Хто чув, як плаче трембіта, не зможе забути ніколи. Вона скликала люд гірський на весілля, на хрестини, сповіщала про народини нової людини чи смерть. Та важко уявити цей найдовший у світі музичний інструмент як концертний. Артист з Коломиї Микола Василевич це спростував: він на трембіті може зіграти будь-яку мелодію.visnyk.lutsk.ua
І на простому мундштуку втне яку хочеш пісню
Пан Микола віртуозно грає на трубі, тромбоні, а на простому дерев’яному мундштуку може утнути яку хочеш пісню. Чоловік є лауреатом багатьох усеукраїнських і навіть міжнародних конкурсів. Його кличуть на фестивалі, дні міст, на корпоративи. У свої 66 років він може за добу власною «Славутою» поїхати в іншу область на якусь урочистість, відіграти й того ж дня повернутися додому, трохи поспати, а зранку – знову в дорогу.
– Я переграв у всіх ресторанах Івано-Франківська, коли був студентом педінституту. Був знайомий з Миколою Мозговим, він тоді працював в обласній філармонії в ансамблі «Беркут» і теж підробляв у ресторанах. Зустрічався з Володимиром Івасюком, коли у 1974 році він приїздив на концерт, – з приємністю згадує ті роки пан Микола.
Керував армійським, заводським, «петеушним» оркестрами, в педучилищі відкрив відділ духових інструментів. А в 48 літ надумав служити в міліції і до 2010 року керував ще й оркестром ДАІ.
Свою трембіту довго шукав у горах
Здається, вже так награвся за своє життя, що на пенсії можна і відпочити. Та у 63 роки загорівся освоїти ще й трембіту. І не просто навчився грати на цьому складному інструменті, а став віртуозом. Його трембіта грає під інструментальний супровід «Гуцулку Ксеню», «Рідна мати моя», «Два кольори», «Осіннє золото» й багато інших українських хітів. Задумав зіграти Гімн України – зробив. На фестивалі «Карпатське коло» в Шешорах він виконав «Ще не вмерла України» за 1 хвилину 15 секунд, за що потрапив у книгу рекордів Карпатського краю. Його трембіту слухали українські президенти Леонід Кучма і Віктор Ющенко.
– У мене це вже третя трембіта. На першу після концерту хтось наступив і пошкодив. Були саме американці в гостях і попросили їм подарувати. Я довго шукав свою трембіту в горах, об’їздив багато районів. Гуцул шукає в горах громове дерево, зрізає його, і років п’ять-десять воно просто неба мусить сушитися. І тільки тоді вже береться до роботи. Я знайшов чудового майстра у Яворові на Косівщині. Ми заливали її спеціальною оливою, привезеною з Італії: тоді затягуються всі дірочки й трембіта звучить краще. Якщо мочити інструмент водою, то він через півроку згниє, бо короїди з’їдять. Треба тільки олію або самогон. Мене часто запрошують у Буковель. Я там не просто граю. Мушу розповісти туристам про свій край, для чого є трембіта, і показати, як на ній заграти. У мене стоїть коньяк «Наполеон» ще з 1986 року. І горілка радянська є, бо я її не п’ю. Не курю, не п’ю, але дівчат люблю. Бо якщо ще їх не любити, то для чого тоді жити? – жартує артист. – Як каже мій син-священик, не все у цьому житті вимірюється грошима. Основне – бути людиною. Щоб не було соромно людям в очі дивитися. Навіть коли в ДАІ працював, так думав і так робив. Допомагаю церквам, люблю свою родину, друзів і музику.
Ніна РОМАНЮК, Івано-Франківська область
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
