7 квітня — церковне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці

7 квітня Православна Церква відзначає велике Дванадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Це свято — день спогаду і прославлення сповіщення Діві Марії таємниці втілення Бога через неї Архангелом Гавриїлом. Саме цього дня людство в особі Діви Марії дізналося від Архангела Гавриїла про народження в світ Спасителя. Натомість Бог через Свого посланця отримав благу звістку від Діви Марії про те, що вона з радістю і смиренням приймає це Боже Благословення.

Це свято було встановлене в глибокій древності – про нього достовірно відомо вже з ІІІ століття, але в різних християн звалося воно по-різному: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок Спасіння. І лише від VII століття і на Сході, і на Заході його почали називати Благовіщенням Пресвятої Богородиці.

Ось як про цю подію розповідає нам Євангеліє:

Згідно до біблейських текстів , Марії випав жереб виткати нову пурпурову завісу для Єрусалимського храму. Вона до колодязя по воду , де і почула голос , який сповістив її про благословення . Вона оглянулась і нікого поруч не побачила. Злякавшись , Марія побігла до будинку , де взялася за роботу . Працюючи над тканиною , вона побачила біля себе ангела.

«Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви: Марія.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.

Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?

І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.

Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?

Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.

Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.

Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел».

Євангеліє від Луки, 1:26-37

Після того, як ангел сповістив її про божественне зачаття майбутнього Спасителя Марія закінчила роботу і віднесла шерсть в храм первосвященика . Він сказав їй, що Господь звеличив її ім’я і благословив Діву Марію.

Світла радість цього свята знайшла віддзеркалення і в блакитних та білих шатах священиків під час богослужіння, і в уставі, який цього дня послаблює піст та дозволяє під час трапези вживати рибу і вино.

Богослужіння свята Благовіщення сповнене урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів повторюється добре знане нам привітання Архангела: «Радуйся!»

Головні мотиви цієї святої і неземної радості — це втілення Сина Божого, вшанування материнства і жіноцтва в особі Пречистої Діви Марії, це початок Спасіння роду людського. Так , праведність Марії зрівноважила непослух першої земної жінки — Єви. Багато священнослужителів згодні з виведеною формулою, за якою через Єву до людства прийшла смерть , а через Марію — життя. Також ряд церковних авторів вважають, що Архангел прибув з благою звісткою до Пречистої Діви в ту ж дату , до якої відбулося створення світу .

Народні прикмети

Народні прикмети говорять про те, що мало нічого не робити в Благовіщення. Необхідно ще запам’ятати, в який день тижня воно було і протягом всього року не починати нічого нового в такий день. Також, ні в якому разі не можна нічого і нікому позичати в це свято, інакше дім ваш стане бідним. Будь-які справи на Благовіщення приведуть до невдачі.

Головним ритуалом в багатьох сім’ях стало придбання «Благовіщенських» просфор. Їх не тільки їли, але клали на сівалки (вважалося, що це збільшить урожай), крихти змішували з насінням, додавали в корм худобі. Також їх перетирали і «пригощали» крихтами бджіл, щоб добре роїлися.

Через піст на Благовіщення в гості ходити не належало. Відзначали свято у вузькому сімейному колі. До обіду подавали кілька рибних страв і червоне вино. Також господині пекли солодкі пісні пироги і особливе печиво — «галепі», — якому надавали форму плуга, борони, серпа або лапок лелеки. Цими коржиками зустрічали з вирiю лелек, які приносили весну. Побачивши в небі птахів, люди з радістю кричали: «Буську, буську! На тобi галепу, а менi дай жита копу!»

Дівчата на Благовіщення перший раз водили весняний хоровод — «кривий танець». Цей танець — символ вічності і, на думку багатьох етнографів, є найдавнішою веснянкою. Виконувати його належало так. Вийшовши на луг, подружки вибирали одну з дівчат — Лелю, прикрашали її зеленню, вплітали у волосся весняні квіти. Потім у землю вставляли три дерев’яних кілочка таким чином, щоб вони утворили трикутник. Дівчата бралися за руки, і Леля вела їх між кілочками. Вважалося, що в такому танці людина намагається пізнати сенс життя і таємницю смерті.

До речі, в деяких регіонах України, наприклад в Поліссі, співати веснянки до Благовіщення заборонялося, оскільки це могло перешкодити пробудженню рослин. «До Благовiщення як заспiвають, корiнь не оживе, — говорили на Житомирщині, — на голий лiс (поки на деревах не з’являться перші листочки. — Авт.) не спiвають». Втім, і спізнюватися з веснянками не радили, адже там, де звучать ці пісні, «град не поб’є посiвiв, дiвчата будуть швидше виходити замiж, вироста хороший льон».

А 8 квітня віруючі відзначатимуть Собор архангела Гавриїла. У народі архангела вважали не тільки благовісником, але і володаря блискавок. За легендою, блискавка з’являється в небі в той момент, коли архангел розриває хмари, щоб відшукати чортів, що в них ховаються. А грім гримить, якщо Гавриїл стріляє в нечисть з небесної гармати. Люди намагалися всіляко задобрити благовісника, попросити у нього захисту, щоб під час грози він вберіг від вогню їх будинки і посіви.

Саме з цього дня починалися польові роботи. Спочатку селяни йшли до церкви, щоб освятити зерно. Причому на службу приходили в ошатних сорочках, в яких останній раз були на причасті. Потім вдома змішували освячене зерно з посівним, зав’язували в новий рушничок хліб, і вирушали на ниву. Сіяти належало натщесерце, щоб хлiб вродив, і обов’язково з молитвою, щоб чиста нива була. Вважалося, що за тим, хто, працюючи в полі, лається, слідом ходить нечистий і бур’ян сіє.