загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

110 років тому народилася Олена Теліга

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

21 липня 1906 року у Московській губернії народилася Олена Теліга (Олена Шовгеніва ). Її зброєю стало слово. Своє життя вона присвятила служінню народові й мові, які були рідними для неї лише на половину. Народжена в Підмосков'ї Олена Теліга готова була життя віддати за Україну і її незалежність.

Знана українська поетеса та діячка ОУН народилася 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній україно-білоруській родині. Коли Олені Шовгенівій було п'ять років родина переїхала до Петербурга, а з 1918 року вони мешкали у Києві.

Майбутня поетеса вчилася в Жіночій гімназії Олександри Дучинської. Вона вивчала українську, російську, французьку та німецьку мови.

У 1920 році батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині.

Чи знаєте ви, що:

Олена Теліга росла в  російськомовній родині. Батьки запрошували гувернанток навчати дітей іноземних мов, на рідну ж звертали мало уваги. Зрозуміло, що Олена, яка своє дитинство провела у Росії, і почувалася «петербурзькою панночкою» до певного часу.

Приїхавши з сім’єю до Праги, Олена отримала запрошення на бал, який влаштовував осередок російських монархістів. Молода і чарівна, в гарній сукні, дівчина пила вино, танцювала з кавалерами, насолоджувалася прекрасним вечором. Але в ході однієї з розмов її російські друзі почали насміхатися з української мови, а наприкінці і взагалі назвали її: «собачим языком».

Запальна Олена, яка не переносила хамів і не вміла миритися з несправедливістю, в один момент з ніжної панночки перетворилася у рішучу дівчину. Вона поставила язикатих кавалерів на місце і зареклася спілкуватися з такими хамами.

Відтоді, як писала сама Олена і як згадують її сучасники, вона вивчила українську і говорила лише цією мовою.

Ще цікавий факт. Теліга мала дивовижну здатність зачаровувати чоловіків — навіть не тим, що спокушала, а лиш самим фактом своєї появи. Перед війною емігрантський журнал у Польщі подав шарж на неї, з підписом: ”А за мною молодою ходять хлопці чередою!”. Вона сердилась — не за ”череду хлопців”, а за те, що їй намалювали кривого капелюшка, бо вона носила капелюшок прямо, як справжня варшав’янка!

Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині.

Саме в Чехії Олена спочатку отримує атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона познайомилась зі своїм чоловіком Михайлом Телігою.

Саме в Чехії відбулося її становлення як поетки та літературознавиці. Від початку Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі, ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати.
Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре та манекенницею. Втім, потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів. Бажання повернутися до Києва все-таки перемогло. До міста юності вона вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями.

У грудні 1939 сімя Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН).

У 1941 році в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією"Українського слова" Івана Рогача. Вона видає тижневик літератури і мистецтва "Літаври".

Після арешту редакції "Українського слова" Теліга не брала до уваги постанов німецької влади. 7 лютого 1942 року почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Письменниця розуміла, що може бути розстріляною, а разом з і її чоловік Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею.
У київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На ґестапівському мурі вона залишила свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга". 22 лютого 1942 року українську письменницю розстріляли в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

ЗАСУЖДЕНИМ
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п'ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі —
А тепер наші душі і топчуть, і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.
А тепер в кожній серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І, мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

 

Джерело:
До списку новин