Дерев'яну гребінку і ликовий кошик зберігає в себе 80-річна Антоніна Полюхович із села Вовчиці Зарічненського району на Рівненщині. Збирала нею чорниці з 13 років. Останні 10 років не ходить у ліс через слабке здоров'я. Віддала приладдя у Зарічненський районний краєзнавчий музей. gazeta.ua
- На Поліссі чорниці називають ягодами. Дерев'яні гребінки для них робив тільки один майстер у нашому селі. Вирізьбив із листяних порід дерева основу. Кожен зубчик прорізав окремо і держак прибивав гвіздком, - розповідає Антоніна Григорівна. - Зараз гребінки роблять із дротяними зубцями, бачила і пластмасові. Такі більше шкодять чорничним кущам, ніж дерев'яні. А ликові кошики з кори берези вміли плести всі чоловіки. Такий служив років 10, доки не розсипався.
Початок сезону - в середині червня. Тоді чорниці збирали тільки вручну, бо на кущі було ще багато зелених. А на початку липня - гребінкою.
- Нею наче розчісуєш кущики знизу догори. Ягоди на зубчиках лишаються, а листочки - на гілочці. За день із гребінкою назбирували 30-40 кілограмів, - продовжує Антоніна Григорівна. - Чорниці для поліщуків - ласощі, ліки і заробіток. Їх сушили на зиму, варили варення, продавали. Йшли збирати цілим сімейством. Матері брали з собою навіть грудних дітей. Чоловіки в'язали на плечі ликові коші на довгому мотузку, жінки чіпляли на пояс глиняні горщики чи скляні банки. Потім то все у великі коші зсипали. Перші дев'ять ягодок треба було з'їсти примовляючи: "Перша ягодинка - щоб не болів живіт і спинка". Також треба було дати всім діткам і так само казати.
Автор: текст і фото: Ольга ШВЕД
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
