валюти тісно пов’язане із зовнішньоторговельним балансом країни. Якщо наші компанії експортують багато, а імпортують мало, то іноземної валюти в країну надходить більше, ніж йде з неї. Експортери повинні якось оплачувати свої витрати на покупку або виробництво товарів в національній валюті, для чого продають валюту іноземну. Попит на вітчизняні гроші зростає, так само як і пропозиція іноземної. Відповідно, курс національної валюти щодо іноземної зростає. Також на курс діє бажання іноземних інвесторів “вкластися” в економіку країни, купуючи власність, акції, боргові зобов’язання і відкриваючи нові виробництва.

Якщо ситуація зворотна, то імпортери, які потребують іноземної валюти для придбання товару за кордоном, збільшують попит на неї всередині країни. А пропозиція її відстає від попиту через низькі обсяги експорту. Відповідно, це веде до девальвації національної валюти. До того ж ефекту призводить і “втеча капіталу” з країни.

“Така ситуація і спостерігається зараз в Україні. Економічний спад призвів до обвалу валютних надходжень, а відтік капіталу з банківської системи і країни в цілому підсилює брак пропозиції на ринку. У результаті є високий попит і низька пропозиція. У цій системі є ще НБУ, який може впливати на ринок або адміністративними методами (як зараз – обмежуючи попит), або ринковими (продаючи валюту з резервів для покриття попиту)”, – говорить Андрій Шевчишин.

Розкласти по кошикам

Курси валют визначаються не лише об’єктивними показниками начебто зовнішньоторговельного балансу, а й такими суб’єктивними факторами, як рівень довіри населення до тієї чи іншої валюти. Якщо ми з якихось причин менше довіряємо своїй валюті, то купуємо чужу, збільшуючи її курс. Від цього наша довіра до своєї валюти слабшає ще більше, і виходить замкнене коло.

“Головне – не піддаватися паніці, – радить Андрій Шевчишин. – Також завжди бажано тримати свої заощадження у різних валютах і різних банках”.

Дійсно, якщо ви не ризикуєте одночасно втратити все, у вас буде набагато менше бажання побігти слідом за панікерами. Як каже Павло Мельник, так чи інакше з часом курс починає повертатися до правильного, тобто економічно зумовленого.

МЕЖІ. З іншого боку, сидіти на мішках з гривнею, коли вона девальвує, теж не сама розумна стратегія. Хотілося б розуміти, чи є сенс закуповуватися валютою, або підвищення є спекуляцією або панікою, за якими тут же піде відкат? На жаль, це не так просто.

“Відрізнити емоційний сплеск від тренду важко”, – говорить Андрій Шевчишин. Наприклад, для девальвації гривні підстави були і залишаються. В Україні середньомісячне від’ємне сальдо платіжного балансу з січня 2012 р становить $ 450 млн, а з січня 2014 – понад $ 1 млрд.

“Незважаючи на обвал нацвалюти (який, за логікою, повинен був привести до здешевлення собівартості, а значить, і експортної ціни вітчизняних товарів), за даними НБУ зовнішньоторговельний баланс залишається негативним і зберігається відтік валюти в рамках погашення раніше взятих зобов’язань. У березні ситуація змінилася завдяки кредиту МВФ, але майбутнє поки ще в тумані”, – говорить Андрій Шевчишин.

Що нам потрібно вміти робити, так це хоча б приблизно визначати ті межі курсу, за які валюта не повинна виходити. На щастя, існують методи, доступні не тільки економістам, а й простим смертним.

Відчуйте себе економістом

Андрій Шевчишин вказує, що можна моделювати систему курсів, виходячи з очікувань і прогнозів зміни платіжного балансу. Можна використовувати складні монетарні моделі, але є й прості варіанти. Деякі фахівці в якості таких пропонують наступну формулу: грошова база, поділена на величину золотовалютних резервів, розраховану в тій валюті, яка нас цікавить. Ця нехитра математична операція повинна наближено вказати ту верхню межу, вище якого курс валюти не повинен підніматися в принципі (якщо виключати панічні і спекулятивні сплески).

Грошова база – це, простими словами, всі гроші в країні, які можуть бути швидко витрачені на щось, у тому числі і на покупку валюти. І якщо ми всі раптом помчимо викуповувати золотовалютні резерви Нацбанку (припустимо, що він піде нам назустріч і влаштує масовий розпродаж), заплатити за них більше, ніж суму грошової бази, ми все одно не зможемо.

У наших умовах, однак, з цим методом не все так ясно. Хоча б тому, що обсяг золотовалютних резервів у нас може змінюватися просто стрибкоподібно, залежно від того, чи треба швидко розплачуватися за старими кредитами, чи то вдалося отримати новий. Наприклад, у березні ці запаси збільшилися на 77,2%, або на $ 4,35 млрд – до $9,97 млрд.

Якщо грошову базу за лютий (свіжіших даних Нацбанк поки не приводить), тобто 331,6 млрд грн, поділити на ці самі $9,97 млрд., то отримаємо курс 33,26 грн за долар. “А якщо взяти прогнози НБУ щодо зростання грошової бази (до 424,16 млрд грн) і ЗВР (до $ 18,2 млрд) на кінець 2015 року, то формула дасть курс близько 23,4 грн за долар”, – говорить Андрій Шевчишин.

Останні дані про грошову базі і золотовалютним резервам завжди можна подивитися на сайті Нацбанку України.

За прогнозами, долар до кінця року не повинен коштувати дорожче 23,4 грн.

СТАТИЧНО. Однак, на думку Павла Мельника, цей метод не відображає реального попиту на валюту. Фактично він спирається тільки на статичні макроекономічні показники, без урахування динаміки ринку. Тобто, грошова база може бути як завгодно великою, але якщо немає передумов для збільшення попиту на валюту, вона не буде надавати реального впливу на курс долара. Тому курс, одержуваний за цією формулою, може бути сильно завищений. З іншого боку, наявність певного обсягу золотовалютних резервів ще не означає, що вони в разі необхідності будуть кинуті на підтримку курсу гривні. Це визначається політикою НБУ – тим, як він думає розпорядитися своїми резервами.

Індекс БігМака працює не завжди

Ще один метод моделювання курсу іноземної валюти – інфляційний паритет: зіставлення темпів втрати купівельної спроможності різних валют. “Припустимо, за якийсь період часу інфляція в США склала 2%. А у нас – 10%. Відповідно, присутній дисбаланс на 8%. Ось курс і повинен вирости на ці самі 8%”, – розповідає Павло Мельник.

Тут одна тонкість: в якості вихідного для такого розрахунку краще використовувати не поточний ринковий курс, а той, який теж розрахований за методом інфляційного паритету. І чим довше ви проводите такі операції, тим вірогідніше повинні бути результати.

Розльот. Природно, ринковий курс долара буде відрізнятися від паритетного. За словами Павла Мельника, хорошою вважається різниця в 10%. Якщо вона більша, це може говорити про спотворення реального курсу, наприклад, за рахунок адміністративних заходів. Якщо ця різниця перевищує 50%, можна говорити про великий дисбаланс, за яким повинен послідувати обрив курсу. Приміром, наприкінці 2008 року при курсі паритету в 8,43 грн реальний курс був 5,12 грн – різниця в 60%. Послідував зліт курсу долара, і в наступному році різниця курсів скоротилася до 19%.

В кінці 2013-го ситуація повторилася: курсу паритету був 12,44 грн, а офіційний – 8,10. Після чого послідувала всім нам знайома девальвація, і різниця курсів за рік знизилася до 16%.

На початок січня цього року паритетний курс, за підрахунками MPP Consulting, становив 16 грн, а в реальності долар купувався за 19. На сьогодні паритетний курс становить близько 22 грн за долар. Тобто при нормальному відхиленні в 10% ринковий курс не повинен бути більше 24,2 грн.

ДАНІ. Чергові значення паритетного курсу публікуються раз на квартал. Але при великому бажанні це можна зробити і самостійно. Дані про інфляцію в США кожен місяць публікуються на багатьох сайтах, а про нашу можна дізнатися на сайті Державної служби статистики України. І хоча традиційно склалося так, що не всі фахівці довіряють нашій статистиці щодо інфляції, для приблизної оцінки цих цифр може бути цілком достатньо. Тим більше, як каже Павло Мельник, можна розраховувати на те, що статистика у нас буде більш достовірною, ніж раніше.

ОСНОВА. Зрозумілі й обмеження цього методу. Якщо не заглиблюватися в нетрі, в його основі лежить інтуїтивне уявлення про те, що однакові речі в різних країнах мають коштувати приблизно однаково, з урахуванням витрат на логістику і обмінних курсів валют. Автори ідеї вираховувати знаменитий індекс біг-мака, що оцінює адекватність курсу національних валют шляхом порівняння цін на цей бутерброд в різних країнах, швидше за все, керувалися саме цим поданням. Правда, цей простий метод спрацьовує не завжди – наприклад, з його допомогою ми не зможемо порівняти споживчі кошики в різних країнах – хоча б тому, що склад її скрізь різний.

Ряполов Костянтин