Парламент прийняв законопроект "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли”.
Про основні зміни, які вносить цей закон, розповів Сергій Біленко, член ради асоціації "Земельна спілка України", та Андрій Мартин, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України.
- Що таке відумерла спадщина та чи багато таких земель у нас?
С. Біленко: - Відумерла спадщина - це майно, зокрема й земельні ділянки, яке належало особі, що померла й не залишила спадкоємців.
А. Мартин: - За попередніми оцінками, приблизно 1,5 мільйона земельних ділянок зі 30,8 млн. га, які виділялися як земельні частки (паї), сьогодні де-факто можуть бути нічийними.
- Чому?
- Є багато випадків, коли спадкоємці просто відмовлялися від прийняття спадщини на селі тому, що треба було дорого заплатити за оцінку такого майна. Вони вважали, що майно на селі особливої цінності не має і часто в установлений законом строк не подавали заяви про прийняття спадщини. А якщо немає спадкоємців, то, за діючим Цивільним кодексом, ділянка й все інше майно померлої особи мають перейти у власність тієї територіальної громади, де вона востаннє проживала.
Варто сказати, що процедура визнання відумерлої спадщини досі залишається досить складною. Часто органи місцевого самоврядування, на території якого проживала померла особа, взагалі не знають, хто живе на їхній території і кому земля належить. Паї видавалися наприкінці 90-х років, тому в нинішніх електронних базах може не бути взагалі ніяких відомостей про них. Як результат - багато земельних та присадибних ділянок "висять" у повітрі. Власник помер, спадкоємців нема, а громада не знає, може чи ні вона подавати позов до суду про визнання цієї спадщини відумерлою і забрати її у власність. Знову ж таки, багато сільських територіальних громад інколи не мають грошей, щоб заплатити всі ці витрати, юридичний супровід та оформити майно в комунальну власність. І навіть, якщо вони його оформляють, то дуже часто не знають, як цією власністю розпорядитися.
- Що вирішує цей закон?
- Головна мета - це спростити переоформлення відумерлої спадщини в комунальну власність. Однією із найважливіших проблем, яку вирішує цей законопроект, є введення норми, що відумерла спадщина буде переходити у власність тієї териоріальної громади, де вона фізично розташована. Бо сьогодні може бути ситуація, коли власник земельної ділянки, що розташована у Чернігівській області, в останні місяці життя проживав у Києві. Згідно із законодавством, Київська міськрада мала би подавати позов до суду про визнання паю відумерлою спадщиною десь у Черкаській області. Виникає логічне запитання - нащо їй цей пай?! Якщо закон вступить у силу, то відумерла спадщина дістанеться тій територіальній громаді, на території якої вона розташована.
- Скільки часу відводитиметься на визнання спадщини відумерлою?
С. Біленко: - Тут нічого не змінюється. Чинний закон встановлює, що заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана тільки через рік після смерті її власника. Тобто, шість місяців дається спадкоємцям для того, щоб вони подали заяву про прийняття спадщини, і ще шість місяців - це люфт для тих спадкоємців, які не встигли цього зробити.
- Які ще зміни пропонує цей закон?
- Органи місцевого самоврядування будуть звільнені від сплати судового збору за подання позову до суду. До того, як спадщина буде визнана відумерлою, місцеві ради зможуть надавати її в оренду. Бо часто ці ділянки розташовані всередині полів. Орендар, що орендує весь масив, все одно їх обробляє, але він є порушником закону, бо обробляє землю, на яку не має договору оренди. А договору оренди немає, бо його нема з ким укласти. Фактично все це використовується в тіні, тобто платяться хабарі контролюючим органам і так далі.
А. Мартин: - Місцеві ради будуть зацікавлені робити порядок із відумерлою спадщиною на своїй території. Бо середній розмір паю у нас - 4 га, розмір орендної плати - приблизно 800 гривень. Кожен такий пай може давати понад 3 тисячі гривень надходжень до сільського бюджету. Леся ЯСИНЧУК
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
