Андрій Рева: Дві задачі – стримувати тарифи й підвищувати соціальні стандарти – однозначного вирішення не мають

Тема субсидій - одна з тих, що потребують перманентного процесу акцентування уваги. Адже потрапивши в топові теми декотрих політиків,  обговорюється вона інколи довільно й  не завжди під об’єктивним кутом можливості  розв’язання  проблеми. А між тим, гостро   зачіпає  найболючіші  точки побуту громадян.

У цій проекції вирують  суто емоційні закиди. Скажімо, чому держава не може забезпечити громадян роботою та гідними пенсіями, аби людина  мала пристойний заробіток і могла самотужки  сплачувати вартість комунальних послуг. 

„Це все наслідок соціально-економічної політики, що проводилась усі 25 років, -  пояснює Міністр соціальної політики Андрій Рева. – Не в останні ж три місяці в нас стали низькі зарплати й пенсії. Не в останні ж три місяці, які працює Уряд, у нас не достатня кількість робочих місць. Це все наслідок тієї популістської політики, коли замість того, щоб боротись  із бідністю, боролись із тарифами”.

Чи можна стверджувати, що  державна дотація – це завжди чийсь великий бізнес? На думку Андрія Реви, це не зовсім так. Адже в нас раніше не було такої великої кількості субсидіянтів. До початку підвищення тарифів, два роки тому, адресну допомогу від держави  на оплату житлово-комунальних послуг отримували  приблизно 1 мільйон 700 тисяч сімей, котрі користувались субсидією. Зараз нею користуються 5,5 мільйонадомогосподарств  і, як уже зазначалось,  на цей опалювальний сезон прогнозується близько 9 мільйонів отримувачів субсидій. Тобто, загалом дві третини співвітчизників не спроможні оплачувати тарифи самотужки.  Нагадаємо ще декілька цифр. У 2014 році, коли тарифи на газ були регульованими, держава, фактично, дотувала всі 15 млн. домогосподарств, витрачаючи  на пряму підтримку „Нафтогазу”  114 мільярдів гривень.

„Скільки коштів мало залишитись для підвищення соціальних стандартів? – ставить риторичне запитання Андрій Рева. -  Нуль цілих нуль десятих. Тому тарифи не росли, але не росли й зарплати та пенсії. Два роки. Так от, якщо ми далі будемо боротися з тарифами,  а не  з бідністю, то вона буде ще більшою і гнітючішою. Тому, якщо ми говоримо про зміну соціально-економічної політики, ми повинні розуміти: треба зробити так, як це зробили в Польщі та Словаччині. Там відпустили тариф, він піднявся, але він не може піднятись вище певної межі. А всі зусилля направили на боротьбу з бідністю. І коли нам пропонують забути про бідність  і почати боротись із тарифом, то я хочу вкотре нагадати. У сьогоднішніх цінах на дотацію „Нафтогазу”  необхідно буде 200 мільярдів гривен. На субсидії ми направляємо 40 мільярдів.  Значить, потрібно  в бюджеті знайти 160  млрд. грн., щоб радіти тому рівню тарифів, що буде відповідати рівню нашої бідності. І якби не було теми тарифів, бідність залишається. Дві задачі – стримувати тарифи та підвищувати соціальні стандарти – одночасного рішення не мають, -  переконаний Андрій Рева. – А тому Уряд змушений прийняти чітке політичне рішення: або ми займаємось тим, що  опускаємо тарифи до рівня бідності, або ми їх відпускаємо і  поступово піднімаємо рівень життя громадян до європейського”.