Здобуття вченого ступеня - непросте завдання. А якщо їх 145? Чоловік навчався 35 років поспіль і зупинятися на досягнутому він не збирається.
55-річний професор Партібан (Parthiban) живе і викладає в місті Ченнаї (штату Тамілнад, Індія). За останні 35 років він отримав 145 дипломів, серед яких ступінь магістра в галузі права, комерції, мистецтва, ділового адміністрування та інші, пише Huffington Post.
Один погляд на візитну картку професора викличе неминуче запаморочення: після імені у нього стоять більше сотні ступенів, які він здобув в останні кілька десятків років.
На запитання "навіщо" професор відповідає, що постійно хоче вивчати щось нове. Він родом зі звичайної родини в Мадрасі, для його родини навчання вважалася розкішшю.
"Я з усіх сил намагався отримати свій перший диплом коледжу з судового відділу", – згадує Партібан. Коли він отримував свій перший вчений ступінь в коледжі, він був дуже неорганізованим. Під час підготовки до іспитів він часто відволікався на вивчення інших предметів та в підсумку провалював тести. Йому були цікаві всі предмети і області науки, які були доступні в університеті, тому Партібан повернувся і отримав другий ступінь. А потім третій. А потім ще 142.
Згодом професор почав проходити кілька курсів одночасно. "Останні тридцять років я постійно займаюся підготовкою до іспитів і отриманням нових дипломів. Щонеділі у мене іспит або написання дослідницької роботи, – каже "вічний студент".
У такого величезного навчального навантаження є зворотна сторона. Партібан погано запам'ятовує обличчя людей і маршрути. Навіть якщо він щодня ходить однієї і тієї ж дорогою, він просить допомоги перехожих. "Я не обтяжую свій розум тим, що мені не важливо", – говорить він.
Він викладає понад 100 предметів в різних коледжах Ченнаї і іноді, зайшовши до класу, забуває, чого повинен вчити. "Але студенти ніколи не скаржаться", – сміється професор.
Партібан живе зі своєю дружиною, співробітником банку, у якої дев'ять наукових ступенів. А його син і дочка вивчали інженерну справу.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
