— Як ще ходив Ісус Христос по землі, йшов він з Русалиму. І не було йому де спати, і ліг він на голій землі, — розповідає народну легенду 61-річний Олександр Лунько з селища Глеваха Васильківського району на Київщині. — То один дядько нарвав татарського зілля та постелив йому. Як уранці повставали люди, бачать — аж у кожній хаті позастелено зіллям. Відтоді й по сьогоднішній день на Трійцю застеляють пахучим зіллям у кожній хаті. gazeta.ua
На 50-й день після Воскресіння Ісуса Христа православні й греко-католики святкують П'ятидесятницю або День Пресвятої Трійці. Цьогоріч він припадає на 19 червня. За євангельськими переказами, цього дня на святих апостолів зійшов Пресвятий Дух. У неділю віруючі прославляють Пресвяту Трійцю. Понеділок називається Духів день або Зелений понеділок. Увесь тиждень — Зелені святки, Троєшний, Клечальний або Русальний.
До Зелених свят готувалися заздалегідь. На Чернігівщині ще з четверга уникали роботи в полі й на городі.
— Кажуть на нього "кривий четвер", — ділиться досвідом 75-річна Любов Коваленко з села Смяч Сновського (колишнього Щорського. — ГПУ)району на Чернігівщині. — Бо шо у цєй дєнь нє посєєш, воно кривим уродитсє й виростє. То нічого нє можна сєять, садіть.
На Гуцульщині в п'ятницю перед Трійцею утримувалися від будь-якого діла. Не рубали, не шили, не пряли, не прали, не мели хати — "аби не порошити порохами померші душі, аби їх не ляпати болотом". Вірили, що від цього дня і до початку Петрівського посту душі померлих відвідують рідних. Перебувають у гілках зелені, зрубаних берізках, встановлених біля воріт і перед дверима хати.
— А в суботу в нас і сягодня роблять тольки до обєда, — каже Любов Коваленко. — А послє обєда прибірають у хаті, як на вєлікій празнік. У нас іще й храм, дак з'їжжається уся родня.
У суботу зранку чоловіки йшли в ліс рубати клечання — гілки клена, берези, липи. Жінки збирали пахуче зілля: татарник, м'яту, любисток, полин. Хату знадвору і всередині білили. Призьбу, комин, припічок підводили червоною охрою. Ікони й вікна прикрашали новими рушниками.
— Клечальну суботу в нас називають Підтрійцею, — говорить Олександр Лунько. — Рубать клечання треба босим, щоб дерево не всохло. Берізки молоденькі зрубують і вкопують біля порога хати. А осику вивішують на вікнах, дверях і воротях, хліві й клуні. На ній повісився Іуда, тому дуже її бояться відьми.
Квіти й пахучі трави затикають за іконами, портретами, фотографіями рідних. На вікна кладуть часник і полин. Своїм гострим запахом вони відганяють ворожі людські сили, що особливо проявляються протягом Троїцького тижня.
Колись зеленою гілкою квітчали навіть воза — якщо доводилося в ці дні кудись їхати. До 1917 року на Трійцю вбирали в клечання всі вагони на залізницях.
— Бо це — теж хатка, хоч і тимчасова, — пояснювали.
У неділю букети з гілочок, квітів і трав освячують у церкві. Їх використовують як надійний захист від відьом, заздрісних людей з урочливими очима. Відваром із освяченої троїцької зелені миють голову від мігрені. Полощуть запалене горло, при болях у шлунку п'ють напар.
Через тиждень частину клечання прибирають й застрикують у городі чи полі — від шкідників.
— Усю зелень із хати не викідалі ніколі, оставлялі, — розповідає 74-річна Галина Решетнік із села Смяч. — Кажуть, що она од грому. Год стоїть. А як лістя пообсипається, дак у падушечку пакойніку кладуть.
Автор: Олена Чебанюк
На фото Любов Коваленко з села Смяч Сновського (колишнього Щорського. — ГПУ) району Чернігівської області прикрашає хату троїцькою зеленню, червень 2015 року