Волинський майстер перевершив самого Фаберже

Ювелірна майстерність Фаберже покорила світ. Особливо знамениті його пасхальні яйця, створені із золота й дорогоцінного каміння для царського роду Романових. Майстер Анатолій Бойко з Володимира-Волинського кинув виклик цим шедеврам та здійснив неймовірне: інкрустував металом і коштовностями… натуральну яєчну шкаралупу! Ніхто у світі досі на таке навіть не зважувався.

Опанував 17 технік мистецтва

Анатолія Бойка називають українським Фаберже. Хоч фактично він уже перевершив іменитого майстра, який працював з кам’яною чи дерев’яною основою. Бо «кувати» метал на твердому матеріалі – то одне. А інкрустувати крихку натуральну шкаралупу, яка будь-якої миті може розсипатися у дріб’язок?

– До писанки я дійшов після сорока років, – розповідає майстер. – Хоча виріс у творчій родині (родом з Тернопільщини, а на Волинь поїхав за дружиною, – авт.), є дипломованим різьбярем.

Після армії, де чоловік отримав складне поранення, одна за одною опанував аж 17 різноманітних технік. Навчився працювати з нитками та склом, металом та камінням, олівцем, фарбами, порцеляною.

– В Інтернеті побачив «різблене» страусине яйце – різьбу по яєчній шкаралупі. Мене це так захопило. Думаю, я ж ріжу по кості, дереву, каменю, невже по шкаралупі не зможу? Дістав стоматологічні бури і почав пробувати. Вийшло. А наловчився різати – мені стало неінтересно. Дивлюсь, в Інтернеті такого вже море є, захотілося створити щось оригінальне. І ось один з колекціонерів похвастався мені копією яйця Фаберже. Так і з’явилася ідея кувати металом по шкаралупі.

Науковці ламають голови над роботами

Усіх секретів майстер не видає, адже то авторська розробка. Розповідає, що яйце готує, як для традиційної писанки – видуває та сушить. Кожну деталь виковує окремо за формою яйця і клеїть смолами своєї розробки.

– Який камінь вставити, для мене різниці немає по складності, – зізнається майстер. – Є різниця в ціні.

Замовлень на діаманти не було. Але в колекції є агати, бірюза, малахіт, бурштин, обсидіан, яшма… Металеві деталі мають ідеально лягти як на камінь, так і на шкаралупу. Найменший неправильний дотик – роботі кінець. Від початку до фінішу проходить від кількох днів до двох місяців, залежно від складності задумки.

Як можна з яйця зробити тендітне мереживо, та ще й обрамлене у метал й оздоблене камінням? Незбагненно. А в колекції майстра – кілька десятків таких робіт. Це шедеври «еліт-класу». Від дивовижної краси очей не відірвати. Але не встигаєш намилуватись одними, як майстер показує ще унікальніші. Скажімо, яйце у яйці. Ніде не видно й сліду «склейки». Серед таких незвичайних експонатів й бурштинова низка всередині мережаного яйця – річ, народжена у єдиному екземплярі, всі інші спроби закінчилися фіаско. Має Анатолій Бойко й гусяче яйце-світильник з Тризубом, де узор створений з 6900 отворів! Не лише майстри – науковці ламають голову: як таке можна витворити?

Шкаралупу «нарізає» у спіраль  

І я під враженням не можу відвести очей. У колекції є різьблене й інкрустоване яйце ему, світильники зі страусиних яєць, шкатулки з гусячих, курячі «яйця із секретом», які піднімаються та опускаються, ховаючи всередині обручки, надзвичайно ніжні перепелині експонати. На окремій поличці – портрети відомих людей, виконані у техніці «дряпанка». А які гарні яйця, викладені з бурштинової крихти і відполіровані! Здається, що вони витесані із суцільного каменя, а насправді всередині порожня яєчна шкаралупа.

– Півроку тому винайшов ще одну унікальну техніку – витягування яєчної шкаралупи. Скажімо, було гусяче яйце висотою вісім сантиметрів – стає… 18. Мій рекорд: з дев’яти вдалося витягнути аж 24! – радіє Анатолій.

Показує те диво – очам не вірю. Яйце «нарізане» у вигляді суцільної спіралі. Як можна було збільшити її довжину – загадка, яку розкривати автор не бажає. Такими яєчними спіралями прикрасив композицію «Дерево життя», ще й зробив з неї музичну шкатулку. Натиснеш кнопочку – почуєш знамениту мелодію з «До Елізи» Бетховена. Ідей в українського Фаберже безліч. Його унікальні роботи є у колекціонерів Англії, Канади, Іспанії, Польщі, Америки, Японії. Досягнення Анатолія Бойка зафіксоване в українській Книзі рекордів. Його можна було б сміливо вписати й у Книгу Гіннеса. Але це – комерційний проект, ціна питання 10 тисяч доларів. Якщо знайдеться благодійник й профінансує запис у світовому реєстрі прізвища волинського самородка, і його ім’я буде вписане поряд.

Наталія КРАВЧУК