Останніми роками поширилась традиція ставити у місцях автокатастроф хрести - чи то дерев’яні, чи металеві, а то й зводити монументальні бетонні чи гранітні. І встановлюють їх без будь-яких дозволів і мало не на проїжджій частині.
Таких позначок смерті більшає: ось один хрест, за кілька метрів - ще один, а поряд, біля пішохідного переходу - новенький, під ним ще не зів'ялі квіти... Утім ні з Церквою, ні з владою встановлення таких знаків не узгоджують.
Рішенням колегії Міністерства транспорту і зв’язку рекомендовано ліквідувати придорожні пам’ятні знаки, встановлені на місцях загибелі людей у дорожньо-транспортних пригодах. Насамперед усі маємо зрозуміти, що встановлені в смугах відводу різні непередбачені знаки створюють загрозу рухові транспорту, можуть спричинити до нових ДТП, відволікаючи увагу водіїв. До того ж вони істотно перешкоджають доглядові за дорогами як влітку, так і взимку. Адже не можна повноцінно застосовувати техніку, бо грейдерові чи косарці нелегко обминути масивний металевий чи бетонний хрест. А коли їх позаносить снігом, то й поготів... Маємо зрозуміти, що пам’ять не повинна шкодити, а то й провокувати нові жертви.
А як до цього ставиться Церква?
- Хрест - символ воскресіння і молитви, тож позначати ним місце трагедії недоцільно, - каже протоєрей Михайло Сивак, клірик Святопокровського кафедрального собору УПЦ КП. - Коли хтось покидає світ унаслідок трагедії, з погляду богослов'я, навіть у таких ситуаціях діє Божий промисел. Можливо, у цей момент людина була найбільш готова до Царства Божого. Тож краще, як того вимагає християнська традиція, встановити хрест на місці її спочинку.
- Встановлення хрестів при дорогах не погоджують ні зі священиками, ні з єпископами, - додає отець Олег Сухінський, священик храму святих Володимира і Ольги УГКЦ. - Звісно, там померла близька комусь людина, але якщо позначати кожне місце смерті, то матимемо по 10 тисяч хрестів довкола наших лікарень.
Владика Андрій: Цвинтар - то найсвятіше місце, де ховають померлих християн і де встановлюють на їхніх могилах хрест, де його й освячують. При тому, що ми духовно підтримуємо сім’ї і родини загиблих в автокатастрофах, Церква не підтримує самовільного встановлення пам’ятних знаків і хрестів на місцях автокатастроф і не освячує їх. А як може стояти десь неосвячений хрест?
Інша річ - каплиці побіля небезпечних ділянок доріг, де стаються прикрі випадки. Сюди можна і варто приїхати, поставити свічку, помолитись за душу загиблого. А ще потрібно йти в храм Божий. І я прошу священиків роз’яснювати це вірним, духовно просвічувати їх, аби не творили недозволеного ані законом людським, ані Божим.
Владика Миколай: Існує закон і право, де і що можна будувати. Дорога - не місце для хрестів і пам’ятників, бо так ми з усієї України зробимо суцільний цвинтар. Такі речі потребують дозволу, а якщо його немає, то це анархія і самоуправство. Ми націлюємо священиків на духовно-роз’яснювальну роботу серед пастви. Зізнаюсь, що і я якось потрапив в аварію. Але коли їду через це місце, то зупинюсь, помолюсь, подякую Господу за порятунок... Найкраще замовити в храмі Службу Божу за упокій душі рідної, близької людини, поставити свічку. Зрештою, скільки людей помирають у лікарнях, але ніхто не ставить там хреста. Та й немає такого в цивілізованому світі.
- То як краще вшановувати померлу людину?
- На жаль, часто ж люди сприймають хрести, встановлені на місцях трагедій, як певний магізм, елементи культу, ритуалу. Та це нічого не варте, якщо таким чином ми не намагаємося звернутися до Бога. Варто пам'ятати, що з померлими в нас неперервний зв’язок, тож молитися за них - наш обов'язок. Їхня смерть - нагода нам, живим, замислитися над спасінням нашої душі.
М. Сивак: - Акцент треба робити не на самій трагедії, а на долі душі людини по смерті. Ми віримо, що її життя триває, лише в інших умовах. Та й якщо людина загинула, порушуючи правила дорожнього руху, позначувати місце цього гріха не зовсім доречно.
Назар ДАНЧИШИН
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
