3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох було розстріляно 1111 із 1116 в’язнів Соловецького табору: п’ять вироків не виконано, бо один в’язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.
За рішенням несудових органів у один день були страчені понад 100 представників української інтелігенції.
У списку "українських буржуазних націоналістів", розстріляних 3 листопада, були:
1. Атаманюк-Яблуненко Василь (1897), письменник-журналіст;
2. Бадан-Яворенко Олександр Іванович (1894), професор історії;
3. Барбар Аркадій (1879), директор Департаменту охорони здоров’я часів Директорії;
4. Бойко Іван Іванович (1892), український вчений-агроном;
5. Вінницький Тарас (1890), колишній повітовий комісар Української Галицької Армії;
6. Волох Омелян (1902), полковник армії УНР, в 1933 р. — голова Українського бюро ВУЦВК Спілки шоферів;
7. Вороний Марко (1904), літератор-журналіст, син Миколи Вороного;
8. Вольф Михайло (1890), священик Римо-католицької церкви;
9. Грушевський Сергій Григорович, український історик, племінник голови Центральної Ради, видатного українського історика Михайла Грушевського;
10. Дятлів Петро (1883), професор, колишній член ЦК УСДРП;
11. Епік Григорій (1901), письменник;
12. Зеров Микола (1890), професор літератури, письменник, поліглот;
13. Ірчан Мирослав (1896), колишній хорунжий УГА, член Компартій Канади та Західної України, письменник-драматург;
14. Козоріс Михайло – прозаїк, поет, байкар;
15. Косар-Заячківський Мирон (1897), член Політбюро ЦК КП(б)У;
16. Крушельницька Володимира Антонівна (1903), донька А. В. Крушельницього;
17. Крушельницький Антін (1878), колишній міністр освіти УНР, письменник;
18. Крушельницький Богдан Антонович (1906), син А. В. Крушельницького;
19. Крушельницький Остап Антонович (1913), син А. В. Крушельницького;
20. Куліш Микола (1892), письменник-драматург;
21. Курбас Лесь (1887), режисер, творець модерного українського театру;
22. Мандель Мойсей (1893), завідувач іноземною редакцією видань КП(б)У;
23. Озерський Юрій (1896), голова українського Держвидаву;
24. Олійник Василь (1900), секретар голови РНК УРСР Любченка;
25. Павлушков Микола Петрович, засновник Спілки української молоді, племінник Сергія Єфремова;
26. Панів Андрій, письменник, педагог та журналіст;
27. Пилипенко Борис, музеєзнавець, графік, член групи неокласиків Миколи Зерова;
28. Підмогильний Валер’ян (1901), письменник, літературний перекладач;
29. Полоз Михайло (1891), нарком фінансів УРСР;
30. Поліщук Валер’ян (1897), поет, засновник модерністської групи «Авангард»
31. Решал Арон (1904), директор Всеукраїнського курортного тресту;
32. Рудницький Степан Львович (1877) — український географ-енциклопедист і картограф, академік НАНУ, основоположник української політичної та військової географії;
33. Сіяк Іван (1887), колишній заступник голови Директорії Бессарабії;
34. Слабченко Михайло — академік, історик–економіст, автор чотирьохтомової “Історії Господарства України від Хмельниччини до світової війни”;
35. Слісаренко Олекса – письменник;
36. Филипович Павло (1891) – поет-неокласик,
37. Хижняк Михайло Федорович (1893) — старшина армії УНР;
38. Цяпка Іван (1887), четар УСС, сотник УГА;
39. Чехівський Володимир (1876), професор історії, прем’єр-міністр УНР. Один з фундаторів УАПЦ. Депутат першої Державної думи Російської імперії. Брат Олекси Чуприни-Чехівського;
40. Яворський Олексій Климентійович (1892) — поручник Армії УГА і УНР; педагог, науковий співробітник Всеукраїнської бібліотеки при ВУАН;
41. Яворський Матвій (1884) – історик, політичний діяч, академік ВУАН;
42. Яворський Степан – краєзнавець;
43. Яловий Михайло (1895) – письменник.
Безпосереднім виконавцем масових убивств протягом 31 жовтня — 4 листопада був капітан НКВД Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВД Ленінградської області. Йому асистував помічник коменданта УНКВД Георгій Алафер або конвой. У рапорті капітан Матвєєв писав, що стріляв дві доби, поки втомилася рука, стало нудно і захотілося спати.
Місце поховання жертв масових убивств було віднайдено у липні 1997 року.
2004 року карельське товариство українців "Калина" спорудило гранітний козацький хрест "Убієнним синам України".
Ганна Черкаська
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
