Преподобний Антоній народився в 1067 році в Римі в родині знатних і заможних городян, що дотримувались православного віросповідання. З дитинства він був вихований батьками в християнській побожності і відданості Святій Церкві. В юності преподобний Антоній внаслідок постійних дебатів про віру і прагнення римських пап звернути православних в латинство вивчив богослов’я Східної Церкви і творіння святих отців. Втративши батьків, святий Антоній вирішив прийняти чернецтво і покинути Рим. Йому було 17 років. Роздавши одну частину багатої спадщини жебраком, а іншу вклавши в бочку і кинувши в море, він цілком віддав себе волі Божій і відправився в мандрівку по обителях, насельниками яких були православні ченці. В одному пустельному скиту він прийняв чернечий постриг і прожив там двадцять років.
Гоніння на православних з боку латинян змусило братію покинути скит. Святий Антоній поневірявся, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на безлюдному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив в пості й молитві.
Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105, відібрала від берега камінь, на якому стояв святий подвижник, і понесла далеко у морську глибочінь. Перебуваючи в глибокій молитві, преподобний Антоній не злякався, але цілком довірив себе Богові.
Камінь чудесним чином понесло водами; перепливши море, він увійшов в гирло річки і в переддень свята Різдва Пресвятої Богородиці зупинився на березі річки Волхова поблизу села Волховського, в трьох верстах від Новгорода. Подію ця засвідчено в Новгородських літописах.
Вранці преподобного Антонія виявили навколишні жителі. Вони з подивом дивилися на прибульця, який не смів зійти зі свого каменю, що став будинком його і твердинею.
Не знаючи російської мови, святий Антоній на всі питання відповідав поклонами. Три дня святий молився на камені і просив Бога відкрити йому, в якій країні він знаходиться. Потім він відправився в Новгород, де за Промислом Божим зустрів людину з іноземних купців, який знав латинську, грецьку та російську мови. Від нього преподобний Антоній дізнався, в якій країні він знаходиться.
З подивом слухав він, що перед ним Великий Новгород і Свята Софія, що камінь його не на водах Тибру, а на Волхові, від якої піврічний шлях до стародавнього Риму, йому ж триденною здавалася ця таємнича подорож. Разом вони увійшли в собор, де священнодіяв святитель Микита, і душа прибульця, гнаного на своїй батьківщині за віру предків, сповнилася невимовної радості при спогляданні благодатної служби православної, яка була настільки убогою на залишеному ним Заході. Побувавши у храмі, святий Антоній повернувся на свій камінь. Навколишні мешканці стали приходити до нього за благословенням.
Через деякий час преподобний Антоній відправився в Новгород
до святителя Новгородського Микити (+1108; пам’ять 31 Січня / 13 лютого, 30 квітня / 13 травня і 14/27 травня), якому розповів про своє чудесне прибуття. Святитель Микита хотів залишити преподобного при кафедрі, але святий Антоній виклопотав у нього благословення жити на тому місці, де визначив йому Господь. Через деякий час святитель Микита сам побував у преподобного Антонія, який продовжував жити на камені. Оглянувши місце, святитель благословив преподобного заснувати тут монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Він отримав у посадників місце і освятив побудований спочатку дерев’яний храм.
На наступний рік рибалки ловили рибу неподалік від нової обителі, але невдало. По слову преподобного вони закинули невід ще раз і зловили багато риби, а також витягли бочку, кинуту преподобним Антонієм в море на батьківщині. Святий впізнав свою бочку, але рибалки не хотіли віддати її йому. Преподобний запропонував їм відправитися до суддів і розповів, що в бочці знаходяться переважно священні судини та ікони (очевидно, з будинкової церкви його батьків). Отримавши бочку, преподобний Антоній на наявні в ній гроші купив у новгородських посадників землю навколо монастиря, село і рибні ловлі.
З роками обитель преподобного упорядковували і благоприкрашали. Замість дерев’яних храмів були споруджені кам’яні. У 1117 було закладено кам’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, який освятив єпископ Новгородський Іоанн (1110-1130) в 1119 році. Не пізніше 1125 цей храм був розписаний. В цей же час була побудована кам’яна трапезна, при якій пізніше спорудили храм на честь Стрітення Господнього.
У 1131 році преподобний Антоній за бажанням братії обителі був поставлений ігуменом монастиря. Шістнадцять років він управляв обителлю, наставляючи братію в благочесті й богоугодному житті. Перед смертю він призначив наступником свого учня преподобного священноінока Андрія. Преподобний Антоній мирно почив 3 серпня 1147 і був похований єпископом Новгородським Нифонтом (1130-1156) в монастирському храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1597 році в першу п’ятницю після дня пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла (29 червня), були знайдені святі мощі преподобного Антонія. Обретінню мощей передували чудесні зцілення за молитвами преподобного.
Як і раніше в Різдвяному соборі Антонієвого монастиря в Новгороді зберігається камінь, на якому преподобний Антоній чудесно приплив з Риму.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
