Свято Андрія, яке у нас святкують 13 грудня, напевно одне з моїх найулюбленіших свят часів дівування. Адже стільки всього цікавого відбувалось. Ворожіння, забава, багато сміху та галасу! Хоча, чесно кажучи, жодне з тих ворожінь в моєму житті не збулось, але спогадів залишилось на все життя. І скажу Вам, хоч св. Андрія вважається парубоцьким святом, заміжжя - це все таки не привід, щоб не зібратись з друзями і не повеселитись.
Свято має самобутній український характер з елементами вірувань з язичницьких часів. Адже випікалась калита, яка символізувала сонце, в обрядах використовувалась кочерга та попіл, які пов'язана з вогнем, який теж шанували не менше, ніж сонце.
Молодь збиралася на Андріївські вечорниці, як правило, за давньою традицією, у старшої незаміжньої жінки та розважалися в забаву з калитою.
Калиту пекли дівчата в день перед св. Андрія, місили по черзі, починаючи від найстаршої до наймолодшої. Випікали її досить твердою, щоб важко було кусати. Прикрашали маком та горіхами, які символізували добробут та щедро змащували медом, який символізував сонце.
Потім підвішували калиту на червоній стрічці або червоному жіночому паску, посеред хати або на кочерзі. Калиту тримає "пан Калитинський", якщо на кочерзі, або тримає за стрічку, на якій калита прив'язана, щоб смикати за неї, й це має бути якийсь веселий і жартівливий парубок. А далі по черзі підходять парубки кусати калиту, і їх тоді називають "паном Коцюбинським". "Пан Калитинський" запрошує "пана Коцюбинського" вкусити калиту. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання "пана Калитинського" - розсмішити "пана Коцюбинського", бо тоді не можна кусати калити, а навіть якщо не засміється парубок, все одно "пан Калитинський" смикає калиту так, щоб не можна було її вкусити. Смішили хлопців й дівчата. Тим кому не вдалось відкусити калиту, змащували сажею, дівчата або вибраний "писарчук", який тримав в руках сажу розведену водою. Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах. На закінчення гри калиту знімали й ділили між учасниками вечорниць.
Попри піст, який завжди був на свято Андрія, калита традиційно пісною не була. Адже вечорниці і так не схвалювались церквою. Як можна веселитись, танцювати і наймати музик в піст. Й боронь Боже, ворожити! Але побожний український народ робив виключення для цього свят і, як правило, інші страви які готувались для вечорниць, в тому числі вареники, були пісними. Усі спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних наслідків, як і пізніші спроби комуністичної влади. Хоч поступово Андріївські вечорниці втрачали магію та ритуальний характер, а все більше служили приводом зібратись усім разом та повеселитися.
Для калити:
- 370 грам пшеничного борошна
- 40 грам вершкового масла, кімнатної температури
- 1 яйце
- 170 мл молока
- 80 грам цукру
- 2 ст.л. меду
- Щіпка солі
- 1 ч.л. оцту
- 1 ч.л. соди
- 1 ч.л. меленої кориці
- 40 грам маку
- 40 грам волоських горіхів
- 70 грам родзинок
Крім того:
- Горіхи для прикрашання
- Мак для посипання
- Мед для змащування спеченої калити
- Рослинна олія для змащування дека
1) Духовку розігріти до 180 ᵒС.
2) Всі інгредієнти для калити помістити в чашу планетарного міксера або глибоку миску і добре вимішати тісто за допомогою міксера або дерев'яної ложки. (Якщо робити калиту ритуальну, тоді доцільно замішувати вручну і щоб кожна дівчина по черзі замішувала) Повинно вийти досить липке тісто.
4) Прикрасити калиту горіхами та маком.
Вставити до розігрітої духовки і пекти 25-35 хвилин (в залежності від товщини Вашого диску), поки калита зробиться золотиста і досить тверда.
5) Дістати калиту з духовки і перекласти на решітку для вистигання, а якщо такої немає, то залишити на деку. Змастити медом поки калита ще гаряча.
6) Після вистигання, ще раз змастити поверхню медом.
Калита готова! Далі можна підвішувати її на червоній стрічці або на червоному жіночому паску.
Веселої забави та гарних вечорниць!
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
