загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Вирішив бути корисним своїй країні у важкий час: Екс-полковник УБОЗу пішов воювати в АТО рядовим стрільцем

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Солдат Кухарчук відслужив строкову понад 30 літ тому, і немов повернувся в молодість. Його історія схожа на історії тих, хто потрапив у Французький іноземний легіон — попри всі досягнення у власній країні, все починаєш "з нуля", щоб заслужити визнання.

В одній з окремих механізованих бригад у районі проведення АТО служить солдат-контрактник Віктор Кухарчук, якому далеко за п’ятдесят, проте він має молодецький вигляд і хорошу "професійну" поставу. Ще б пак, адже він десять років тому завершив кар’єру в міліції у званні полковника.Про це йдеться на сайті Народна армія.

Віктор Михайлович свого часу закінчив Ростовську середню спеціальну школу підготовки начальницького складу МВС СРСР. Обіймав чимало посад в органах внутрішніх справ. По закінченні Національної академії внутрішніх справ перебував на керівних посадах в Управлінні боротьби з організованою злочинністю, згодом — у карному розшуку Рівненської області. Вийшов на пенсію у званні полковника, після чого викладав у вишах юридичні дисципліни. Поки не почалася війна… До Вашої уваги інтерв’ю бійця з кореспондентом видання:

— Я тепер простий солдат. Вирішив бути корисним своїй країні у важкий час. Може, когось із молодих заміню тут, бо ще маю здоров’я, а вони встигнуть, нехай краще підготуються, — каже Віктор Кухарчук.

— Незвично, певно, дослужитися до полковника, а тепер от знову податися у звичайні стрільці? — запитую в рядового із багатим офіцерським минулим.

— Так, звісно, я рядовий… — на хвильку задумався співрозмовник. — На це запитання так відповім. Я простий сільський хлопець, без «подвійного дна», котрий на службі почасти виявляв принциповість. Це призводило до не завше позитивних наслідків. Але від того нині почуваюся значно вільнішим, бо немає «тягаря минулого», як у декого. Тепер однополчани називають мене між собою «полковником» й обов’язково по батькові. Дехто із подивом розцінює такий факт. Можливо, комусь видамся диваком, але, повірте: в армії нічого для себе не шукаю. Я патріот і захищаю Україну, як можу. Хто звик до комфорту, теплих кабінетів, звик сприймати службу як «трамплін» чи спосіб заробітку й боїться все починати «з нуля», навряд чи повторить мій крок.

Солдат Кухарчук відслужив строкову понад тридцять літ тому, а от тепер немов повернувся в молодість. Його історія схожа на історії тих, хто потрапив у Французький іноземний легіон — попри всі досягнення у власній країні, тут ти все починаєш «з нуля» й маєш знову зажити визнання.

— Напевно, зараз краще розумію, ким насправді є солдат, — зізнається колишній правоохоронець, а тепер військовослужбовець. — Пізнав це через службу. Я беру автомат і заступаю в наряд, охороняю довірені об’єкти. Щоправда, у запеклих боях брати участь не довелося, але я готовий і до такого розвитку подій… Свого часу я керував колективами, відповідав за них. Але відповідальність за Україну значно важливіша за будь-які кар’єрні досягнення.

 

Джерело:
До списку новин