Про відьму

Відьма тому й називається відьмою, що про все відає — знає.

Колись, ще як були волхви-кудесники, відьма керувала погодою, вмілазакривати собою зорі й місяць, пасла корів-хмар, а коли починався грім іблискавка — доїла їх, і з небес падав дощ. Тоді вона могла ставативогняним клубком і навіть вогневим змієм у небі.

Старі люди пам'ятають, що колись один чоловік розказував. Пішов він наполювання, та раптом де не взявся сильний вітер і налетіли темні хмари.То він і встрелив у найчорнішу. З неї впала мертва гола жінка, а буря вразущухла.

Було те дуже давно. Сьогодні відьма хоч і вміє літати, та живе на землі.Бувають родимі, що походять з відьомського кодла. Вони маютьневеличкий, на два пальці, хвостик, на кшалт чортячого, який у снівисовується, а як вона проснеться — ховається. Згодом, коли відьмавідьмує, він обростає, як у собаки.

Очі у відьми чорні та глибокі, погляд негарний, на сонце праведне ніколине дивиться. Відьма може народитися тоді, коли вагітна жінка, готуючистраву на Святий вечір, з'їсть вуглинку з печі, яка необережно впала догорщика. В сім'ї, в якій народилися підряд сім дівчаток, одна з них станевідьмою, бо з малих літ вмітиме чаклувати. Відьом не слід плутати з ча-рівницями, бо ці роблять тільки добро і багато знають, але нікому нешкодять.

На відміну від родимих, які рідко шкодять людям, бувають відьми вчені.Це — жінки, які продають свою душу чортові, а тому дуже лихі та злі.Одна жінка стала такою в дивний спосіб: у ніч на святого Урая-Рая пішлана коров'ячий брід, набрала з того сліду в рот води та й пішла до хреста.Там зняла з себе одежу, розіслала її на хресті і вилізла на нього.

Учені відьми виходять вночі на двір у білих довгих сорочках з розпуще-ними по пояс косами. Вийшовши, закривають місяць хмарами, застеляютьними усе небо. Починається буря, а вони біжать тоді доїти чужих корів.Заганяють місяць у хлів, а там видоюють корів так, що з дійок разом змолоком дзюрчить кров. Така відьма, крім худоби, вміє здоювати собак,кішок, гадюк, ящірок, добувати з жаби сметану, а з роси — молоко. А щевони вміють насилати серед літа град або сніг. Одного разу відьма вкраланавіть веселку з неба. Інші можуть насилати на людей хвороби, даватидоручення різним гадам, щоб ті, наприклад, викрали дощ чи росу, яківідьми тримають потім в горщиках у вигляді жаби у себе в коморі, а томучерез них і стається на землі посуха. А ще відьми викрадають малих дітей,уміють псувати їх очима, наводити на них причину; насилають на людейхворобу і навіть смерть.

Найнебезпечнішими для подібної шкоди є ніч перед Різдвом молодогоБожича-Сонця, ніч перед Великоднем та ніч на Купала. Люди знають: колипадають з неба зорі — їх крадуть відьми та ховають у глечики, бо зорі —це душі людей, які жили праведним життям на землі.

У кожному селі є відьма, а в деяких їх може бути і не один десяток, некажучи вже про міста. Особливо гарні дівчата стають відьмами чичарівницями і зваблюють гарних парубків. А всі бридкі старі жінки можутьлегко стати відьмами.

У Купальську ніч відьми стають молодими та вродливими і злітаються нашабаш на Лису гору, що понад Дніпром нижче Києва. Верховодить тамними старий відьмак. Це — так само чоловік, який усе знає, але з лицябридкий, як і стара жінка, що стала відьмою.

Перед мандрівкою відьма роздягається догола, звертається з магічнимзамовлянням до хатнього порога, з-під якого вона добула глини, абивиготовити мазь, в яку додала різного зілля, зміїних голів та жаб'ячихлапок. Користується вона і відваром тирлич-зілля, яким натирається підпахвами. Прості дівчата теж знають магічність цього зілля, яке викликає доних любов. Вони ним і вмиваються, щоби скоріше вийти заміж.

Натершись чарівною маззю, відьма перекачується через стіл, сідає верхина помело, мітлу або на кочергу чи коромисло, хапає в руки мечик одтерлиці і вилітає через комин. Пурхне, як горобець, і летить на шабаш.

На тих ігрищах при світлі багаття відьми та й інша нечиста сила влашто-вують після ділової частини дикі оргії: п'ють, гуляють, витанцьовують,грають у війну, кидаючи одна в одну мечиками. Як тільки заспіває півень-почакун, відьми повертаються додому.

У Купальську ніч бог блискавки і грому Перун особливо обачний. Бо саметоді відьма найбільше мотається у пошуках цвіту папороті. Оволодівшичарівною квіткою, розрізує долоню і запихає її під шкіру; тоді вона моженакликати людям багато зла, бо пізнає мову тварин і рослин та заволодієще більшими чарами таємниць неба і землі. Особливо молодим треба бутиобачливими біля вогню. Попіл Купальського вогнища молсе завдативеликої шкоди, коли його вполює відьма. Водночас він може служитиоберегом від відьом, якщо його закопати під ворітьми огоролсі. Врешті,від злих чарівниць молена вберегтися різними засобами. Відьми дужебояться псів-ярчуків, собак з вовчими зубами. Але такого собаку нелегковиховати, бо він походить аж із дев'ятого покоління від дев'ятої суки.Відьом проганяють таколс плакуном верболистим та ще — кропивою чиконоплями. Щоб позбутися їх, на Святвечір обійстя обсипають маком.Відьма дуже любить мак і не матиме часу йти до хліва доїти худобу, бопочинає визбирувати його по мачинці.

Кажуть, що хто хоче побачити відьму, має дивитися через дірку в поліні, зякого випав сук. Різними є і способи, як її зловити. Скажімо: в те місце настіні, куди падає тінь від відьми, забивають цвяхи.

Відьми бояться знахарок, бо ті допомагають людям різним зіллям тазамовляннями, знають про їхнє минуле і майбутнє, аби тільки ті небрехали. Впізнати відьму можна ще й тоді, коли парубок одягне кашкет наголову дашком назад, на руках з пальців поробить дулі, одну руку засуне вкишеню, іншу — за пазуху. Коли проходити біля відьми, вона злиться і їїодразу можна впізнати. Відьма не тоне у воді, може обертатися кішкою,собакою, мишею, жабою — навіть неживими предметами.

Коли вона помирає, то цілий тиждень ніяк не може вмерти: реве бичачимголосом, блює кров'ю, вивалює язик, лупає очима і такий розноситьсясморід, що всі тікають з хати, а нести на кладовище її можна лише зтяжким трудом. Аби відьма не встала з могили, в місце, де знаходяться її груди, завжди забивають осиковий кілок.

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович

МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ