загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Пенсійне лицемірство

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Про що ми думаємо, коли уявляємо собі життя на пенсії? Звичайно, чимало людей, котрі нині справно ходять на роботу, скажуть про те, що нарешті матимуть спокій. Не буде потреби зриватись зранку та бігти на роботу, можна буде присвятити усього себе дітям, онукам, улюбленим справам. Є й такі, котрі не уявляють собі життя без роботи. Втім, нині мова не про це, а про те, наскільки забезпеченим буде життя нинішніх і завтрашніх пенсіонерів, чи зможуть вони за нинішніх цін, тарифів на комунальні послуги бодай зводити кінці з кінцями. 

Останні роки привчили нас до думки про те, що на нормальне прожиття не вистачає грошей навіть у тих, хто працює — все зароблене фактично миттєво «з’їдають» комунальні платежі, постійно зростаючі ціни у крамницях, дорогі ліки і т. д. Що вже казати про пенсіонерів? Чимало з них виживають лише завдяки тому, що вчасно оформили субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. 

А ще ж потрібно заплатити за воду, газ, обслуговування будинку, телефон, придбати продукти харчування, ліки. 

Власне тому інформація від голови уряду, повторена не раз профільним міністром, про те, що на нас чекає пенсійна реформа, не могла не привернути до себе уваги. «Я запропоную чесну пенсійну реформу українським громадянам. Ви побачите — кожен з вас, хто сьогодні на пенсії, — як вона позначиться на вашій пенсії, і, запевняю, для більшості українських громадян це приведе до збільшення пенсій», — сказав нещодавно Володимир Гройсман. Ще він запевнив, що пенсійна реформа, проведена цього року, дозволить ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду, а отримані кошти буде спрямовано на підтримку пенсіонерів. За словами Прем’єр-міністра, збільшення мінімальної заробітної плати з 1 січня уже привело до зростання надходжень до Пенсійного фонду на 30%. Тобто — перспективи райдужні? 

Проблема перша: платять не всі 

Втім, відомо, що наше життя значно відрізняється від того, про що говорять посадовці з високих трибун. Скажімо, міністр соцполітики Андрій Рева не так давно розповів, що нині 4 млн. осіб працюють в «тіні». «На сьогодні з 16 млн. зайнятих осіб застрахованими є тільки 10 млн. Число пенсіонерів сягає 12 млн. Тобто більша частина громадян працездатного віку не є учасниками соціального страхування. Кількість платників єдиного соцвнеску (ЄСВ) є значно меншою, ніж кількість пенсіонерів», — зазначив Рева. Він також зауважив, що значну частку зарплат виплачується у конвертах. «Можна констатувати відсутність мотивації у громадян легально сплачувати податки і соціальний внесок», — вважає міністр. 

Отже, виходить, що нині насправді 10 мільйонів офіційно зайнятих громадян утримують не лише власні родини, а ще й 12 мільйонів пенсіонерів. Попри розмови про стимулювання виведення зарплат із «тіні», котрі точаться роками, насправді цього зробити не вдається. То що ж має відбутись такого, щоб в один момент і роботодавці, і працівники змінили своє ставлення до відносин з державою і Пенсійним фондом? Наразі пропозицій, котрі могли б зробити прорив у цій сфері, не чути. Не стало таким і недавнє зниження ставок ЄСВ. 

Крім того, запропоновані урядовцями навіть добрі кроки чи то через непрорахованість, чи то через звичайне невігластво часто призводять до наслідків, протилежних до очікуваних. Скажімо, скільки не запевняли посадовці, що підвищення мінімальної заробітної плати не стане причиною для зрівнялівки в оплаті праці прибиральниці і керівника того чи іншого підприємства, реальність виявилась іншою. 

Та й підвищення пенсій останнім часом на кілька десятків гривень (хоча, зрозуміло, що і це гроші) часто сприймається радше як насмішка, ніж реальне покращення життя громадян. Особливо на тлі інфляції: 25% — у 2014-му, 43% — у 2015-му і 12,4% — у 2016 роках. Пенсіонери нарікають також і на несправедливість нинішньої системи нарахування пенсій, адже постійне підвищення мінімальних виплат, при тому, що решту залишають майже без змін, призводить до того, що нині пенсійні виплати мало відображають різницю у стажі роботи того чи іншого пенсіонера.

Проблема друга: справедливість 

Власне, для того, щоб якось виправити ситуацію, коли пенсіонери, маючи однаковий стаж і приблизно однаковий заробіток у попередні роки, нині отримують різні пенсії, і було вирішено осучаснити пенсійну систему. Найперше після того, як мінімальна заробітна плата з початку року зросла вдвоє, логічно виникло запитання: а що ж має бути з пенсіями? Оскільки їх мінімальний розмір на початок 2017-го становив лише 39 відсотків мінімальної зарплати. Що стосується середнього розміру пенсій, то, за підрахунками фахівців, вони становили лише 30 відсотків середнього заробітку. 

Крім того, через застосування відповідних формул для розрахунку розміру пенсій, як ми уже згадували, нині пенсіонери, які мають однакові стаж роботи та рівень зарплат, отримують різну пенсію залежно від року виходу на пенсію. Для розрахунку пенсій, призначених до 2008 року, застосовували показник середньої заробітної плати в 1 197,91 грн. Для пенсій, які призначають нині, за середню заробітну плату беруть показник втроє вищий — 3 764,57 грн. 

Аналітики також нагадують, що з цього року повинна запрацювати стаття закону щодо щорічного підвищення пенсійних виплат на індекс, що відповідає не менш як 20-відсотковому зростанню заробітних плат в економіці. 

Відомо також і те, якими «ліками» пропонує лікувати цю «хвороби» МВФ, — запровадити додатковий пенсійний податок, підвищити пенсійний вік до 63 років, збільшити мінімальний стаж для підвищення пенсій до 35 років. Українські урядовці запевняють, що на збільшення пенсійного віку не погоджуються, зокрема, зважаючи на середню тривалість життя українських чоловіків. Втім, про інші пропозиції наразі не чути жодної конкретики. За попередніми оцінками уряду, осучаснення пенсій може коштувати бюджету ще додаткові 30–40 млрд. грн. 

Між іншим, різні країни у ситуації, подібній до нашої, також відмовляються від індексації пенсій, залишаючи її переважно лише на рівень інфляції. 

Проблема третя: вимір бідності 

За повідомленнями Пенсійного фонду, нині середній розмір пенсій в Україні становить 1 828 грн., або майже 68 доларів за актуальним нині курсом у 27 грн. за долар США. 

Для порівняння: за даними ЗМІ, середня пенсія, скажімо, у Греції в 2015 році становила 573 долари. Базова частина нарахувань — 396 доларів. До цієї суми також нараховують відсотки залежно від трудового стажу пенсіонера. Того ж таки року середня пенсія в Німеччині становила 1 400 доларів. Якщо пенсіонер в працездатний період був безробітним і нарахована йому пенсія не досягає прожиткового мінімуму, держава доплачує різницю. Середня пенсія американців — 1 200 доларів, або 50% середньої заробітної плати. Працівники зі своїх доходів відраховують до пенсійного фонду 7,5%, ще 7,5% доплачує роботодавець. Середня пенсія в Болгарії — 140 доларів. Це найнижчий показник у ЄС. Натомість чи не найвищий її показник у Фінляндії, де середня пенсія становить 58% від заробітної плати, або близько 1 982 доларів. 

Серед пострадянських країн найвищу пенсію мають країни Балтії. Нині середня пенсія в Латвії становить близько 335 доларів, у Литві — 245 доларів, Естонії — 255 доларів. Середній розмір пенсії в Білорусі — 175 доларів, у Казахстані — в межах 250 доларів, у Росії — 246 доларів. 

Між іншим, повертаючись до України, зазначимо, що за даними, оприлюдненими у ЗМІ, найбільшу пенсію з новопризначених в Україні отримує Герой України, пілот-випробувач. Її розмір — 58,7 тис. грн. Нині уряд встановив обмеження щодо розміру пенсій у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тож новопризначені пенсії тепер не можуть перевищувати 12 470 грн. Щоправда, з 1 травня ця сума зросте до 13 120 грн., а з початку грудня — до 13 730. Саме такою може бути пенсія народного депутата, але це за умов, що він не був учасником АТО, не має особливих заслуг перед Батьківщиною і т. д. Що ж стосується пенсій, призначених раніше, то їх розмір не зменшують, бо робити це забороняє закон. А там були вже приклади призначення захмарних виплат. Зокрема, у ЗМі з’являлась інформація про багатотисячну пенсію колишнього керівництва НБУ. 

Нагадаємо і те, що про власну старість подбали судді, для яких Конституційний Суд скасував дію згаданого обмеження. Серед тих, хто отримує пенсію понад 10 тис. грн., — 19 тисяч українців. На першому місці, звичайно, — судді, в яких середня пенсія 22 тис. грн. У нардепів ця сума становить в середньому 15 тис. грн. Для порівняння: вчені отримують в середньому 3,7 тис. грн. пенсії. 

Проблема четверта: парад лицемірства

Звичайно, можна зрозуміти, коли в країні, котра нині перебуває у стані війни, військовослужбовці мають особливі умови виходу на пенсію та вищий рівень пенсійних виплат. Однак викликає подив те, що ще за радянською традицією особливими пенсіями у нас наділено і працівників силових структур, прокурорів, суддів. Якщо не помиляюсь, саме ці структури стабільно займають перші рядки у рейтингах недовіри громадян та серед інституцій, вражених корупцією. Однак законодавці вперто продовжують наділяти саме ці структури особливими умовами пенсійного забезпечення.

Втім, апофеозом пенсійного лицемірства стали пенсії для суддів. Нагадаємо, що так зване «довічне грошове утримання» для суддів Конституційного Суду визначено у розмірі 80 відсотків від зарплат, або, за даними Віктора Пинзеника, при зарплаті понад 400 тис. грн. голова цього суду отримуватиме близько 300 тис. пенсійних гривень на місяць, або стільки ж, скільки 164 «середні» пенсіонери. 

Судді інших судових інстанцій також не будуть ображені й матимуть «довічне грошове утримання» у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді.

Проблема п’ята: трирівнева

Про потребу запровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні говорять уже понад десятиліття. Втім, лише говорять. Про цю ідею згадують щоразу, коли мова заходить про пенсійну реформу. Не обійшли її увагою і нині. 

Нагадаємо: йдеться про те, щоб до нинішньої солідарної системи пенсійного забезпечення, коли ті, що працюють, фактично своїми внесками забезпечують виплати нинішнім пенсіонерам, слід додати ще рівень обов’язковий накопичувальний (це коли частина коштів майбутнього пенсіонера накопичується на його персональному рахунку, їх можна використати як доплату до пенсії і передати у спадок), а також рівень добровільний накопичувальний (це коли кошти майбутній пенсіонер акумулює у приватному пенсійному фонді, звідки й отримує доплату до пенсії). 

Між іншим, днями концепцію запровадження накопичувального рівня пенсійної системи в інституті Горшеніна презентував нардеп від БПП Юрій Соловей. «Ми вважаємо, що новою пенсійною політикою має стати впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи», — сказав він. Таким чином, вважає нардеп, в українців з‘явиться стимул легалізувати свій дохід для того, щоб відкладати кошти на індивідуальному рахунку, а накопичені кошти будуть працювати на економіку країни. Згідно з озвученими оцінками, Україна через відсутність накопичувального рівня пенсійної системи втратила близько 6,8 млрд. доларів. 

«Ми регламентуємо, що прибутковість за пенсійними облігаціями не може бути нижчою за рівень інфляції. Ми повинні розуміти, що гроші не знецінюються. Кожна людина має свій персональний накопичувальний рахунок. Кожен місяць отримує СМС з інформацією про те, скільки накопичено грошей. Якщо людина захворіла, вона може використовувати ці гроші на лікування. Якщо людина вмирає, гроші не пропадають так, як це відбувається зараз, а вони передаються спадкоємцям», — розповів Соловей.

Коли накопичувальний рівень запрацює, українці отримуватимуть дві пенсії. Щоправда, це не торкнеться тих, хто вже вийшов на пенсію або хто досягне 60 років найближчим часом. За словами профільного віце-прем’єра Павла Розенка, накопичувальний рівень можна запустити вже в 2018 році. 

Після реформи від 2% до 7% від зарплати (щороку відсоткова ставка зростатиме) доведеться віддавати під другий рівень пенсійної системи. Віце-прем’єр припускає, що ці гроші можна взяти з податку на доходи фізичних осіб. Однак проблема полягає у тому, що ПДФО наповнює місцеві бюджети, і якщо частину від цього податку забрати на пенсії, то місцевій владі доведеться шукати інші доходи.

Додамо також, що експерти досить скептично ставляться до цієї ідеї, підкреслюючи, що аби зібрати більш-менш значну суму на такому рахунку, необхідні десятиліття. Зокрема, старший науковий співробітник інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко пояснює: для того, щоб накопичувальні пенсії справді вплинули на добробут українців, заощадження потрібно відкладати близько 40 років. Тобто збирати «на старість» потрібно з 20 років. 

А ще ж не факт, що зібрані кошти не «з’їсть» інфляція. Навряд чи держава зможе компенсувати понад 40 відсотків інфляції, як це було у 2015-му. 

Що ж нас чекає?

Найперше зазначимо, що проведення пенсійної реформи уже найближчим часом закладено у зобов’язання уряду перед МВФ. Тож для отримання чергового траншу кредиту від цієї міжнародної інституції зобов‘язання таки доведеться виконувати. Крім того, запровадження другого рівня пенсійного забезпечення майже напевно означатиме збільшення розміру оподаткування заробітків. Яким чином поєднати це із необхідністю легалізації тіньової зайнятості — велике питання. і, нарешті, суспільство має вирішити, як ставитись до ситуації, коли значна частина пенсіонерів живе фактично за межею виживання і при цьому з Пенсійного фонду, значна частина якого фінансується з Держбюджету (фактично — близько 140 млрд. грн. минулого року), виплачують просто-таки захмарні пенсії «особливим» пенсіонерам. інакше цей парад пенсійного лицемірства триватиме і надалі, заганяючи одних у хронічну бідність, інших примушуючи приховувати реальні заробітки, а всіх разом — не довіряти державі та обіцянкам чиновників.

Олег БАСОК

 

Джерело:
До списку новин