Цікаві українські слова

Багнет – колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик бахур – 1) розпусник; залицяльник; 2) позашлюбна дитина, байстрюк; 3) хлопець, дитина баюра – 1) велика, глибока калюжа; 2) яма, вибій береги – білі краї книжки чи зошита; краї чогось блават – волошка; (заст.) шовкова тканина блакитного кольору; шовк; шовковий одяг блюзнірство – зневажання чогось святого, високого, цинізм бовван – 1) (заст.) статуя бога в язичників; 2) (лайл.) дурень, обмежена людина бовваніти – виднітися, маячити, показуватися здаля брезкнути – ставати хворобливо товстим; набрякати брость – брунька на дереві, квітці бузувір – людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість; запеклий фанатик; зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок бузько (діал.), бусол, гайстер (зах.), чорногуз – лелека буцегарня (заст., розм.) – в’язниця, тюрма бязь – густа бавовняна тканина ватра (діал.) – вогнище, багаття верф – сукупність споруд на березі річки, моря і т. ін., де будують і ремонтують судна вино – піки висмик (діал.) – підвищення на шляху відтак – з того часу, після чогось , потім вікопомний (книжн.) – якого пам’ятатимуть віками, незбутній вно – плата за наречену в деяких давньоруських племенах; (заст. ) посаг віхоть – м’яка, безвільна людина врна, врно – густі сходи посівів, густа вовна з овець в’язи (розм.) – шия, тильна частина шиї, шийні хребці габа (діал.) – хвиля  гателИти – жадібно їсти, пожирати герць – двобій, поєдинок гиря – (перен., діал., зневажл.) брита голова, голова взагалі; убога, нужденна людина ґандж, ґанджа (діал.) – вада, недолік ґевал – велика неповоротка, незграбна людина; (заст.) груба некультурна людина ґніт – стрічка, що використовується для горіння в гасовій лампі, свічці тощо ґорґоші (діал.) – плечі ґуральня (заст.) – спиртово-горілчаний завод; винокурня далебі (розм.) – справді, дійсно двірець (західноукр.) – вокзал десниця (заст.) – права рука дженджуристий (розм.) – який кокетує своєю зовнішністю та одягом; пустий, легковажний джереґеля – коса, складена вінком на голові джиґун (розм.) – залицяльник, спокусник; пустий, легковажний чоловік, той, хто любить пишно вдягатися дзвнка – бубна дзиґарі (заст.) – годинник допіру – нещодавно достоту – саме так, точно, якраз жир – трефа заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання захланний (діал.) – жадібний знічев’я – не маючи що робити зугарний (розм.) – управний, умілий; який може, здатний робити що-небудь кавалок (розм.) – шматок калабаня, ковбаня – глибока вибоїна, звичайно на дорозі, з водою, болотом; 2) глибоке місце, яма у водоймі карафа (карафка) – графин картатий – із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг і т. ін.) кІнва – 1) великий дерев’яний кухоль; 2) відро кльба (зах.) – приклд вогнепальної зброї (рушниці, карабіна і т. ін.) комиза – вередування, примха, каприз; вередун коц (розм.) – 1) грубе вовняне однотонне вкривало з начісками; (рідко) покривало на ліжко з якої-небудь тканини; 2) ворсовий пристрижений однобічний килим краля – дама (карт.) кріс (зах.) – рушниця кжіль – прядиво чи вовна, намотані на кужівку (частину прядки у вигляді кілка); (рідко) те саме, що кужівка лайдак (діал.) – 1)убога бездомна людина; 2)уживається як лайливе слово лАнець – 1) (лайл.) людина в лахмітті; 2) (множ.) старі речі хатнього вжитку; ганчірки; барахло ланіти (заст.) – щоки легіт – легкий приємний вітерець леґінь (зах.) – юнак, парубок листковий – який ділиться на окремі тонкі шари (про тісто), рос. „слоёный” літепло – тепла вода, теплінь лда – те, що приховує що-небудь від очей, заважає правильно розцінювати щось; (діал.) омана лутка – 1) бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк; 2) підвіконня митусем (лежати) (діал.) – урізнобіч, (рос.) „валетом”  муравель (діал.) – мураха  мурелі (діал.) – абрикоси навІдліг – розмахнувшись із силою, із розмахом навпрошки (розм.) – навпростець, прямо наглий – раптовий, несподіваний напашки – накинувши на плечі одяг, не всовуючи рук у рукава напірник, насипка – мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я для подушки або перини, спідня наволочка  натщесерце, натще – на порожній шлунок невістулька, невісточка – ромашка нехворощ – багаторічна трав'яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину; чорнобиль нижник (діал.) – валет нівроку – 1) нічого собі, як треба, більше ніж треба; непоганий; 2) для вираження побажання не принести горя своїми словами обрус (діал.) – скатертина оковита – міцна горілка високого ґатунку або те саме, що горілка осоння (діал.) – освітлене сонцем місце паламар – служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння, дячок перебендя (розм.) – вередлива, капризна людина; той, хто вміє весело, дотепно про щось розповісти печеня – запечене або смажене м’ясо поготв – тим більше, ти паче позрний – який насправді не існує, уявний помисливий – який від усього чекає небезпеки, неприємності; недовірливий, хворобливо підозріливий, рос. „мнительный” пошиванка, пошивка – наволочка (верхня) для подушки прцінь (діал.) – адже; усе-таки; принаймні; проте, однак притИчина (розм., заст.) – 1) перешкода, завада; 2) пригода; 3) причина путівець – дорога між селами, польова дорога рамена (заст.) – плечі рахманний – тихий, спокійний ремствувати – нарікати ринва – труба або жолоб для стікання води рінь, ринь – 1) грубий пісок, гравій, галька і т. ін.; 2) берег або дно річки з грубого піску, гравію, гальки і т. ін. робітня (заст.) – майстерня ружина (діал.) – рушниця рурка (зах.) – трубка, рулон світлина (західноукр.) – фотографія свічадо – дзеркало, підвісний свічник для багатьох свічок святенник – богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів; удавано-побожна, лицемірно-праведна людина серпанок – легка прозора тканина, схожа на дим паволока, яка обмежує видимість предметів, пелена стрій (розм.) – одяг, убрання талан – доля, щастя, удача тирса – 1) дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою; 2) трав'яниста степова рослина, ковила волосиста; насіння цієї рослини тривкий – міцний, сталий, що не піддається змінам туркіт – голуб особливої породи; своєрідні звуки, що їх видає голуб чи горлиця філіжанка – невелика чашка фіранка – шматок тканини або тюлю, яким запинають вікно, двері тощо, занавіска (заст.); невеличкі засклені дверцята у вікні для провітрювання харапудитися (розм.) – лякатися; злякано кидатися вбік (про коней, волів) цебер, цебро, цеберко – відро церата – рос. „клеёнка” цигикач, цигикало – горе-музикант, поганий музика черінь – 1) дно печі, місце для випікання хліба та варіння страв; площина, яка нагадує дно печі; 2) площина над склепінням печі, на якій сплять, сушать зерно і т. ін. чоловічок – те саме, що зіниця (ока) шабатура (діал.) – скринька, коробка шпиталь – госпіталь; (заст.) лікарня; (заст.) богадільня  штука (діал.) – мистецтво шуйця (заст.) – ліва рука ятка – 1)легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.); балаган. 2) накриття з хмизу, очерету, полотна тощо для захисту від сонця, дощу і т. ін.; повітка.