Встановити відповідність дій 22-річного призовника чинному законодавству — з такою заявою звернувся до прокуратури військовий комісар Вінницького об'єднаного міського військкомату полковник Олександр Данилюк.
Отримавши повістку на відправлення в частину, призовник повів у РАЦС... 79-річну бабусю. Шлюб з інвалідом першої групи дає підстави отримати відстрочку. Свідоцтво про одруження надав членам призовної комісії. За словами військового комісара, всі вони — посадовці з міськвиконкому, депутати, представники громадськості, військові — почувалися обдуреними молодим здоровим хлопцем, який стояв перед ними, очікуючи рішення на те, щоб не йти до армії.
"Сам батько привів призовника до військкомату і сам батько за сина каже фразу: «Він в армію не піде, бо він одружений, у нього дружина інвалід першої групи", – розповів військовий комісар Вінницького ОМВК Міністерства оборони України Олександр Данилюк .
— Бережи свою новоспечену дружину, як зіницю ока, — сказав молодику військовий комісар. — Бо якщо протягом п'яти років вона, боронь Боже, залишить цей світ, то матимеш подвійне горе — похорон і нову повістку в армію.
— Бабуся, схоже, навіть не зрозуміла, куди її возили і які документи підписувала, — повідомила Таїсія Гнатюк, сільський голова населеного пункту, де проживає новоспечена дружина молодика. Сам він, як і раніше, залишається з батьками у Вінниці.
"Коли я їй сказала про шлюб, вона гірко заплакала, — продовжує сільський голова. — Говорила крізь сльози, що йшлося про опікунство, а насправді... Жінка вона порядна, совісна, її поважають сусіди, допомагають, бо одинока, дітей не має, чоловік помер. Хлопця, з яким їх розписали, знає, бо це її далекий родич".
У Вінницькому відділі реєстрації актів цивільного стану пояснили, що не мали підстав відмовити у шлюбі. На запитання, чи були випадки анулювання шлюбних документів, в.о. керівника відділу РАЦС Богдана Ліпа-Скопас уточнила, що були, тільки не з причин великої різниці у віці.
Полковник Данилюк зазначив, що вперше за 34 роки служби стикається з такою ситуацією. Припускає, що "лазівку" призовнику могли підказати рідні. "Свідоцтво про шлюб він приносив із батьком, — каже військовий комісар. — Саме батько казав, що син в армію не піде, бо має для цього підстави. Та й на комісії хлопець, як мені здалося, почувався пригніченим. Можливо, зрозумів, яку заробив для себе славу. А може, це мені тільки здалося...".
Віктор СКРИПНИК