Свято жінок-мироносиць — Всехристиянський жіночий день

Протягом століть православні християни відзначають жіноче свято — добре, світле та радісне, повязане з найголовнішою подією — Воскресінням Христовим. Свято жінки-християнки — день святих жінок-мироносить. 

Свято жінок-мироносиць - подія в християнстві особливе. Відзначається торжество у третю після Великодня неділю, на 15-й день після Світлого Христового дня. Святковою вважається не тільки саме неділя, але й весь тиждень після неї. 

Святі жінки-мироносиці являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Свята Православна церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок. В цей день відзначається їх особливо важлива роль у сім’ї та суспільстві. 

Серед людей віруючих в ці дні прийнято вітати мам, сестер, бабусь, тіток, дочок, дружину. 

За Євангелієм, у неділю Марія Магдалина, Марія Клеопова, Саломія, Іоанна, Марфа та Марія взяли пахощів і у великій скорботі зібралися йти, щоб помазати тіло Ісуса Христа, як велить закон. Було ще дуже рано — тільки-но сходило сонце. Дорогою переймалися: як же вони потраплять у склеп, адже він завалений великим каменем? Та, прийшовши до місця поховання, побачили, що камінь лежить збоку, а вхід вільний. Усередині печери сидів ангел, який сказав, аби вони не боялися його і не шукали розіп’ятого Ісуса Назарянина, бо Він воскрес. У Євангелії від Марка йдеться: “Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з’явився найперше Марії Магдалині, з якої був вигнав сім демонів”. Побачивши воскреслого Господа, вона радісною звісткою про воскресіння втішила Його учнів. Як перша благовісниця воскресіння Христового Магдалина визнана святою церквою рівноапостольною.

Ось так жінки першими дізналися про цю знаменну подію — наріжний камінь православної віри. Саме це поклало початок Новому Завіту, про що апостол Павло сказав: “Якщо Христос не воскрес, то проповідь наша марна, марна і віра наша”.

Жінки-мироносиці були вірними Його послідовницями, разом з Його матір’ю стали свідками останніх страждань Спасителя і бачили, як Йосиф Аримафейський поклав тіло Господнє у гріб. З Євангелія ми дізналися й про те, як шанували Його сестри Лазареві — Марфа і Марія.

“За Христом, що для нас від Діви народився, чесна Магдалино Маріє, ти пішла, заповітів і науки Його дотримуючи. Тому сьогодні, святу твою пам’ять шануючи, прощення гріхів за твої молитви одержуємо,” — йдеться у тропарі.

Про подію

Ті, хто не знає історії свята, можуть задатися питанням: чому жінки названі мироносицями? Як зрозуміти цей вислів? Відповіді ми знаходимо в Біблії, у Новому Заповіті. Коли Ісуса розпинали, ці жінки були свідками Його страждань на Голгофі. А на ранок після страти, коли тіла розп`ятих зняли з хрестів і поховали, вони прийшли до гробу Ісуса, щоб помазати тіло Його миром, як того вимагали іудейські звичаї. Звідси й назва торжества. Привітання зі святом жінок-мироносиць пов`язують також з радісною звісткою про воскресіння Христа, яку принесли ці жінки іншим людям.

Бабин день здавна вважався одним з головних весняних свят

Багато християнських знаменних дат з`єдналися в релігійній практиці і народній свідомості з більш ранніми обрядами і ритуалами язичництва. Так сталося і зі святом жінок-мироносиць. У слов`ян він збігся із закінченням молодіжних гулянь на Радуницю. Часто саме на третю після Великодня неділю у багатьох місцевостях нинішньої України, Білорусії і Росії відбувався обряд ініціації, або кумлення. Зазвичай його проводили незаміжні дівчата, які досягли повноліття, по двоє, рідше - по четверо. Називаючи свою подругу кумою, дівчина перетворювала її на подобу кровної родички, так що жіноче братство ставало чимось набагато більшим, ніж прості товариські відносини.

Для обряду обиралося дерево - молода берізка на лісовій галявині чи велика гілка клена, яку вносили в хату. Деревце прикрашали стрічками, вінками з польових квітів. У вінках вішали вузлики з крашанками і / або хрестики. Жінки і дівчата збиралися навколо берізки і «кумилися»: цілувалася хрест-навхрест і через віночки обмінювалися хрестиками та крашанками. Дарувалися каблучки і намиста, сережки, хустки і стрічки. Крім того, навколо берізки водили хороводи, співали пісні і обов`язково пригощалися. 

Жінки в селах збиралися разом, щоб привітати одну одну. У цього свята існувало навіть особливе церемоніальне блюдо - «дівоча» або «бабина яєчня». Готувалася вона так: в суботу перед Бабиним днем ​​одна з жінок обходила подруг, збираючи у них яйця. Ну а по приходу гостей всі вони смажилися на великій спільній пательні, поділялися між присутніми жінками і разом поїдалися. Жовток як символ здатності до продовження життя і сонця - класичний символ цього дня.

Також в Мироносицькій день кожна жінка і дівчина намагалися побувати на обідні в церкві.

У цей день чоловік не смів перечити своїй дружині і не сідав за стіл з її подругами - «жіноче царство» святкувало. Вважалося, що в цей день всі жінки - іменинниці.