Пільговий проїзд у транспорті – тема давня, наболіла і в наших реаліях тісно переплетена не лише з законом, а й з мораллю. Зіткнувшись із відмовою водіїв перевозити безкоштовно, пільговики реагують по-різному: хто лається, хто з гордості чи відчаю перестає їздити, а хто шукає законного захисту. На жаль, останніх ентузіастів мало, але вони є прикладом цивілізованого підходу до захисту своїх прав. Жителька Новоайдару Луганської області – одна з таких.
Ганна Степанівна* - пенсіонерка, свого часу отримала статус «дитина війни» і відповідне посвідчення. Жінка переконана, що має законне право на безкоштовний проїзд міжміським транспортом. На відміну від водія рейсового автобусу, який категорично відмовився везти пенсіонерку задарма: мовляв, або гроші – або геть із салону. Ганна Степанівна якраз їхала до сусіднього села – навідатися на могилку покійного чоловіка. З собою взяла і посвідчення, де було зазначено статус «дитина війни», повідомила про це маршрутника, перед'явила документ. Але до всіх цих аргументів водію було байдуже. Про всі подробиці своєї невдалої поїздки жінка розповіла згодом у Новоайдарському Центрі правової інформації та консультацій при ЛОО «Суспільна служба правової допомоги», куди звернулася за порадою.
- Агресивна позиція водія автобуса та невдоволення пасажирів, спричинене затримкою відправлення, змусили пенсіонерку залишити автобус, - коментує юристка ЦПІКу Тетяна Ганшина.
Правниця проаналізувала усі пільги, передбачені для громадян України із соціальним статусом «дитина війни» Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Так, у статті 5-йвідповідного закону йдеться, що діти війни мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (трамваями, тролейбусами, автобусами, поїздами метрополітену), автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання.
Водночас безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян є порушенням чинного законодавства і тягне за собою адміністративну відповідальність накладанням штрафу на перевізників.
Наступним кроком юристки став лист до керівника автостанції, якому підпорядковується водій, що видворив пенсіонерку з салону. У зверненні все інтелігентно і зрозуміло тлумачилося, а також вимагалося письмове пояснення дій водія.
- Ми підготували скаргу на ім'я директора автостанції, в якій наголосили на необхідності надання пояснень по суті невиконання водіями та працівниками автостанції норм чинного законодавства України в частині забезпечення реалізації громадянами наданих їм законом пільг, - говорить Тетяна Ганьшина.
Вже невдовзі Ганна Степанівна отримала відповідь від директора автостанції із вибаченнями та обіцянкою в подальшому забезпечувати їй пільговий проїзд безперешкодно.
Цей нібито і типовий випадок по-перше доводить, що свої права можна і потрібно відстоювати. Безоплатна правова допомога у цьому – дієвий інструмент. По-друге, вкотре переконує, що вимога письмової відповіді від порушників закону – сильна річ. А у багатьох випадках навіть магічна: допомагає домогтися результату, і як побічний ефект - робить грубіянів якщо не привітними, то хоча б нейтрально чемними.
І ще одна порада: за необхідності про інші пільги «дітям війни» можна прочитати у зрозумілій та докладній консультації на сайті Міністерства соціальної політики України.
P.S. Центри правової інформації та консультацій створені та працюють за підтримки програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження» в межах «Правової допомоги малозабезпеченим і вразливим групам громадян». Детальніше про діяльність мережі Центрів, засади та принципи роботи читайте на сайті «Правовий Простір».
Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
