Практично все, що треба знати про ікони…

БУДЬ-ЯКА християнська молитва в різних обставинах, умовах життя, навіть у будь-яких місцях корисна усьому єству людини: внутрішньому світу її почуттів, тілу. АДЖЕ через промовляння до Бога автоматично потрапляємо, ставимо себе в Його присутність. СВЯТІ Отці ЦЕРКВИ ІІ-ІХ століть у своїх творах неодноразово заявляли про те, що вже саме вимовляння слова «Господи» чи одного з Божих імен автоматично «заставляє» Бога стати присутнім біля нас, даруючи нам Свою невидиму силу для повноцінного, християнського життя.

ОДНАК молитва перед іконою, по-перше, сприяє більшій концентрації та увазі. ПО-ДРУГЕ, це повноправне, партнерське, рівне за умовами спілкування. Ми знаємо: перед нами – зображення Бога чи святого, через якого Він діє, через якого проявляється Його дія. Отже, перед нами крізь ікону присутній і діє сам Господь. САМЕ тому молитву перед іконою можна прирівняти до розмови з другом: коли його бачимо, то, отже, можемо повноцінно поспілкуватись із ним. ЯКЩО не бачимо людини, спілкування з нею теж можливе, наприклад, коли пригадуємо її для себе самих чи події, які пов’язані з цією особою. РІЗНИЦЯ між цими обома видами спілкування помітна: у першому випадку це вже не той глибокий, міжособистісний рівень спілкування.

ТОБТО молитва перед іконою чи без – це завжди поміщення себе в Божу присутність, ОДНАК перед іконою, як і при зустрічі з другом, – це також глибша, міжособистісна розмова у повному значенні цього слова.

НАЙВАЖЛИВІШЕ значення ікони:  це те, що молитва перед нею крізь час і простір духовно  пов’язує нас з спільною молитвою в Божому храмі під час церковних богослужінь. НАПРИКЛАД, якщо молимося перед іконою вдома, то через образ наша молитва духовно поєднується зі спільною молитвою в церкві, навіть якщо обидві молитви не відбуваються одночасно.

ЧОМУ саме так? Бо «найприродніше» місце розташування ікони – у Божому храмі. Вона, якщо можна так сказати, «тягнеться» і «стремить» туди, особливо коли знаходиться поза ним: у наших домівках, у нас на ланцюжку довкола шиї. ПРАГНУЧИ туди, вона «за компанію» хапає і нашу молитву, поєднуючи її до спільної молитви у храмі.

ЩОДО можливого неспівпадіння в часі нашої приватної молитви і церковної, то нам варто позбуватись певних стереотипів: для Бога немає часових обмежень, вони – лише в нас, і то тимчасово, на час нашого земного життя.

Функції ікон у храмі, вдома; тих, які носимо зі собою чи на собі

ФУНКЦІЇ ікон – молитовна, педагогічна і захисна. ПРО молитовну я писав вище. НАГАДАЮ, що ікони справді допомагають зробити нашу молитву глибокою й уважною: при їх спогляданні концентрують увагу лише на зображеному, на Богові, нагадують нам основні постулати нашої християнської віри (адже на іконах є написи, зображені важливі особи), допомагають краще і глибше зрозуміти важливість зображеної особи чи події і навіть знайти подібність цієї людини чи події із нами чи нашим життям.

ТЕПЕР педагогічна роль ікони – це в показі нам того, що досягнути святість і праведність у нашому житті як його єдину мету, сенс та ідеал, є дуже реально. І ДОКАЗОМ цього є ікони численних святих людей. САМЕ з цією метою Христова Церква продовжує віднаходити в глибинах історії й сучасності гідних осіб і проголошувати їх святими – задля того, щоб нам пригадати, що святість можлива і дуже реальна, і її здобувають звичайні, схожі на нас люди.

В ОДНОМУ з монастирів у Єгипті є цікава ікона: окрім зображення півкруга з трьома променями у її верхній частині (символічне зображення Пресвятої Трійці), на ній нічого не зображено. ЛИШЕ видніється напис: «Тут може бути твоє зображення».

І, НАРЕШТІ, захисна роль ікон. УСІ посвячені речі, які ми носимо на собі чи використовуємо, передбачають присутність у них сили Святого Духа. Пам’ятаючи про це і періодично молитовно звертаючись до Нього, перебуваємо у Його посередній присутності. ТОМУ здатні уникати небезпек для нашого життя: як внутрішніх (спокус, впливів лукавого через нашу підсвідомість тощо), так і зовнішніх (різноманітних небезпек, нещасть тощо).

Понадчасова і понадпростірна дія ікон або їхня т.зв. «намолена аура»

НАМОЛЕНА аура ікони – це як дія на нас молитви інших, зокрема святих людей. ЗВЕРНІМО увагу, що у своїй повсякденній молитовній практиці ми часто використовуємо тексти інших, фактично чужих осіб: Івана Золотоустого, Василія Великого, Макарія Єгипетського тощо. НАВІЩО? НЕВЖЕ ми не можемо молитись власними текстами? ЗВИЧАЙНО, що можемо, однак про конкретні молитовні тексти святих знаємо, напевне, одне: через промовляння саме цих слів ці люди спаслись, тобто досягли покаяльного стану серця і щасливої святості життя. ТАК САМО можемо і ми, промовляючи ті слова. БІЛЬШЕ ТОГО – з нами духовно обов’язково молитиметься автор цієї молитви!

ТЕ САМЕ з намоленою, особливо – старовинною іконою! АДЖЕ під час молитви до неї з нами спільно моляться всі ті, що протягом століть молились перед нею і спаслись включно з самим іконописцем-її автором. ОСЬ така потужна і багатоголоса молитва, своєрідна мала літургія, спільна молитва крізь час, простір, понад будь-яке розуміння.

ОСЬ що варто розуміти під намоленою аурою ікони.

Основні штрихи духовності молитви перед іконами

НАОЧНО демонструючи нам ідеал нашого життя у Господі і зближуючи з Ним, ікона сприяє заспокоєнню наших почуттів (страху, тривоги, збудженості тощо) і дії гріховних пристрастей. А ГОСПОДЬ Своєю силою передусім поступово змінює наш внутрішній світ, висвітлюючи через пробудження совісті забруднені й добрі ділянки глибинних нас. ЧИМ більше молитов, зокрема щирих й уважних, було промовлено перед конкретною іконою, тим більше зближаються між собою, тісніше переплітаються і взаємно перетинаються божественний світ, тобто вічність, і наша земна минущість. І ЦЕ відчуваємо, зокрема невимовну мирну ауру, благодатну атмосферу, красу часу і простору перед старовинною, намоленою іконою. ТИМ самим вчимося помічати, відчувати і приймати в себе справжню красу божественного світу, куди прямуємо, яка полягає у злагоді, мирі, відчутності страхів, переживань, боротьби за існування і матеріальний добробут, у пошуку Бога – ідеалу і краси нашого життя. ТОБТО виточуються наші естетичні смаки, і ми окультурюємося і виховуємося як справжні християни, громадяни держави, сім’янини і гідні члени суспільства.

ТІ, котрі малюють ікони, через молитовне спілкування з Творцем поміщають на їх поверхню певні божественні риси, ознаки, символи, тобто певні штрихи ідеальних нас, які ми можемо молитовно відчитати, розшифрувати, зрозуміти, взяти собі за приклад і почати практично реалізовувати у своєму житті. ПРИКЛАД таких рис: мир, спокій, лагідність у погляді й поставі того, хто зображений, гармонія внутрішніх і зовнішніх порухів, незворушність і непохитність у вірі, ненависть до гріха, любов, надія тощо. ЦІ ОЗНАКИ й риси особисто я першочергово помічаю на іконах і пригадую ті з них, яких мені, наприклад, сьогодні бракувало у моїй поставі.