Ризики пенсійної реформи

У списку домашніх завдань, які має виконати Україна, щоб отримати черговий транш Міжнародного валютного фонду, серед перших стоїть пенсійна реформа. Але Верховна Рада не уклалася в терміни, відведені для розгляду відповідного документа. Можливо, його поставлять до порядку денного парламенту на 3 жовтня. В усякому разі, з таким проханням звертався до Ради прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

ПОСПІВЧУВАЄМО ПОЛІТИКАМ, ЯКІ... НЕ ДРУЖАТЬ З МАТЕМАТИКОЮ

Ця реформа не в змозі розв’язати всіх проблем пенсійної системи, і це розуміють навіть її розробники, вважає провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лідія Ткаченко. Вона співчуває політикам, які, на її думку, часто обіцяють те, що взагалі неможливо зробити. «Вони нещасні люди, — говорить Ткаченко, — бо витрачають безліч часу, купу ресурсів на те, що може дати дуже скромні результати. Якщо ми взагалі їх побачимо».

«Навіщо вони пообіцяли осучаснення зарплатної бази, прибравши при цьому коефіцієнт 1,35, що збільшує пенсію за кожен «надстроково» пропрацьований рік, і запровадивши коефіцієнт 1? — запитує демограф і відповідає: — Люди, які хоч трохи дружать з математикою, розуміють, що якщо ті самі   3764, які використовуватимуться як база зарплати для перерахунку, розділять на 1,35, то це буде зовсім інша сума». «Обіцяли підвищити пенсії, а насправді знижують, — констатує Ткаченко й додає: — Очевидно, дуже хотілося виглядати красиво. А грошей для цього, напевно, не знайшлося».

ВТРАТИ ПЕНСІОНЕРІВ — ЦЕ ПРОСТО ЖАХ

Ткаченко зазначає, що пенсії в Україні мізерні, а пенсіонерів багато, і цього року витрати Пенсійного фонду, швидше за все, перевищать 300 мільярдів. «Порівняно з теперішнім ВВП це абсолютно невелика цифра. І тут тикати пальцем в Україну й говорити, що у вас неприпустимо високі витрати на пенсії, не можна». (Гаврилечко підказує їй, що в бюджеті на 2018 рік передбачено отримати  3,35 трильйона гривень реального ВВП.) «ВВП у нас роздули за рахунок інфляції, а пенсії були заморожені, — зазначає науковець. — У результаті втрати наших пенсіонерів — це просто жах. І вони, звісно, не будуть компенсовані такими перерахунками».

У той же час Ткаченко, якій доводилося спілкуватися й працювати з працівниками МВФ і СБ, зазначає, що вони шоковані нашими пенсіями. Вона навіть дещо виправдовує уряд: якщо зменшити кількість пенсіонерів (підвищивши вимоги до страхового стажу), то можна вписатися в рамки якихось витрат. «Отже, кількість пенсіонерів треба якось зменшувати, — говорить вона, але тут-таки виправляється: — Треба змінити співвідношення між кількістю пенсіонерів і тих, хто працює, — платників внесків».

«Але наша пенсійна реформа ніяк насправді не спрямована на детінізацію, адже люди працюють не для того, щоб колись отримати пенсію, — міркує вчена. — Це рента, яку  людина отримає від суспільства ближче до старості, якщо доживе. Люди працюють для того, щоб мати поточні стабільні доходи. А детінізація зарплат та інших доходів лежить зовсім у іншій площині». «Я абсолютно не вірю в те, що «вигадки» зв’язати час виходу на пенсію зі стажем якось дуже вплинуть на рівень тінізації або детінізації», — зізнається Ткаченко.

ДЕПУТАТАМ ХОЧЕТЬСЯ БУТИ ДОБРИМИ

«Це не означає, що пенсійну реформу робити не слід, — говорить вона, — але те, що уряд у пояснювальній записці до пенсійного законопроекту зміг назвати лише одну єдину цифру (3,9 мільярда гривень на осучаснення), викликає дуже велику підозру, що чи то вони нічого не чекають від цієї реформи, бо всі зміни будуть лише з 2018 року, чи то не розуміють, що дасть цей коридор пенсійного віку. У пояснювальній записці нічого цього немає.  Документ, грубо кажучи, не дуже прорахований. А депутатам теж хочеться бути добрими, тим паче, що вони ділять не свої, а чужі гроші. Вони вносять зміни. І на друге читання документ подається із зовсім іншим порядком грошей. А також із заходами, які багато в чому нівелюють первинні задумки, спрямовані на те, щоб стимулювати людей заробляти стаж. Усе перевертається з ніг на голову. У проміжку між першим і другим читанням обґрунтування нікому не потрібні. При цьому в залі депутати з голосу можуть узагалі проголосувати що завгодно».

«Єдина мета пенсійної реформи, — говорить економічний експерт Всеволод Степанюк, — зменшити перерозподіл національного багатства на користь великих транснаціональних корпорацій. Реформа призведе до того, що буде знищена пенсійна система як така. Якщо порахувати, скільки внесків платитиме людина за час  роботи, або, інакше, стажу, то вийде 94 її середньомісячні зарпалати. Виходить, що якщо вона після виходу на пенсію в 65 років проживе ще 10 років, що дуже багато за нашими мірками, то отримає лише 42 свої зарплати». «Куди йде решта грошей?» — запитує Степанюк.