Картини кріворізького митця Василя Пилки коштують більше сотні тисяч євро, його просять зобразити королів, а роботи виставляють в Європейському парламенті і Ватикані.
"Невимовно пишаюся тим, що представляю насамперед не себе, а Україну!" — каже Василь Пилка.
Художник присвятив себе металургії, однак справою життя для нього стало різьблення по склу.
Пилка малює на склі алмазним різаком унікальні картини. У світі існує тільки 10 таких майстрів. Криворіжець створив за своє життя більше 300 різних гравюр. Це історії з життя Ісуса Христа, копії картин видатних художників, портрети та інші сюжети. Серед гравюр майстра можна знайти і святині ісламу. У планах художника - створити гравюри всіх світових релігій.
Європейські ЗМІ про колекцію українця інформують із неприхованим захопленням. Одне з австрійських видань про виставку Пилки у колишньому королівському палаці Хофбург Відня написало: «Відвідувачами виставки були шановні посли, консули та інші ВІП-персони різних країн. Значимість української творчості гідно оцінили і знавці мистецтва Європи. Що найголовніше, практично не було критики, а були тільки побажання вдосконалення. Такій країні, як Україна, є чим пишатися, зокрема майстрами різних видів творчості».
За картини Пилки любителі мистецтва готові платити сотні тисяч доларів і євро, і попит на його роботи стає дедалі більше. Нещодавно майстру замовили портрет короля Кувейту.
На пенсії життя тільки розпочинається
Сама історія приходу Василя Пилки до такого справді неординарного жанру мистецтва є, без перебільшень, унікальною. Звичні у таких випадках штампи типу «мріяв бути майстром гравюри на склі змалечку» чи «творчі задатки почали виявлятися ще з дитинства» — це не про нього. Уродженець Закарпаття, Василь Пилка вірою і правдою відпрацював чималу частину свого життя в мартенівському цеху знаменитого криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», звідки й вийшов на пенсію. Та, за його зізнанням, вихід на пенсію, нехай і досить пристойну, змусив задуматися над банальним: як жити далі? Бо не уявляв себе пересічним пенсіонером, що цілими днями просиджує в дворі за нескінченними розмовами про життя-буття з такими ж «відставниками».
«Тому насамперед я пішов на... базар, — пригадує Василь Пилка. — Ретельно проаналізував, чим там торгують. І спершу жодних перспектив для себе не побачив. Всього вистачає і ні по що черги не стоять. Тільки згодом, побачивши чоловіка зі склом, зловив себе на думці: о, це цікаво. У тому розумінні, що на склі можна творити картини. Ще раз пройшовся по ринку і жодного конкурента для себе не знайшов. Вирішив, що займатимуся саме гравюрою на склі».
У скла характер вередливий
Несподіваний вибір у своєму житті Василь Пилка зробив усього-на-всього вісім років тому. Зізнається, що скло обрав насамперед через його характер. «Характер у скла вередливий. Воно коли пищить, а коли просто підспівує... І перед тим як узятися за абсолютно нову для себе справу, довелося досконало вивчити цей матеріал, — зізнається майстер. — Якщо поганий настрій, до скла краще не підходити, бо помилок воно не пробачає. Алмазний бур, з яким незмінно працюю над своїми творами, я порівнюю з роботою зварника, що, взявши дугу, не може її перервати. Так і на склі цю дугу треба тягнути безперервно, але ж треба дихати і очі втомлюються».
Як розповідає Василь Йосипович, над своїми роботами він працює тільки у масці, але жодна з них не може захистити ротову порожнину від мікроскопічного пилу, що утворюється при бурінні скла.
Коли ж техніку гравюри на склі опанував досконально, почав потроху виходити зі своїм мистецтвом на люди. Спершу виставлявся в одному з місцевих палаців культури та міському виставковому центрі. Потім запросили до однієї з відомих арт-студій Києва, де познайомився з відомим скульптором Олегом Пінчуком.
А потім почали надходити запрошення з-за кордону. Особливо пам’ятною стала 5-та Міжнародна виставка — конкурс сучасного мистецтва «Санкт-Петербурзький тиждень мистецтв». Причому його, єдиного з України, туди запросили від... Москви. Представники організаторів санкт-петербурзької виставки побачили роботи Пилки в інтернеті й запросили до себе. Прибув туди з дев’ятьма своїми роботами, серед яких «Тарас Бульба з синами», «Портрет Тараса Шевченка», «Прощання козака», «Микола-чудотворець»...
Виставка у Санкт-Петербурзі влітку 2013 року тривала сім днів. Компетентна експертна рада прискіпливо оцінювала твори дев’яноста учасників з різних країн світу.
Коли ж почали визначати номінантів, то відразу сім робіт Пилки посіли перше місце, одна — друге, а ще одна — третє. Членів журі просто вразила унікальна техніка українця, втілена у роботах на італійському склі, насичених кольорами, яким неонове підсвічування надавало особливого естетичного сприйняття.
А після цього дванадцятьох номінантів повезли до французького міста Бон. І хоч там ніяких відзнак нікому не вручали, для майстра з Кривого Рогу це насамперед стало фактором міжнародного визнання його мистецтва.
«На склі навіть можна «вишивати «хрестиком»
Техніка робіт на склі Василя Пилки посідає особливе місце у його творчості та є тим фактором, який насамперед зворушує знавців мистецтва. Як він зізнається, і в цьому жанрі тупцювання на місці є неприпустимим. Хоча для людини непосвяченої, здавалося б, нічого нового тут придумати неможливо. Мовляв, узяв бур і працюєш із ним. Проте таке розуміння є помилковим. І Василь Пилка не втомлюється це доводити своїм неперевершеним мистецтвом. Чого тільки варте його ноу-хау — «вишивка» на склі «хрестиком». Образно це сприймається тільки щодо матеріалу, на якому виконані такі роботи. А в іншому ці «хрестики» є справжніми і вимагають непідробної звитяги. Наприклад, на зображення на склі жінки з дитиною розміром 60 на 45 сантиметрів «хрестиків» Василем Йосиповичем було «задіяно» відразу півмільйона (!).
Для іншої своєї роботи з цієї ж серії, присвяченої матерям, яку назвав «Дівчинка з кошеням», митець замовив спеціальні алмазні бури для «хрестиків» розміром усього-на-всього один міліметр. Саме ця його унікальна техніка заслужила особливо дорогої нагороди для майстра — Золотої медалі Академії наук України. Серед усіх удостоєних цієї нагороди він виявився тільки 46-м на теренах нашої держави.
Отож можна говорити про унікальність і неповторність творчої особистості пенсіонера з Кривого Рогу, яким Василя Пилку язик не повертається назвати навіть з огляду на його зовнішність — худорлявий, стрункий, завжди усміхнений... Вражає інше. Людина не тільки знайшла себе, а й заслужила міжнародне визнання після виходу на заслужений відпочинок. Спробуйте знайти ще митця, який би свій творчий шлях розпочав з нуля тільки на пенсії?
«Я намагаюся здивувати світ, що надає мені сил і наснаги, як і те, що на всіх моїх роботах таємно відмічено «Україна, Кривий Ріг», — зізнається Василь Пилка.
https://www.youtube.com/watch?v=XJYswSuAWc8
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
