загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Сороміцька казка говіркою волинської бабусі

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Сьогодні пропонуємо вашій увазі казку, яка побутувала на поліських теренах Волині і записана була у селі Пульмо Шацького району.

З розповіді Є. П. Стоянович (1928 року народження):

«Роскажу про дівчину й про хлопця, як вони кохалися молодеї.

Ходив хлопиць до дівчини. Він був красіви, но бідни. А посусідній був багатий, но не такій красівий. Али ж батько не схотів за бідного воддати. Тико за багато одтале єї.  Вона його ни хотіла просто нияк. Спати ляжуть – вона з ним ни має ніякого до його одношеня. І все говорить, що: «В мене тої штукі нима, бо мині ни купели – мий батько бидний був, ни мав за шо купити». А він каже: «То ти попитайся, де їх вшивають. У нас хватає всього, то ми купимо». Вона йому сказала: «От, – каже, – їть туда на те сило, там є такій-такій. Він спеціаліст хороший, ну вин вшиє».

Поліська молодиця. Тут і далі – фото з volyn24

Він заїхав і каже: «Чи вшиїш?» – «Вшию. Привизи жінку на дьви ниділи до примєрки, і привизи пуд меду, і пітуха, і кілограм шерсті». От він то все взяв і жинку і повіс.

Вона там побула дьви ниділи. Вони канєшно, ше покохалися. І він приїхав єї забірати, ше заплатив тому, ш-ш-ш…за те, шо вшив. І визе єї дудому вже.

Поліський парубок

Заїхали лісом. Каже: «Покажи, я побачу, як вин єї вшив», – Ой! Нихай вдома побачиш». – «Ай, нє, покажи, оде никого нима». Вона йому показала. Він роздивився, каже: «Пітушок – видно, шо є гребушок. Ну кілограм шерсті тут не пушло. Ну, але то шерсть такє». Вин лизнув єї язиком, каже: «Нє, ошукав вин тебе, бо-о меду нима, токо соли насипав» Али ш покі він те все роздивився, йому шось заманулося другє, як вин каснувся до єї. Потом каже: «Хєтрий він: мід вложив на самий спід, а зверху силлю присипав…».

У народних строях

Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015.  – С. 186 –187.

 

Джерело:
До списку новин