загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

У свої 73 пенсіонер з Вінниччини сидить у соцмережах і радіє вподобайкам

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

73-річний пенсіонер з Немирівщини Михайло Голота живе у селі Байраківка і в свій поважний вік зареєстрований у більшості соцмереж, пише вірші і розміщує їх в інтернет-мережі.

У чоловіка є троє дітей і шестеро онуків. – Все розпочалося з того, що наймолодший син Максим подарував мені ноутбук, а онук Данило зареєстрував у соцмережах. Я його запитав: "Що ж я буду в тих мережах робити?", а він мені каже: "Ви ж пишете вірші, от і розміщуйте їх в інтернеті". Я дослухався поради, написав в себе декілька своїх віршів на стіні, і через деякий час отримав купу "вподобайок". І ці "вподобайки", я скажу, дуже стимулюють до творчості. Був час, що хотів видалитися, але маю трішки прихильників творчості, які, буквально, заборонили видаляти сторінку. Так я став, скажімо, "інтернетоголіком", – жартує пан Михайло.

Михайло Голота розповідає, що 53 роки пропрацював у школі, з них 11 років директором школи. Працював учителем української мови та літератури, часом викладав історію та зарубіжну. Був, навіть, один такий рік, що читав астрономію, бо вчителів у школі не вистачало, а дітям знання потрібно давати. Пан Михайло родом із села Ометинці Немирівського району, до вступу в інститут декілька років працював у школі, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. – Мені тоді було 18, а вона була у четвертому класі. Досі пам'ятаю, як Ніна танцювала фігурний вальс. Сподобалася вона мені тоді як учениця, як хороша дитина. Згодом, була симпатія, коли вона була вже в сьомому класі. Але тоді наші дороги розійшлися, – пригадує Михайло Голота. ‒ Зустрілися знову ми на весіллі: я був боярином, а вона дружкою. Я вже закінчував інститут, який нині є університетом імені Драгоманова. Поки я складав останні екзамени, ми листувалися, а згодом і сватів заслав, – зауважує пан Михайло.

Дружина Михайла теж вивчилася на вчительку, теж української мови та літератури. Певний час разом працювали в Білоцерківському районі, а згодом, переїхали на Вінниччину. ‒ Зрозуміло, що в одній сільській школі двом філологам немає що робити, але тоді не вистачало вчителів молодших класів, то Ніна Петрівна навчала менших. Вона в мене справжній кумир для учнів. Діти часто до нас до дому приходять, гарно спілкуємося. Також Ніна дуже любить квіти, завжди доглядає за клумбами, – з теплою посмішкою говорить Михайло Голота.

Односельчанами пана Михайла, як один, і студенти і старші люди зауважують, що Михайло Голота – талановитий поет і справжній патріот, а ще, смілива людина, бо не кожен у сорок років знає, що таке інтернет, а тут вже більше сімдесяти років людині, і такі чудеса виробляє.

Джерело:
До списку новин