Дивина української мови: усі слова на одну букву!

БОРОНИ БОЖЕ

(Алітерація зі 142 слів на букву «Б»)

Борони Боже бути бездомним босоногим безпорадним (безпомічним) байстрюком (бути без батька); бути бездольним бродягою, бідним блукаючим бідолахою, безнадійно бажаючим бути багатим.

Борони Боже бути безмежно багатим безсоромним бандитом.

Борони Боже бути брудним бізнесменом, бажаючим безмірно багатіти.

Борони боже бути балакучим багатослівним балагуром (баламутом), безкінечно бити байдики, безпечно балакати багатоманітні байки багатолюдному базару. Блудлива безперервна балаканина – безперечне безглуздя, балаган.

Борони Боже бути безчесним банкіром, безцеремонним баришником.

Борони Боже бути баптистським бузувіром, блудливим батюшкою, безбожним богомазом, безпечним богохульним безбожником.

Борони Боже бути безпалим, безруким, безногим, безносим, безоким, беззубим, безволосим, безвухим, безголосим, безумним…

Борони Боже бути бездарним белетристом, безталанним бандуристом, божевільним болільником, безпутним бурсаком (бешкетником), безсовісним блазнем, безславним бурлакою, безпардонним барменом, безробітним бухгалтером, безжальним браконьєром, безперим беззахисним бузьком, безграмотним бібліотекарем…

Борони Боже бути банкрутом, брутальним бидлом (буйволом), буйним безплідним бараном, булькатим, банькатим брехливим барбосом; бути боягузом, буквально бездушним брухтом, блохою, бактерією, бридкою біомасою…

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

БАРВИСТЕ БЕЗМЕЖНЕ БАЖАННЯ

Буває безмежним бажання -
Брести босоніж барвінком.
Безслідно, блакитним багаттям
Бентежити бязь, бадилинки..

Бадьора бистрінь безневинно 
Бринітиме блюз берегами.
Близенько бобер безупинно
Будує, бере, барикади..

Бджоли буденно безладно
Батоги буркуна борознять.
Будяки бешкетують безкарно,
Близенько берізки бринять..

Бузина біліє барвиста -
Блискучі безмежні букети.
Багряний бар'єр барбарису
Боронить бордюр бересклету..

Бризом безмежним бузковим
Берегів бентежиться братство.
Броджу бульваром бадьорим,
Безпомічним будучи бранцем.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

Воланд взяв відьмине волосся, вимовив: "Вау...! Вишуканий відтінок! Вічна врода!". Вона весело всміхнулась, вислизнула, ввімкнула в вухах "Вінтаж", випурхнула вечірнім вітром.

Воланд, вдивляючись вдалечінь, важко видихнув: "Вона... вогонь..!"

Вечір видався вітряним.

Він вийшов, відсипав вовкулаці «Віскасу».

З ІНТЕРНЕТУ

Грізно грима грім горою -
Гонить гомін градобою.
Гнеться груш гнучке гілля.
Гонить гуси Гнат: - Гиля!

ВОЛОДИМИР ЛУЧУК

ДВОСЕРІЙНИЙ ДЕПОЗИТНИЙ ДЕТЕКТИВ

(Алітерація зі 117 слів на букву «Д»)

1

Двосторонній довгостроковий депозитний договір. Добре!

Думаю: дванадцятимісячний дванадцятивідсотковий депозит – джерело додаткового дармового доходу. (Добробут!). Довірливий депозитор де-факто добровільно, добродушно дав (доручив, депонував) дев’ятсот дев’яносто дев’ять доларів.

Далекосяжні дивовижні думки: доленосний добуток! Довічне, добре доживання..! Дар! Дача… дах!

2

Доводиться дивуватися. Дилетанство! «Дальтонізм»!

Діло далі дійшло до другої декади… Долар динамічно дибає догори… Дедалі – дужче! Депозитор:

- Дайте депозит достроково.

Дожидає довго.

- Дзуськи! Доларовий дефіцит!

- Дотримуйтеся договору!

Дзвінкоголоса дипломована ділова дівчина додає:

- Даруйте, даю довідку: директиви держави денонсували договір.

Демарш. Дисгармонія. Діалог… Добалакалися… Дискусія… Дисонанс…

- Дістали! Дайте дихнути… Досить доїти…

Депресія.

Дехто: «Демагоги! Деспоти! Деморалізація».

Дивакуваті депозитори, діждалися довгоочікуваних депозитів?

Дивовижно дзвенять довкола дорогі долари…

Депозитна диверсія!

Дорогі добродії, деградуюча держава давним-давно доручила дати депозиторам дулю (другу)!

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ДОБРЕ ДІЛО

Досить дужий дід Данило Дем’янович давним-давно думав добудувати дерев’яний дім. Десь два десятиріччя добрий дід Данило дбайливо доглядає дітей. Діти довіряють дідові, допомагають доводити до добра деякі діла, добувають дрова. Дід дарує дітворі дріб’язкові дарунки, дерев’яні дудки, домашні делікатеси. Данило Дем’янович – друкар. Дружелюбний дідусь друкує детективи, драматургію, деякі документи. Дім діда Данила досить дірявий: дощ добре доруйновує дерев’яний дах, довжелезні двері догнивають. Діти домовились допомогти дідусю добудувати давній дім. Денис, Дмитро дібралися до діброви, добули деревини, дівчата допомогли донести дерев’яні дошки додому. Діти домайстрували двері, доробили дах, добре допомогли дідові. Данило Дем’янович дуже довго дякував дітворі за добре діло.

ДЖЕРЕЛО:HTTP://WWW.POETS.COM.UA/MODULES/NEWS/ARTICLE.PHP?STORYID=445

ЗИМА

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!

НАДІЯ КРАСОТКІНА

ЗИМОВА ЗНАХІДКА

Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Зима землю застеляє,
Завіває звук зимовий.

Звідкись заєць завітав.
Зиркнув злякано – злякався.
Загадково здивував –
Замість зникнуть – звір зостався.

«Змерз зайчисько», - здогадався –
«Зимно здобич здобувати».
Зголоднів, застиг, зостався –
Забрав зайця зігрівати.

Зразу знахідку зігрів:
З’їв зерна, засушених запасів.
Знайшов затишок – заснув.
Зимував, зміцнів, звикався…

Зима згодом закінчилась,
Заметілі зимні зникли.
Зеленню земля закрилась.
Заніс зайця – зрадів звично:

Закружляв, затупцював –
Заєць звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.

АНДРІЙ ГАГІН

КОХАЮ

Казала кохана – кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу.
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
Кохаю – клянеться козачка,
Кохаю – клянеться козак.

HTTP://NOVODSCHOOL17.KLASNA.COM/UK/ARTICLE/DEN-SLOVYANSKOYI-PISEMNOSTI-I-MOVI.HTML

КВАРТИРА

Кума купила квартиру. Квартира комфортна: коридор, кухня, кілька кімнат. Красива казково!

Коридор коричневого кольору. Кругом копії картин Кульчицької, Камишного.

Кухня компактна. Кавового кольору кахель красять краплисті краї. Коло кутка -кривоносий кран. Кругла клітка – колись красуватимуться канарейки. Красивий кухонний крам: кришталеві келихи, керамічні кружки, квітчасті каструлі, кухонний комбайн, китайська кавоварка, колекція коньяку, кумедні кошички кропу, коріандру, кориці. Каприз куми – кондиціонер. Красить кухню композиція: квіти, калина, кинуті казна-як корінь калгану, кавалок кавуна, кілька квасолин, картоплина.

Кілька кроків коридором – кабінет. Кам’яний камін, кований карниз, карта країн, календар, комп’ютер, касети, книги класиків: Котляревського, Кобилянської, Коцюбинського, Куліша, Косинки…, «Кобзар». Квітують кільканадцять круглолистих квітів калачиків. Класно! Кума каже: «Корисні кімнаті».

Кімната куми– калейдоскоп коробок: капелюшки, косметика, коштовності (коралі, камеї, каблучки, кулони). Кума кокетка! Коло кедрового комода - клітчастий килим, колючі кактуси. Красень кіт, куплений кумом, котить клубок.

… Кума кличе: «Кипить кава!»

Курс – кухня!

Кінець.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

ЛЮТНЕВИЙ ЛІД

(Алітерація зі 166 слів на букву «Л»)

Лютий ледве-ледве люблять легіони літніх людей. Лютий лякає літніх людей лихим льодом. Лід… лід… лід. Лютому личить лід! (Ляпсус лютневої лабораторії?) Лід лідирує! Лазуровий лежачий лід.

Літні люди люблять лікарів, люблять лікуватися, люблять лікарні, лазарети… Лютують люмбаго, ломота, ларингіт… Лащиться летальність (лампади… ладан…). Літні люди «ласують» ліками: лібексин (легше легеням), левоміцетин, лініменти, люмінал… Люблять лактозу, левульозу… Літні люди люблять лише лежати, люблять ліжко, лежанку, люб’язні ляси, люблять лузати ліщину. Люблять лазню!

Лагунами, лощинами, левадами, луками лігма лежить лід. Лише лютий льодовий ландшафт. Льодовий лейтмотив. Льодова летаргія. Льодовий лад. Лиск льоду. Льоду лафа. Локальний льодівник - льох.

Лояльні люди лавірують льодовими лабіринтами. Лояльним людям – ломи, лопати (лопатити лід), льодоруби…

Лупайте лід! Лушпайки льоду – ламкі льодяні леденці (лелітки) – легко летять лакомими «ласощами». Легковажні лайки, легкодумне лихослів’я, легкодушне лихомовство… Лаштуйте, ладнайте, лагодіть лижі, лижви, лунки ловити леща, линків…

Лунає лексикон льоду: лаконічний луск, лапідарне лускання, лунний лускіт (либонь ляпас).

Лусь, лусь, лусь. Льодова лірика!

Ліквідація льоду – льодостав.

Літнім людям легше лише ласкавим літом.

Люди, любіть літо!

Луцьк. Лютень – 2010.

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ЛІРИКА ЛІСУ

Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.

Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.

Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

НЕБЕСНИЙ НАРИС НОЧІ

Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.

Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.

Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.

Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

НАРИСИ НАСТІ

(Нісенітниця)

-Нам необхідно намалювати нариси, - наказав Наум Наумович. – Нагадую: Наталка намалює намисто, Назар намалює Наталку, Ніна намалює ножиці, Никонор намалює Ніну, Настя намалює носорога. Ні, навпаки… Наталка намалює ножиці, Назар намалює Ніну, Ніна намалює намисто, Никонор намалює Настю, Настя намалює носорога, носоріг намалює… Ні, носоріг нічого не намалює. Надіюсь, ніхто нічого не переплутає?
- Ні, нізащо!
Невдача, наплутали: Наталка намалювала Назара, Назар нічого не намалював, Ніна намалювала Никонора, Никонор – ножиці на нозі Наталки. Настя несподівано намалювала неймовірне: навіжено несеться наляканий носоріг, на ньому, навпочіпки, намотавши на носа носорогові низку намиста, невгамовний наїзник. Наїзник нагадував…нашого Наума Наумовича.
Ну, насмішила Настя!

НАВИДУМУВАЛА ВАЛЕРІЯ СТРУКОВА

НУДЬГА

(Алітерація з 37 слів на букву «Н»)

Нудьга нізвідки напливла.

Неждано нахмарила, наскочила.

- Нумо, нікчемо, назад! Не нападай, не неси негоди, не неволь! Нехай налине наснага, напрочуд ніжна, наче намисто неньки, насолода! Нехай натхнення, невимушений настрій несуть намул назавжди.

Непослухала…

Нудьга набридла – нема надії, нема нічого.

Нудьга.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

НАШІ НЕДРУГИ

(Алітерація з 76 слів на букву «Н»)

Наші недруги ненавидять нас, наші набутки.

Наші найбезчесніші, невсипущі, невгамовні недруги намагаються нам нашкодити.

Наші недруги невтомно нав’язують нам недешевий непотріб, негатив.

Наші недруги намагаються нас надурити, налякати, насолити нам, насміхаються над нами.

Наші недруги називають нас незугарними, неділовими, недбалими, недоуками, недалекоглядними нездарами, непоступливими.

Наші недруги налихословили на наш народ.

Наші недруги намовляють нас на неблаговидні наміри.

Незважаючи на наших несамовитих, нестямних, негідних недругів, наш непогамований небоязливий народ – найрозумніший, найдобріший, найпрацьовитіший, наш непокірний народ – незламний, нездоланний!

ЛЕСЯ ВОЛОШКО

 

БОРОНИ БОЖЕ

(Алітерація зі 142 слів на букву «Б»)

Борони Боже бути бездомним босоногим безпорадним (безпомічним) байстрюком (бути без батька); бути бездольним бродягою, бідним блукаючим бідолахою, безнадійно бажаючим бути багатим.

Борони Боже бути безмежно багатим безсоромним бандитом.

Борони Боже бути брудним бізнесменом, бажаючим безмірно багатіти.

Борони боже бути балакучим багатослівним балагуром (баламутом), безкінечно бити байдики, безпечно балакати багатоманітні байки багатолюдному базару. Блудлива безперервна балаканина – безперечне безглуздя, балаган.

Борони Боже бути безчесним банкіром, безцеремонним баришником.

Борони Боже бути баптистським бузувіром, блудливим батюшкою, безбожним богомазом, безпечним богохульним безбожником.

Борони Боже бути безпалим, безруким, безногим, безносим, безоким, беззубим, безволосим, безвухим, безголосим, безумним…

Борони Боже бути бездарним белетристом, безталанним бандуристом, божевільним болільником, безпутним бурсаком (бешкетником), безсовісним блазнем, безславним бурлакою, безпардонним барменом, безробітним бухгалтером, безжальним браконьєром, безперим беззахисним бузьком, безграмотним бібліотекарем…

Борони Боже бути банкрутом, брутальним бидлом (буйволом), буйним безплідним бараном, булькатим, банькатим брехливим барбосом; бути боягузом, буквально бездушним брухтом, блохою, бактерією, бридкою біомасою…

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

БАРВИСТЕ БЕЗМЕЖНЕ БАЖАННЯ

Буває безмежним бажання -
Брести босоніж барвінком.
Безслідно, блакитним багаттям
Бентежити бязь, бадилинки..

Бадьора бистрінь безневинно 
Бринітиме блюз берегами.
Близенько бобер безупинно
Будує, бере, барикади..

Бджоли буденно безладно
Батоги буркуна борознять.
Будяки бешкетують безкарно,
Близенько берізки бринять..

Бузина біліє барвиста -
Блискучі безмежні букети.
Багряний бар'єр барбарису
Боронить бордюр бересклету..

Бризом безмежним бузковим
Берегів бентежиться братство.
Броджу бульваром бадьорим,
Безпомічним будучи бранцем.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

Воланд взяв відьмине волосся, вимовив: "Вау...! Вишуканий відтінок! Вічна врода!". Вона весело всміхнулась, вислизнула, ввімкнула в вухах "Вінтаж", випурхнула вечірнім вітром.

Воланд, вдивляючись вдалечінь, важко видихнув: "Вона... вогонь..!"

Вечір видався вітряним.

Він вийшов, відсипав вовкулаці «Віскасу».

З ІНТЕРНЕТУ

Грізно грима грім горою -
Гонить гомін градобою.
Гнеться груш гнучке гілля.
Гонить гуси Гнат: - Гиля!

ВОЛОДИМИР ЛУЧУК

ДВОСЕРІЙНИЙ ДЕПОЗИТНИЙ ДЕТЕКТИВ

(Алітерація зі 117 слів на букву «Д»)

1

Двосторонній довгостроковий депозитний договір. Добре!

Думаю: дванадцятимісячний дванадцятивідсотковий депозит – джерело додаткового дармового доходу. (Добробут!). Довірливий депозитор де-факто добровільно, добродушно дав (доручив, депонував) дев’ятсот дев’яносто дев’ять доларів.

Далекосяжні дивовижні думки: доленосний добуток! Довічне, добре доживання..! Дар! Дача… дах!

2

Доводиться дивуватися. Дилетанство! «Дальтонізм»!

Діло далі дійшло до другої декади… Долар динамічно дибає догори… Дедалі – дужче! Депозитор:

- Дайте депозит достроково.

Дожидає довго.

- Дзуськи! Доларовий дефіцит!

- Дотримуйтеся договору!

Дзвінкоголоса дипломована ділова дівчина додає:

- Даруйте, даю довідку: директиви держави денонсували договір.

Демарш. Дисгармонія. Діалог… Добалакалися… Дискусія… Дисонанс…

- Дістали! Дайте дихнути… Досить доїти…

Депресія.

Дехто: «Демагоги! Деспоти! Деморалізація».

Дивакуваті депозитори, діждалися довгоочікуваних депозитів?

Дивовижно дзвенять довкола дорогі долари…

Депозитна диверсія!

Дорогі добродії, деградуюча держава давним-давно доручила дати депозиторам дулю (другу)!

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ДОБРЕ ДІЛО

Досить дужий дід Данило Дем’янович давним-давно думав добудувати дерев’яний дім. Десь два десятиріччя добрий дід Данило дбайливо доглядає дітей. Діти довіряють дідові, допомагають доводити до добра деякі діла, добувають дрова. Дід дарує дітворі дріб’язкові дарунки, дерев’яні дудки, домашні делікатеси. Данило Дем’янович – друкар. Дружелюбний дідусь друкує детективи, драматургію, деякі документи. Дім діда Данила досить дірявий: дощ добре доруйновує дерев’яний дах, довжелезні двері догнивають. Діти домовились допомогти дідусю добудувати давній дім. Денис, Дмитро дібралися до діброви, добули деревини, дівчата допомогли донести дерев’яні дошки додому. Діти домайстрували двері, доробили дах, добре допомогли дідові. Данило Дем’янович дуже довго дякував дітворі за добре діло.

ДЖЕРЕЛО:HTTP://WWW.POETS.COM.UA/MODULES/NEWS/ARTICLE.PHP?STORYID=445

ЗИМА

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!

НАДІЯ КРАСОТКІНА

ЗИМОВА ЗНАХІДКА

Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Зима землю застеляє,
Завіває звук зимовий.

Звідкись заєць завітав.
Зиркнув злякано – злякався.
Загадково здивував –
Замість зникнуть – звір зостався.

«Змерз зайчисько», - здогадався –
«Зимно здобич здобувати».
Зголоднів, застиг, зостався –
Забрав зайця зігрівати.

Зразу знахідку зігрів:
З’їв зерна, засушених запасів.
Знайшов затишок – заснув.
Зимував, зміцнів, звикався…

Зима згодом закінчилась,
Заметілі зимні зникли.
Зеленню земля закрилась.
Заніс зайця – зрадів звично:

Закружляв, затупцював –
Заєць звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.

АНДРІЙ ГАГІН

КОХАЮ

Казала кохана – кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу.
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
Кохаю – клянеться козачка,
Кохаю – клянеться козак.

HTTP://NOVODSCHOOL17.KLASNA.COM/UK/ARTICLE/DEN-SLOVYANSKOYI-PISEMNOSTI-I-MOVI.HTML

КВАРТИРА

Кума купила квартиру. Квартира комфортна: коридор, кухня, кілька кімнат. Красива казково!

Коридор коричневого кольору. Кругом копії картин Кульчицької, Камишного.

Кухня компактна. Кавового кольору кахель красять краплисті краї. Коло кутка -кривоносий кран. Кругла клітка – колись красуватимуться канарейки. Красивий кухонний крам: кришталеві келихи, керамічні кружки, квітчасті каструлі, кухонний комбайн, китайська кавоварка, колекція коньяку, кумедні кошички кропу, коріандру, кориці. Каприз куми – кондиціонер. Красить кухню композиція: квіти, калина, кинуті казна-як корінь калгану, кавалок кавуна, кілька квасолин, картоплина.

Кілька кроків коридором – кабінет. Кам’яний камін, кований карниз, карта країн, календар, комп’ютер, касети, книги класиків: Котляревського, Кобилянської, Коцюбинського, Куліша, Косинки…, «Кобзар». Квітують кільканадцять круглолистих квітів калачиків. Класно! Кума каже: «Корисні кімнаті».

Кімната куми– калейдоскоп коробок: капелюшки, косметика, коштовності (коралі, камеї, каблучки, кулони). Кума кокетка! Коло кедрового комода - клітчастий килим, колючі кактуси. Красень кіт, куплений кумом, котить клубок.

… Кума кличе: «Кипить кава!»

Курс – кухня!

Кінець.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

ЛЮТНЕВИЙ ЛІД

(Алітерація зі 166 слів на букву «Л»)

Лютий ледве-ледве люблять легіони літніх людей. Лютий лякає літніх людей лихим льодом. Лід… лід… лід. Лютому личить лід! (Ляпсус лютневої лабораторії?) Лід лідирує! Лазуровий лежачий лід.

Літні люди люблять лікарів, люблять лікуватися, люблять лікарні, лазарети… Лютують люмбаго, ломота, ларингіт… Лащиться летальність (лампади… ладан…). Літні люди «ласують» ліками: лібексин (легше легеням), левоміцетин, лініменти, люмінал… Люблять лактозу, левульозу… Літні люди люблять лише лежати, люблять ліжко, лежанку, люб’язні ляси, люблять лузати ліщину. Люблять лазню!

Лагунами, лощинами, левадами, луками лігма лежить лід. Лише лютий льодовий ландшафт. Льодовий лейтмотив. Льодова летаргія. Льодовий лад. Лиск льоду. Льоду лафа. Локальний льодівник - льох.

Лояльні люди лавірують льодовими лабіринтами. Лояльним людям – ломи, лопати (лопатити лід), льодоруби…

Лупайте лід! Лушпайки льоду – ламкі льодяні леденці (лелітки) – легко летять лакомими «ласощами». Легковажні лайки, легкодумне лихослів’я, легкодушне лихомовство… Лаштуйте, ладнайте, лагодіть лижі, лижви, лунки ловити леща, линків…

Лунає лексикон льоду: лаконічний луск, лапідарне лускання, лунний лускіт (либонь ляпас).

Лусь, лусь, лусь. Льодова лірика!

Ліквідація льоду – льодостав.

Літнім людям легше лише ласкавим літом.

Люди, любіть літо!

Луцьк. Лютень – 2010.

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ЛІРИКА ЛІСУ

Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.

Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.

Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

НЕБЕСНИЙ НАРИС НОЧІ

Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.

Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.

Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.

Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.

АНДРІЙ NAYT (ГАГІН)

НАРИСИ НАСТІ

(Нісенітниця)

-Нам необхідно намалювати нариси, - наказав Наум Наумович. – Нагадую: Наталка намалює намисто, Назар намалює Наталку, Ніна намалює ножиці, Никонор намалює Ніну, Настя намалює носорога. Ні, навпаки… Наталка намалює ножиці, Назар намалює Ніну, Ніна намалює намисто, Никонор намалює Настю, Настя намалює носорога, носоріг намалює… Ні, носоріг нічого не намалює. Надіюсь, ніхто нічого не переплутає?
- Ні, нізащо!
Невдача, наплутали: Наталка намалювала Назара, Назар нічого не намалював, Ніна намалювала Никонора, Никонор – ножиці на нозі Наталки. Настя несподівано намалювала неймовірне: навіжено несеться наляканий носоріг, на ньому, навпочіпки, намотавши на носа носорогові низку намиста, невгамовний наїзник. Наїзник нагадував…нашого Наума Наумовича.
Ну, насмішила Настя!

НАВИДУМУВАЛА ВАЛЕРІЯ СТРУКОВА

НУДЬГА

(Алітерація з 37 слів на букву «Н»)

Нудьга нізвідки напливла.

Неждано нахмарила, наскочила.

- Нумо, нікчемо, назад! Не нападай, не неси негоди, не неволь! Нехай налине наснага, напрочуд ніжна, наче намисто неньки, насолода! Нехай натхнення, невимушений настрій несуть намул назавжди.

Непослухала…

Нудьга набридла – нема надії, нема нічого.

Нудьга.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

НАШІ НЕДРУГИ

(Алітерація з 76 слів на букву «Н»)

Наші недруги ненавидять нас, наші набутки.

Наші найбезчесніші, невсипущі, невгамовні недруги намагаються нам нашкодити.

Наші недруги невтомно нав’язують нам недешевий непотріб, негатив.

Наші недруги намагаються нас надурити, налякати, насолити нам, насміхаються над нами.

Наші недруги називають нас незугарними, неділовими, недбалими, недоуками, недалекоглядними нездарами, непоступливими.

Наші недруги налихословили на наш народ.

Наші недруги намовляють нас на неблаговидні наміри.

Незважаючи на наших несамовитих, нестямних, негідних недругів, наш непогамований небоязливий народ – найрозумніший, найдобріший, найпрацьовитіший, наш непокірний народ – незламний, нездоланний!

ЛЕСЯ ВОЛОШКО

ПАВУЧОК

Пополудню павучок Пилипко, подумавши, поповз по павутинці по полуниці. Проповз пів павутинки, побачив павучиху Пустунку. Подумав, посидів, подивився, поліз по павутинці привітати подругу. Павучок підповз, привітався. Приятелі приязно поспілкувалися. Побачивши привітність Пустунки, павучок посміхнувся. «Пані павучихо, - промимрив, - прошу покірно, полізли по павутинці по полуниці». Подумавши, Пустунка погодилася. Позбиравши полуниці, павучок почав пригощати павучиху. Потім поважна пані почала пригощати павучка полуницею. Павук-павучиху, павучиха – павучка: продовжували пригощатися поки полудень пройшов.

УЧНІ АДЖАРСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТ., КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛ..

ПАСХАЛЬНІ ПРИГОДИ ПИЛИПА ПЕТРОВИЧА

(ПЕРЕКАЗ)

(Про Пилипа Петровича писала періодична преса (періодика))

(Алітерація з 374 слів на букву «П»)

Передмова: Передчуття підказувало Пилипу Петровичу погані пригоди.
Пасхальний піст пройшов. Прийшла православна Пасха. Попи посвятили парафіянам пишні пузаті паски… ,писанки…

Приступило празнество. Прекрасна погода. Почалося потепління. Порозквітали привабливі проліски. Повилазили почервонілі паростки півонії. Пахощі! Пейзаж! Підспівують пташки. Перекликаються півні. Погоже повітря. (Прогноз передбачав прекрасну погоду!) Поезія!
Поза Прип’яттю прогуркотів потяг…

Повновидий Пилип Петрович – Полінин приймак (прізвище Порохня) – після повторної півлітрової пляшки «Пшеничної» потихеньку попивав пиво (привезли позавчора!). Приємно! Потім Пилип Петрович попросив приятеля (перевесника) Петра Пилиповича (прізвище Підкова) принести поїсти паски. Петро Пилипович приніс пахучої паски, поросятини, підсмаженого півня, посипаного петрушкою, прянощами.

Попоїли. Приємна пожива! Прекрасна підтримка! Подякували, повставали, похитуючись пішли прогулятися. Порохівниці повні! Попереду – просторе пусте поле. Потім приятелів почали підстерігати погані пригоди…

Пилип Петрович побачив: п’яна підвода проїжджає прямо перед Петром Пилиповичем…

- Перепрошую. Почекайте! Припиніть! Попросіть пробачення!.. Погана потвора!

- Перестань прискіпуватися! Помовчи! Перестань патякати. Припини пред’являти претензії! Погано поводишся.

Пауза.
Підвода поступово проїхала.
Плечистий Петро Пилипович, підтримуючи Пилипа Петровича, промовив:

- Пішли, поговориш після.

Потихеньку, повільно, погойдуючись, попленталися (пошкандибали). Перетнули поле. Почали плутатися. Позадкували. Пильно придивилися, поглянули - попереду переконлива перепона: прямо поперек попався перешкоджаючий паршивий паркан. Поволі пішли пішки повз паркан пошукати проходу. Потім помилково, поцупивши, поламали (попсували) паркан. Поставили підписи. Покурили. Посперечалися. Пройшла перепалка. Потім побилися. Порозумілися (помирилися). Потисли правиці (п’ятірні). Пішли.

- Підожди, прихватило печінку, - пошепки прохрипів Пилип Петрович.

- Перестань прикидатися.

Пилип Петрович пополотнів, потім пожовтів. Погіршало.
Постояли. Петро Пилипович, поблажливо піклуючись, порадив присісти. Присіли. Поліпшало. Приступ пройшов. Привід перепочити! Привал. Поспівали пісень (попурі). Поблизу почувся посвист, прогавкав пес. Притиснувшись, пішли (попростували), повернувши праворуч. Пізніше, посковзнувшись, покрививши підбори, приятелі попадали. Поранилися: Пилип Петрович пошкодив п’ятку, поболювало покалічене підребер’я; Петро Пилипович поламав пальці, пекло понівечене плече, перенісся. (Покарання?). Попробували піднятися. Потрібна підмога. Потребувався перепочинок. Потрібно передихнути. Перепочили. Повторно перекурили. Потім, продовжуючи подорож, прийшлося повзти. Позиція препогана! Погана перспектива. Поповзли (поплазували)… Приблизно п’ятигодинна подорож… Погубили панами… порозстібалися піджаки… порозв’язувалися поворозки… позамазували пупи, пошкрябали пуза… потребувалося подекуди поспати. Погодившись, прилягли поспати. Природна підлога, природна піднебесна плацкарта! Під потилиці попідкладали пакунки піску. Позаплющували повіки, позасинали. Пилипу Петровичу приснилося: потопає п’ять пискливих поросят. Прийшлося переживати! Перехвилювався! Петру Пилиповичу приснилася престрашна потвора. Петро Пилипович, перелякавшись, проснувся. Підштовхнув Пилипа Петровича. Підйом! Прокинулися померзлі, помокрілі (потрібні памперси (підгузки)). Поруч п’ять порожніх півлітрових пивних пляшок… Пахло перегаром.

Порозмірковували про привидів. Погана прикмета! Пожартували (поглузували). Посміялися. Повторно перекурили.

Повечоріло, потемніло, повіяло прохолодою. Похолоднішало… Потрібно повзти! Поповзли помацки… Понуро приповзли… Пізно. Північ. Перегукувалися півні. Починався понеділок!

Посвяткували… Прийшло похмілля… Перевтома. Проте події пам’ятатимуться, певне поки перестане поболювати п’ятка, поки позростаються пальці…

Підсумок: «позитивні» плоди п’янства!Прикро…

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати.

ДЖЕРЕЛО: HTTP://WWW.INTERKLASA.PL/PORTAL/DOKUMENTY/R_MOWA/STRONY_UKR02/MATERIALY/00OPOWIADANIA.HTM

ПОКОХАВ ПЕТРО ПАСТУШКУ…

(Алітерація з 85 слів на букву «П»)

Підтоптаний парубійко Петро Притула покохав прекрасну подолянку пастушку Палажку Павлюк. Полонений палким почуттям, подався погуляти пополудні побіля потічка, понадіявшись попутно перестріти прекрасну передовику. Приспівуючи популярну пісеньку, перетнув поперек привільне пасовисько – примітив: пасучи потойбіч повновидих піврічних поросят, працьовита Палажка, певне, прихватком пече пиріжки.

Перебрівши поволеньки потічок, пічник Петро Притула підійшов, присоромлено промимрив:

- Помагай-бі! Пиріжечки печеш, Палаженько?

- Пиріжечки, пиріжечки! – пустотливо посміхається пастушка.

- Пшеничні? – почервонівши, поцікавився підтоптаний парубійко.

- Пшеничні! – приязно підтвердила Палажка.

Петро почухав потилицю, понюхав повітря, пропахле підсмаженими пиріжками, потому, похнюпившись, попросив:

- Почастуй, Палаженько!

.

На жаль, маю лише скорочений варіант. Повний варіант - 370 слів.

ДМИТРО МУСІЄНКО

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ…

(ПАМФЛЕТ)

(Алітерація з 361 слова на букву «П»)

Прийшла пора планових президентських перевиборів. Про перевибори повідомили публічно.

Принаймні події почалися по-діловому. Процес пішов…

Передусім політичні партії підготували передвиборні платформи. Пленуми партій після погоджування, пишаючись, повисували претендентів (претенденток). Пафос!

Партії-партнери (попутники) після переговорів підставили плече, підтакуючи, підбадьорюючи, поділяючи погляди, підписалися. Пеняйте… Пегас поскакав!

Почався піар (подробиці пізніше). Повсюди поставили передвиборні причандали: палатки, повивішували плакати. Підкуплена преса пропонує переважно публікації прихильників претендентів: проспекти, пам’ятки, прокламації, передвиборні програми… (Потрачено паперу!!!)

Прес-конференції, палкі пишномовні патріотичні переконливі промови (призиви) принаджують публіку… Підкорюючи пересічних прочан, повсякдень публічно повторюються політичні перли привабливих пропозицій передвиборних програм.

Подейкують про претендентів: попадаються прем’єри, представники «Підкови», протеже «Пори», парламентарі, професори, поліглоти, політичні професіонали (поборники правди), приватні підприємці; попадаються пахани, пронози, перевертні (переметники), перелітні птахи (політичне перекотиполе), політикани, парвеню… - повний плюралізм приматів.

Понині поназбиралося понад п’ятнадцять претендентів. (П’ятнадцятий – приватний підприємець Противсіх). Пізніше підійшло поповнення.

Претенденти патетично (пристрасно, піднесено) пропагують політичні панацеї…

Палітра пустопорожніх промов пропонує: потрібно припинити піар, підняти промисловість, просвіту. Періодика пише: потрібно підняти першочергові питання, піклуватися про пенсіонерів, перейматися підвищенням пенсій пенсіонерам, присікти перебої постачання продуктів, подорожчання палива, пролонгувати пільги, поліпшити побут працівників…

Потім політична погода погіршала…

Почалася панорама перепалок. Пересварилися… «Полум’яні патріоти» почали поїдом поїдати противників. Почали перегинати палку, порочити, паплюжити противників, плюндрувати. Поспішаючи поквитатися, повисовували пазурі. Первує пароксизм (політичне пенальті).

Превалюють провокації, практикують паршиві пасквілі, підступи, паскудство, перекручування політичних програм претендентів, плітки, побрехеньки… Пародія перегонів! Патологія політичного процесу! (Політична параноя!) Просто паяци! Посміховище!

Пересолили!

Поява пагубної пошесті, поширення поросячої пандемії, пневмонії поставили перепони призначеним перегонам, принесли пошти паніку. Почалися проблеми. Політичний парнас (пантеон претендентів: Підкова, Пора, підприємець Противсіх…) передчасно паралізований. Перекур!

Політика – погане підприємство!

Прагнучи правди, погорді претенденти полярних поглядів постійно, послідовно підшукують прихильників (прибічників), поділяючих погляди претендентів; приваблюють підлабузників (пристосованців), підтримуючих пресловуту показуху, притаманну провідним прагматичним пропагандистам. Підпрягаються поклонники, патякають прислужники, падкі підлизи. Підсобляють паршиві підлесники. Прочани підхвалюють претендентів, промовляють панегірики. «Папуги» повторюють парадоксальні позитивні передісторії побожних претендентів.

Потім перипетії поросячої пандемії пройшли, припинилися. Процедура перегонів продовжилась. Пішло помітне просування – перекладання пасьянсів претендентів. Престиж половини претендентів падає… Підкачали! Появилися політичні пеньки.

Пізніше передбачається передсвяткова передишка (пауза). Постріли порохових петард… Подивимося…

Парламент працює погано… Перешкоджають працювати прем’єру…

Попробуй підбери прохідну порядну (путню) постать (персону)! Перспектива погана… Передчуття погане…

Проте пролетарі повинні проголосувати правильно!

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

ПРОГУЛЯНКА

(ПРОБА ПЕРА)

( Алітерація зі 390 слова на букву «П»)

Полудень. Прибігла подруга.

- Пропоную прогулятись, - промовила.

Погоджуюсь.

… Проминули помешкання пасічника, перейшли пшеничне поле. Побрели протоптаними путями. Почався перелісок.

Під підошвою похрустіло паліччя. Погляд помандрував повз парадно поставлені «постаті» переліску, помітив приховане: під плетивом пагонів пробивається потічок. Приглушений переспів потічка почула пташина. Підлетіла попити. Поряд присів птах, потихеньку підкрався, почав прискіпуватися, приглушено потуркотів. Пташка показала пазурі. «Причепиться причепа», - певно, подумала. Полетіла. Птах простежив політ, потім почав піснетворчість: переливчасто потьохкував, попискував пташиним пересвистом. Простачок! Поряд підбаском підхопив пісню птах-професіонал. Птахи переспівувалися, передражнювалися, показуючи першенство.

Подруга потихеньку підкралась, прагнучи підійти поближче. Потривожені пильним поглядом, птахи перелякано пурхнули пріч.

Прокинулись прекрасні почуття!

Прямуємо просіками подалі. Папороть пишається посіченим, пір’ястим полистом. Побачили постарілий пеньок. Проміння, проминувши перешкоди, прогріло поверхню. Появився представник плазунів – приліз погрітися, поніжитися. Перелякались! Побігли.

Природа – потрясаюча поезія!

Повітря – пречудове! Переповнене пахощами, пафосом.

Поляна. П’янить полин. Палахтить пелехатий простріл. Похизувався пухнастим підлистям підбіл. Поміж полину поріс подорожник. Примруженим поглядом позирає пуп’янок перстача прямостоячого. Пучок перстача помагає попередити «поруху». Природа повідкривала припаси – прийшла пора:

- Прошу покірно! Покористуйтеся! Потроху позбирайте! Поцікавтесь підказками!

Пригадуємо прикмети, поради, перевіряємо правильність.

Погляд піймав предивну «пару», попереплутувану пагіллям (певно, прагнуть прихилитися поближче!). Праворуч – помилка природи: покривлений, похилений прадуб простирає покалічені, погорблені «пальці».

Причарована, присідаю.

- Потіснись, - промовила подруга, примощуючись поруч.

Підібраним патиком перегортаю перепрілий падолист поблизу пеньочка. Пахнуло пліснявою. Помітила «перегнійника»: прискіпливо підбирав, переносив, перекладав перегній. Постійно потребував праці.

Помилувавшись природою, помаленьку підвелися, побрели. Подруга підібрала прикрасу – пречудову пір’їну. Пір’їна, пістряво помережана, переливалася. Почудувалися пір’їні.

Перебігли поляну. Помічаю переспілі плоди, почорнілі, поморхлі. Поміж плодів павук повісив павутину, причаївся – полює поживу, принишкло перебираючи пальцями.

Подруга погукала:

- Підійди, подивись!

Перед поглядом постав похилий пагорб – пам’ять правнукам про подвиг приречених предків. Перекази повідають: пішли походом половці, покорили, пограбували Полісся – продали перевертні. Погнали полонених… Повстали поневолені полішуки. Полягли, покарані поганцями…

Похмурі помисли перервав птах, підкресленою пошаною передаючи привітання. Почався пташиний перегук.

Повітря прорізав постріл. Пролунав приголомшливо. «Природолюби» прийшли порозважатися. Посміли пострілом порушити принадливість підкоряючої поезії природи. Прикро! Пора призадуматись пануючому поколінню… Потрібно перестати перешкоджати природі… перестати підкорювати…

Пора покаятися перед природою!

Пора признати правду: природа праматір пристановища пралюдського – початок!

Пора подумати про прийдешні покоління!

Пора…

Пропала принадна пелена. Побачили «плоди перевиховання» підростаючого покоління: помирає поламана порість, повирізувано потворні підписи. Погосподарювали пакосники: повивозили побитий, поламаний, попсований посуд, порозкидали пакети, пакунки, папір. Поодаль – паленище. Поряд паленища поперерубувані поліна, поперерізувана платва, - постарались «прихильники природи», поплюндрували.

… Подув павітер. Порозганяв понурі помисли. Пора повертатись.

Повертаємось переповнені протиріччями.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

СВІТАНОК

Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться, світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.

НАДІЯ КРАСОТКІНА

СУТЕНІЄ

Сивий Світязь сріблясту співа серенаду
Строкатим садибам, самотньому саду…

Селянка стурбована: «Стрінеш скотину», -
Суворо сказала середньому сину.
Стомивсь селянин – скирту сіна складав.
«Спочити скоріше б», - спокійно сказав.
Старенькі спішать – серіалу сеанс:
Сантяго спіткає сьогодні «сюрпрайз».
Сонце скотилось.
Стихли слова.
Скоро скінчиться суєтний сезон.
Сутеніє…
Село…
Світязь…
Сон.

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА

Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг. 
Сумно стогне сонний струмінь, 
Серце слуха скорбний сміх. 
Серед саду страх сіріє. 
Сад солодкий спокій снить. 
Сонно сиплються сніжинки. 
Струмінь стомлено сичить. 
Стихли струни, стихли співи, 
Срібні співи серенад, 
Срібно стеляться сніжинки — 
Спить самотній сад.

ДЖЕРЕЛО: HTTP://WWW.HARRYPOTTER.COM.UA/INDEX.PHP?SHOWTOPIC=31414&ST=10

СТО СІМ СЛОВЕЧОК «С»

(СЛОВЕСНИЙ СПОГАД)

(Алітерація зі 107 слів на букву «С»)

Сьогодні славне селянське свято сінокосу. Світає. Старий солдат, Семен Сорока, сусід справа, сказав своїм сімом синам:

- Соколи сизі, скосіть сьогодні сіно, сухим свіжим сіном сповнимо свою стодолу! Сіно скормимо скотині, сита скотина сотворить смачний сир, сметанку. Споживатимемо своєю сім’єю.

Слухняні сини спрацювали славно: серце Семенове співало! Сил стачило: скосили свіже сіно, стомлені сіли спочивати. Смакували смачною смажениною, сорокаградусним самогоном. Споживали сирники, сметану, славну селянську страву – суп, смажений салом.

Старий солдат Семен сказав синам: «Спасибі сердечне, славні соколи! Сьогодні смієте спати спокійним сном. Спочинуть стомлені суглоби – сили стануть світанковими»

Сутінком співатимуть сусідські солов’ї, солов’їний спів стрічатиме сонце. Славне сьогодення!

СОЛОМІЯ СМІХОВИЦЯ

СІЧНЕВІ СВЯТКИ

(Алітерація з 221 слова на букву «С»)

Січень стрічає сильними снігопадами. Сніговії. Страшенна студінь (стужа). Скавчать (скиглять) скажені собаки… (Сірко сидить спокійно). Сиві садиби… Схиляються стовбури смерек… Сніг, сніг, сніг… Симфонія снігу! Сніг сідає. Сніг стелиться. Сніг сиплеться. Сніжний саван! Слизькі сковзанки… Санки… Сніжки…

Сніжна стихія скоро скінчилася. Стихло. Серпанок. Симбіоз снігу, світла, сонця. Синизна (синява). Сутінки. Середа. Святвечір (слов. «сочельник»)… Сузір’я Стожари… Світанок…

Сьогодні стартували січневі святки (справжній сабантуй!). Спозарання святкова суєта…

Спричинили святкування сестри Селюжицькі, свояки, своячки (семеро); свати, свахи, сестри (семеро); старий сусід, сусідка… Спричисляючи себе – сімнадцятеро.

Стратегія столування: стіл, скатертина-самобранка, сервізи, серветки, сіль, склянки… стільці. Сервіс!

Спочатку (спершу) самобутній сніданок. Стряпанина: свіжі супи, салати, сир, сирники, ситро, сирівець, сухарики, соки… Спантеличують спаржа, свіжоморожені суниці, свіжі соковиті смокви (сюрприз!), смажений селезень (смаком справжньої страусятини), сметана, сертифіковані соєві страви, солянки, сосиски, стіс (стопа) сандвічів (сім сортів!)… Салака, ставрида, солона скумбрія (сусід сказав: «сільодка»), сом, судак, стерлядь, сьомга…

Сперегодом – смачні ситні смажені страви (скоромне!): свіжина (свинина), спокусливий сальтисон, солонина, смалець, сало, студенець, список соусів, сугестивні соте, суфле… Спробуйте, споживайте, смакуйте!

Спиртне - сулія самогону (сивухи) - сприяє спорожненню сотейників. Спотикач стимулює статеву спроможність, стримує сп’яніння. Снага!

Солодощі: сиропи, сита, сабза… Самовар.

Самообслуговування!

Спасибі, спасають спартанська стриманість, стоїцизм.

Самодіяльність: спіч, співи, спілкування, скрипка, сабадашки, санжарівки, сентименти, станси, серія «серенад»… сподівання, стрічки, серпантин, сувеніри… спалахи салютів.

Сьомого січня сам самостійно спостерігав споживання смачних страв… Ситуація сподобалась!

Стільки спогадів!

ВОЛОДИМИР КОДЕБСЬКИЙ

С-С-С-ВЯТКУВАЛИ!..

(Алітерація зі 170 слів на букву "С")

Світає.

- Сьогодні свято! – сказав спозаранку своїй Степаниді.

Супиться.

- Скільки, сатанюко, склянок сивухи смиконеш? – саркастично спитала.

- Секрет, - серйозно свідчу.

Сиджу сам-самісінький. Сновигаю світлицею. Слухаю сварливу Степаниду. Самозаспокоююсь.

Скавучання Сірка. Стук-стук-стук! Скрип… Суне свояк Сава. Свіжопоголений. Світиться семафором.

- Салют, старий! Сердиться сеньйорита? – самовпевнено сміється. – Стели самобранку.

Став, скупердяй, самовар, сулію, склянки, салат, солонину.

- Секунду!

Слухаюсь свояка – спішно стелю, ставлю. Словом, сервірую стіл.

Сіли.

- Сип!

- Скільки?

- Стоп’ятдесят.

Сьорбнули.

- Сила! – скрикнув Сава.

Смакуємо сало.

- Сам солив? – сопе свояк.

- Само собою…

Сидимо. Святкуємо. Спілкуємося.

- Слухай, - скоромовкою Сава. – Спрага! Сип скоріше самогону!

Скуштували.

- Сорокаградусна? – стрепенувся спантеличений свояк. – Свистиш!

Стемніло. Сміливішаємо. Співаємо «Стожари».

- Собацюри! – спалахує Степанида.

- С-с-с-с-ип! – смикається сп’янілий Сава.

- Смоли! – Степанида сердито.

Свояк силоміць ставить склянку. Старається стати. «Стіна!» - сіпнувся. Спітнівши, спирається спиною. Схибив. Сів сідницями. Скоцюбився. «Споїли!» - сплакнув.

- Свині! Схаменіться! Схоплю сковорідку! – страхає Степанида.

Ситуація! Споганив свояк свято…

Сава спинається. Стомлено: «Спати…». Спіткнувся. «Слизько…» - сонно скривився. Скрутився. Сопе.

- Слабак! – сміюся. – Слив’янки сипати?

- Скуштуєш стусанів! – сичить Степанида. – Стелися спати…

Сплю. Сниться сухоребрий свояк Сава. Стоїть стовпом. Спантеличено схлипує: «Скандал!..»

Смішно? Спробуйте собі.

ПАВЛО КУЩ

ТАНОК ТЮЛЬПАНА ТА ТРОЯНДИ

Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.

Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.

Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.

Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.

АНДРІЙ NAYT

ШКОДА

(ШАРЖ)

Шебутний шестикласник Шацької школи Шурко Шковорода шукав шайбу. Шалений шанувальник! Шуруючи шваброю шпарини, шарпнув шикарну ширму. Ширма шумно шелепнулась, шкрябаючи шпон широкогабаритної шафи, шпалери.

- Шайба... Шайба… – шварготів Шурко, шморгаючи шевелюру.

Шістнадцятихвилинна шуканина...
Швах!!! Школяр шквально шарахнув шукану шайбу шваброю. Шугнула шибка, шкодячи шляхетний шифоньєр, штори.

- Шухер!

Шибеник швидесенько шкарпетки, шерстяні штани, шапку, шубу, шарфик, «шузи» - шмиг! …Шльопнувся.

- Шнуро-о-ок, - шепнув.

…

Ширився «шкандаль».

- Шмаркач!

- Шкідник!

- Шпана шолудива!

- Шантрапа! - шпетили Шурка.

– Ширма шкереберть!

- Шафа, шпалери шкрябані!

- Штори шматовані!.. – шпиняли.

- Ширвжиток, - шарівся школяр.

- Шведські !!!

- Шкодую…

Штормило (шістдесятихвилинний «штормище»).
Шайбу шпурну-у-ули… 
Шкірилися:

- Шановний, шашки, шахмати?

Шустрого Шурка Шковороду швякнули шапкою, шмагонули шарфиком.
Шовковенький!

СВІТЛАНА ЛУКАШОВА