Встановлювати споживчий кошик законодавчо – те саме, що приймати закон про прогноз погоди

Так вважає кандидат економічних наук Богдан Сторощук.

Споживчий кошик – це середньостатистичний набір благ, який є стандартним для більшості населення країни. В різних країнах його визначають по-різному. Вартість продовольчого кошика – це прожитковий мінімум. Але тут є два нюанси. Коли ми говоримо про споживчий кошик в умовах України, необхідно подивитися, що у нього входить. Річ у тім, що він суттєво застарів і не включає, наприклад, доступ до Інтернету, користування мобільним телефоном, які нині не є розкішшю. Зважаючи на споживчий кошик, всюди у світі визначають середній клас. Одного погляду на наш споживчий кошик достатньо, аби говорити, що наше населення живе в умовах злиднів, - вважає кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії та менеджменту ЧНУ Богдан Сторощук.

- Той прожитковий мінімум, що існує, є значно меншим, ніж реальна вартість навіть цього убогого споживчого кошика. І споживчий кошик, і прожитковий мінімум затверджують у нас законодавчо, що вже є абсурдом, бо з таким самим успіхом ми могли би затверджувати прогноз погоди. Набір благ, які масово в середньому споживають українці, не можна затверджувати – це припустимо для командної системи управління. Вартість цього кошика необхідно розраховувати на підставі ринкових цін. Його реальну вартість має встановлювати статистика. Але у такому разі державі довелося би піднімати прожитковий мінімум до фактичного рівня, чого вона, звісно, робити не має наміру. А поки що і споживчий кошик, і прожитковий мінімум – фільчина грамота, - каже експерт.

- Відповідно до міжнародної статистики, порогом злиднів (не бідності) є мінімум 2 долари в день на людину. З огляду на це, у нас із нашими 17 гривнями на день (себто 75 центів) ситуація взагалі катастрофічна. Свого часу в Індії влада хотіла підвищити прожитковий мінімум до 2 доларів на день, однак не зробили цього, бо вийшло, що в умовах злиднів живе 70 відсотків населення. Приблизно таке саме і у нас. Причин цьому є багато, але основна – ігри із золотовалютними резервами. Тобто курс гривні роками тримали, а потім різко відпустили. Якби це відбувалось поступово, люди так не зубожіли би, - резюмував Б. Сторощук.