Сучасна популярна культура рясніє образами чорнооких фараонів та їхніх цариць. Чи були давні єгиптяни нестерпно марнославними – чи ми просто переносимо на них власні цінності? Досліджує арт-критик The Daily Telegraph Алістер Сук.
Роздивляючись нову виставку " За межами краси", яка проводиться доброчинним фондом Bulldog Trust у неоготичному палаці Two Temple Place у центрі Лондона, ви навряд чи уникнете думки про те, що давні єгиптяни були нестерпно марнославними і самозакоханими.
Серед 350 експонатів, зібраних з непримітних колекцій регіональних британських музеїв, найбільше представлені модні аксесуари і косметична продукція.
Давні єгиптяни і єгиптянки не жаліли зусиль, аби виглядати якнайкраще
Тут є витончені гребені та люстерка на довгих ручках, зроблені з мідного сплаву чи, рідше, з срібла. Є алевритові палітри у формі різних звірів, призначені для перетирання і змішування мінералів, таких як зелений малахіт і стибніт, з яких виготовлялася сурма для очей.
Є також банки і склянки з світлого кальциту, в яких, ймовірно, зберігалися косметичні засоби, мазі та парфуми. Нарешті, є пасмо людського волосся, яке дозволяє припустити, що давні єгиптяни користувалися шиньйонами і перуками.
І, звісно ж, тут є безліч вражаючих зразків єгипетських ювелірних виробів, включно з намистом, оздобленим карнеоловими підвісками у формі голівок маку; його знайшли загорнутим у рогожку в могилі малої дитини.
Коротко кажучи, давні єгиптяни і єгиптянки не шкодували зусиль, аби виглядати якнайкраще.
Навіть більше – це стосувалося не тільки життя, а й смерті. Погляньте на рівні та безтурботні обличчя з правильними рисами, на виразні очі з драматичними чорними контурами, як зазвичай малювали на посмертних масках мумій і на дерев’яних надгробках.
Це люстерко з мідного сплаву походить з ІІ тисячоліття до нашої ери; його ручка зроблена з каменю і виточена у формі стебла папірусу
Втім, давньоєгипетська любов до косметики і прикрас є загадкою для сучасних археологів.
З одного боку, можливо, що давні єгиптяни справді надмірно захоплювались усім поверховим і зовнішнім, як і ми сьогодні. Можливо, вони навіть заклали уявлення про красу, властиве нам донині.
З іншого ж боку, є ризик, що ми проектуємо свої нарцисичні цінності на принципово інакшу культуру. Чи може бути, що косметичні артефакти Стародавнього Єгипту були важливі для своїх власників і з інших причин, окрім простого бажання бути привабливим?
Саме так зараз думають багато археологів. Наприклад, згадаймо насурмлені очі давніх єгиптян – натхнення для сучасної техніки макіяжу "смоукі айз". Нещодавні наукові дослідження показують, що токсичний свинцюватий мінерал в основі сурми, напевно, мав антибактеріальні властивості, коли змішувався з вологою з очей.
До того ж, густий макіяж очей частково відбивав сліпуче сонячне світло. Інакше кажучи, існували прості, практичні причини, чому давні єгиптяни і єгиптянки фарбували очі.
Те ж саме можна сказати і про інші "модні традиції". Перуки стримували поширення вошей. Ювелірні вироби мали потужний символічний та релігійний зміст.
Обличчя з розписних саркофагів мають густо насурмлені очі – але макіяж давніх єгиптян мав не лише естетичну, а й практичну функцію
На виставці "За межами краси" експонується статуетка з вогнетривкої глини, знайдена на розкопках у місті Абідоса у Верхньому Єгипті, – танцівниця, що виконує еротичний танець. Вона прикрашена насічками, які символізують татуювання. Звісно, татуювання у Стародавньому Єгипті мало декоративну функцію.
Втім, можливо, що у цих візерунках бачили і захисний засіб. Є дані про те, що в епоху Нового царства танцівниці та повії наносили на стегна татуювання карликового божества Беса, що мав зберегти їх від зла, зокрема від венеричних захворювань.
Танцівниці та повії наносили на стегна татуювання, щоб захиститись від венеричних захворювань
"Чим більше я намагаюся зрозуміти, що вважали "красою" самі єгиптяни, тим більше заплутуюсь, – каже єгиптолог Джойс Тілдеслі. – Схоже, що у всього було подвійне призначення. Коли ми говоримо про Стародавній Єгипет, я не впевнена, що "краса" – це правильний термін".
Ще більше ускладнюють справу разючі винятки до загального правила, згідно з яким найшляхетніші давні єгиптяни зображались стереотипно "прекрасними".
Згадаймо скульптурні зображення фараона Середнього царства Сенусерта ІІІ. Хоча його оголений торс атлетичний і молодий, – тобто ідеалізований, за традицією, – його обличчя виснажене турботами і прорізане зморшками. Крім того, у нього комічно великі вуха, принаймні як на сучасний смак – навряд чи вони відповідають ідеалу чоловічої краси.
У цих косметичних баночках зберігалася сурма, якою єгиптяни підводили очі – можливо, щоб у них потрапляло менше сонячного світла
Втім, давнім єгиптянам це навряд чи видавалося смішним. "У Стародавньому царстві царі були богами, – пояснює пані Тілдеслі, яка займає посаду доцента в Манчестерському університеті. – Але в епоху Середнього царства царі [такі як Сенусерт] уже розуміли, що справи можуть іти кепсько, тому їхні обличчя дещо схвильовані".
"Великі вуха говорять про те, що цей цар прислухався до свого народу, – додає вона. – Було б неправильно сприймати цю скульптуру буквально і вважати, що саме так він і виглядав".
Чому ж тоді ми вперто пов’язуємо давній Єгипет з красою та блиском? "Єгипетська цивілізація все одно здається нам дуже привабливою", – погоджується пані Тілдеслі, яка вважає, що це спадок двох славетних єгипетських цариць: Клеопатри та Нефертіті.
У Клеопатри був великий ніс, випнуте підборіддя і зморшки Джойс Тілдеслі, вчена-єгиптолог
Клеопатра вважалася взірцем краси ще з античних часів, після завоювання Єгипту римлянами. А у 1912 році було знайдено знамените розмальоване погруддя Нефертіті, що нині зберігається в Берлінському єгипетському музеї і яке вивело маловідому дружину фараона Ехнатона на місце "пін-ап моделі" стародавнього світу.
Втім, пані Тілдеслі, яка написала біографію Клеопатри і зараз збирає матеріал для книжки про Нефертіті, бачить певну іронію в тому, що ці дві єгипетські цариці і сьогодні сприймаються як секс-символи. По-перше, пояснює вона, "Клеопатра дала нам уявлення, що усі давні єгиптянки були прекрасні, але нам насправді дуже мало відомо про її зовнішність".
Уявлення про красу давніх єгиптян пов’язане переважно з образом Клеопатри, чиї чари заворожили Цезаря – Елізабет Тейлор не стала руйнувати це уявлення
На монетах з її зображенням, розповідає пані Тілдеслі, "у Клеопатри великий ніс, випнуте підборіддя і зморшки – не те, що більшість людей назвала б ознаками краси. Можна заперечити, що це був свідомий імідж для монет, де вона хотіла видаватися суворою і не особливо жіночною. Але навіть Плутарх – який теж ніколи не бачив її вживу – пише, що її краса була у жвавості та у голосі, а не в рисах обличчя. Тим не менше, ми собі затямили, що вона красуня, схожа не Елізабет Тейлор. Гадаю, на нас більше вплинули наші уявлення про Клеопатру, аніж вона сама".
Що ж до Нефертіті, пані Тілдеслі пояснює, що її погруддя не типове для давньоєгипетського мистецтва: "Це дуже незвичайна статуя. Вона вкрита шаром гіпсової штукатурки і яскраво розмальована – інші мистецькі вироби, що до нас дійшли, більш стереотипні і не так детально передають характер персонажа".
Крім того, слава цього погруддя сильно пов’язана з тим періодом часу, коли його вперше було виставлено у Берліні. У 1923 році "єгиптоманія" витала у повітрі – адже роком раніше було знайдено гробницю Тутанхамона; до того ж, загострені, майже геометричні риси обличчя Нефертіті були співзвучними до тогочасного смаку. "Вона виглядала дуже сучасно, у дусі ар-деко, – каже пані Тілдеслі. – Тому вона усім сподобалась. Важко знайти людину, яка б не вважала Нефертіті красивою".
Погруддя Нефертіті знайшли у 1912 р., і цариця миттєво стала секс-символом стародавнього світу
Ще одна причина того, що цариця швидко стала зіркою, – поширення впливу засобів масової інформації у 1920-ті рр. "На сотню років раніше, без кіно і майже без газет, цього б не сталося, – додає пані Тілдеслі. – Нефертіті відправилась би в музей без усіх цих захоплених вигуків".
Вона робить паузу. "Можливо, той факт, що її виставили у Берліні і назвали грандіозною знахідкою, вплинув і на наше сприйняття. Врешті-решт, як відомо, краса народжується в очах того, хто дивиться".
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
